Євген Гілін, адвокат із Херсону, сьогодні працює волонтером, займаючись гуманітарною допомогою та правозахисною діяльністю в громадській організації «Місто сили». Однак до повномасштабної війни його АО «Жованник і Партнери» було провідною регіональною фірмою, входило до ТОП-100 юридичних компаній в Україні та розвивало медіацію.
Про те, як Євген потрапив у громадський сектор та які виклики перед ним стоять сьогодні, в інтерв’ю ЮП.
— Євгене, як ви опинились у громадському секторі? Розкажіть про свій шлях до «Міста сили».
— З дитинства я мріяв стати адвокатом і захищати тих, хто цього потребує. Отже, я розвивав свою юридичну практику, став медіатором, здобув науковий ступінь. Але початок повномасштабної війни кардинально змінив мої пріоритети. Тепер моє обличчя більше помітне в соціальній активності: допомога постраждалим в зоні бойових дій, гуманітарна допомога, розвиток безбар’єрності, безоплатна правова допомога — ось що зараз займає більшу частину мого життя.
Нині, замислюючись над тим, що мене спонукало з головою зануритись у громадський сектор, я думаю насамперед про виживання мого регіону. До війни я і так чимало інвестував у громадський сектор. Таким чином я прагнув розвивати Херсонську область. Адже Херсонщина має неймовірний потенціал, проте, на жаль, довгий час він залишався недооціненим. За кілька років до війни наша юрфірма стала співзасновницею туристичної спілки «Регіональна туристична асоціація». Щойно я отримав першу міжнародну сертифікацію як медіатор, ми одразу створили Центр медіації та врегулювання спорів. Також ми заснували кілька спортивних федерацій, підтримували безліч громадських фундацій, а в 2021 році я став засновником та керівником ГО «Місто сили», метою якої був і залишається саме розвиток людського капіталу Півдня України.
У кожної нашої організації було своє призначення, але ГО «Місто сили» стала особистим проєктом, бо вона була про власний біль: про брак людей, про неспроможність та низьку мотивацію попри надзвичайне багатство природних ресурсів Херсонщини. Так, навесні 2021 року ми провели опитування херсонських студентів і виявили, що лише 17% із них повʼязували своє майбутнє з Херсоном. Решта бачила своє майбутнє деінде. Цю тенденцію потрібно було терміново змінювати.
Проте 24 лютого 2022 року змінилося все. Менша частина нашої команди юристів стала в один стрій із нами — мною та моїм партнером (Ігор Кізима. — Прим. ред.). Ми почали активно працювати з людьми, які постраждали від війни. Організували гуманітарний штаб в м. Херсоні та м. Миколаєві, евакуацію населення з окупованої Херсонської області та доставку гуманітарної допомоги назад, соціальну, юридичну, медичну та іншу підтримку людей. Наша мета зараз — залучати в Херсонську та Миколаївську області, які найбільше з південних регіонів постраждали від війни, якомога більше ресурсів, бо ресурси сьогодні – це не лише про підтримку цивільного населення та економіки регіону, а й про відновлення після війни.
— Якими напрямами наразі опікується «Місто сили»?
— Основні зусилля «Міста сили» зараз зосереджені на аварійному відновленні житла людей, адже за відсутності гуманітарних або державних програм релокації громад Херсонщини люди продовжують залишатись у своїх домівках. Водночас лише за одну добу в Херсоні від 30 до 150 домогосподарств страждають від руйнувань через російські обстріли. Це означає, що людям потрібно забезпечити базовий захист від дощу, снігу, холоду та вітру, і ми намагаємось швидко реагувати на ці потреби. Щодня від початку холодів швидкий ремонт стає необхідністю для того, щоб забезпечити мінімальний комфорт у цих умовах.
У Херсоні не так багато відчайдухів працюють на дахах та ремонтують їх. Проблема в тому, що російські дрони полюють на будь-яку людину, що з’являється на відкритих площах, і дах — це одне з найбільш небезпечних місць, оскільки людина стає дуже помітною. Наразі наша організація є чи не єдиною в усій області, хто виконує ремонт дахів.
У нас є ще один важливий проєкт, яким ми дуже пишаємося, — Центр матері та дитини «Зростаймо разом». Спільно з ГО «Тарілка-Херсон» і за підтримки американської організації Lifting Hands International ми створили безпечний простір для жінок і дітей, де вони можуть отримати соціальні, психологічні та юридичні послуги, пройти профорієнтацію або просто відпочити. Це місце, де можна займатися йогою, вивчати англійську мову, дивитися кіно, пити чай і розмовляти, відчуваючи себе в безпеці.
У листопаді ми почали реалізацію ще одного творчого проєкту — “Миколаївщина без бар’єрів” у співпраці з Данською радою у справах біженців (DRC). Наша мета — встановити сучасні пандуси для людей з інвалідністю, літніх осіб та батьків із дитячими візочками. Важливо усвідомлювати, що кількість людей з інвалідністю постійно зростає, а підтримка для них часто є обмеженою, і в Україні немає достатньо розуміння цього питання. Тому ми зосереджуємо свої зусилля на цьому напрямі – на створенні інклюзивного середовища і освітній роботі з населенням.
— Яка роль юридичного сегмента в діяльності “Міста сили” та які основні запити?
— Юридичний напрям є одним із ключових аспектів нашої роботи. Від самого початку широкомасштабної агресії наша правова підтримка була доступна для абсолютно кожного херсонця, для наших друзів з неурядового сектору, ми надавали правову допомогу навіть державним інституціям та правоохоронним органам, адже брак кадрів в окупації та зараз, коли Херсон постійно обстрілюється, був і є критичним.
У вересні цього року ми залучили потужних і поважних партнерів — GIZ Ukraine – та почали проєкт «Право на відновлення» в рамках проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом. У цьому проєкті ми надаємо безоплатну правову допомогу цивільному населенню, Херсонським ОСББ, керуючим компаніям, неурядовим організаціям та іншим установам. Завдяки нашим партнерам нам вдалось розширити нашу юридичну команду та охопити більший діапазон юридичних проблем на деокупованих територіях Херсонської області. Адже майже кожен зі 150 000 мешканців Правобережної Херсонщини має мінімум одну юридичну проблему, від втрати документів до проблем із сім’єю або житлом. Враховуючи брак юристів та безпрецедентно низьку економічну спроможність населення оплачувати правові послуги, більшість із жителів Херсонської області не може собі дозволити звертатися за юридичною допомогою.
Окремою метою цього проєкту є посилення активності населення зі зверненнями до RD4U (Міжнародного реєстру збитків), що дає змогу людям не лише збільшити шанси на компенсацію за рахунок арештованих активів росії, а й сприяє посиленню економічного та юридичного тиску на країну-агресора. Зараз кожен, хто пережив окупацію або проживає в зонах бойових дій, стикається з юридичними проблемами, які не можна ігнорувати. Наприклад, станом на серпень 2024 року, за даними Херсонської обласної військової адміністрації, було пошкоджено 29 591 об’єкт, і ця кількість зростає щомісяця в середньому на 3,5%. З них понад 28 000 — це житлові будівлі, що становить 94,79% від загальної кількості пошкоджень. Це неймовірна кількість, що свідчить про масовий характер проблем, з якими стикаються люди. Мені самому іноді буває важко уявити весь спектр юридичних проблем людей на території Херсонської області, щоб зрозуміти, наскільки важливою для них є правова допомога.
— Хто ваша цільова аудиторія?
— Цільова аудиторія — це зараз не просто термін. Для нас це понад 200 000 людей, що проживають у Херсонській та Миколаївській областях. Це люди, які живуть посеред вибору між своїм будинком у зоні активних бойових дій, де постійна артилерія, дрони та ракети, та іншими областями, де їхні співвітчизники підняли ціни на оренду житла, влада не встигає створювати умови для їх переселення, а бізнес — робочі місця з гідною зарплатою, бо постійно вирішує проблеми, зумовлені війною та некомпетентним державним управлінням.
Ці сотні тисяч людей зараз живуть по всій Україні. Але найгірше живеться в таких областях, як Херсонська, де за день по двох квадратних кілометрах може прилетіти 13 авіабомб, а 70% території взагалі перебувають в окупації.
І хоча ситуація складна, я не полишаю цю роботу. Мої знання та досвід є критично необхідними саме цій «аудиторії». І моя основна задача тут — це залучати ресурси для збереження наших людей та громад. А для таких регіонів, як наш, зараз доступним є лише один тип ресурсів — гуманітарні.
— Наскільки корисним є адвокатський бекграунд у такій громадській діяльності?
— Адвокатський бекграунд у громадській діяльності є безцінним ресурсом для нас, адже саме завдяки юридичному досвіду ми змогли запустити всі наші проєкти, включаючи «Право на відновлення», та отримати необхідну донорську підтримку. Як відомо, процедури із залучення ресурсів та їх використання у будь-якому секторі – чи то екстрена підтримка, чи то відновлення, чи то розвиток – є абсолютно забюрократизованими. Тому важко переоцінити навички роботи з інформацією та документами. У «Місті сили» до справи залучені не лише професійні юристи, але й нотаріуси та медіатори, що дає нам змогу оперативно вирішувати питання та допомагати людям. Крім того, зв’язки з юридичною спільнотою — це ще одна наша перевага. Асоціація правників України активно підтримує нашу роботу і надає консультації, що є вкрай важливим для розвитку проєктів.
Як медіатор, я постійно працюю над тим, щоб об’єднати людей, вирішити внутрішні конфлікти і допомогти в переговорах. Іноді ці ситуації вимагають не тільки юридичних, але й психологічних знань, адже часто відчуваю себе не просто юристом або медіатором, а психотерапевтом, що допомагає людям пережити кризу.
— Можете навести приклади конкретних кейсів?
— Конкретних кейсів зараз настільки багато, що важко вибрати, який з них описати. Наприклад, евакуація понад 10 000 мешканців Херсонської області на підконтрольну територію. Або масштабний проєкт із ліквідації затоплення Херсонського району у 2023 році, після підриву росіянами дамби Каховської ГЕС. Тоді нам вдалось не лише екологічно ліквідувати понад 50 тис. тон засміченої рідини, яка зібралась у херсонських дворах та будинках, і не допустити її злиття в р. Дніпро, але й розробити путівники з розчищення будівель та усунення плісняви після затоплення; перекладені на англійську мову, ці путівники стали важливим інструментом для багатьох наших колег, хто був залучений до процесу ліквідації потопу. Це кейс про співпрацю та координацію з органами влади, комунальними підприємствами, бізнесом та неурядовим сектором: нам тоді вдалося справді неможливе.
Також є безліч кейсів про безпеку. Наприклад, улітку 2024 року наша ремонтна бригада, працюючи на даху одного з пошкоджених будинків, побачила в небі розвідувальний дрон. Хлопці одразу спустились і покликали господарів будинку, стареньких жінку та чоловіка, і наказали їм разом зійти в підвал. Як тільки всі спустились в підвал, почався артилерійський обстріл, який тривав 40 хвилин. Після того, як всі вибрались із підвалу, побачили ще більше пошкоджений дах і вікна будинку.
Такі ситуації трапляються чи не щодня. Завдяки їм наші команди відпрацювали безпрецедентні правила безпеки. Так, нещодавно одна з міжнародних організацій проводила онлайн для наших команд тренінг із безпеки. Та коли наші хлопці показали і описали останні тактичні «трюки» російської артилерії та військових безпілотників, наші колеги з іншої організації запросили тренінг для себе.
Окрема «поличка» кейсів присвячена нашій молоді. Так, на День св. Миколая команда з центру «Зростаймо разом» відвідувала дітей зі зруйнованих херсонських сіл, які зараз проживають у модульному містечку в одній із Херсонських громад. Там ми познайомились із маленьким Андрієм із села Антонівка. Його мама загинула від ракетного удару, але в його очах все ще горить надія на краще майбутнє. Андрій з трепетом показував нам свої малюнки, створені на наших творчих майстер-класах, і розповідав св. Миколаю, як він мріє одного дня побудувати дім, де пануватиме щастя і спокій для його родини. Це нагадує нам, як важливо підтримувати молоде покоління, яке вже зараз несе в собі силу для відновлення.
— Що можете віднести до основних перепон у вашій діяльності?
— Росіяни, з рештою впораємося самі.
— Як ви оцінюєте поточну ситуацію в країні, зокрема у контексті взаємодії з державними органами, адже, загалом, ці проблеми мала б вирішувати держава?
— Сьогодні ми всі є свідками важкої ситуації — тотальної виснаженості та розбалансованості всіх всередині країни. Також для всіх є досить очевидним, що зараз громадський сектор — чи не єдиний шлях до збереження людей і в цілому державності. Адже саме громадський сектор є замовником мало не 70% виготовлених в Україні дронів для потреба армії, а також прямим бенефіціаром левової частки довіри суспільства і міжнародних донорів, зберігаючи при цьому нечувану для державного сектору прозорість та гнучкість.
Водночас це не дивно, що державні інституції не спроможні вирішувати всі проблеми самостійно. На стратегічному рівні я б виділив ключову причину цього — відсутність відкритої, лаконічної та, головне, логічної комунікації між державою, громадським сектором і бізнесом. Відсутність взаєморозуміння створює невпевненість, бо кожен, як видається, сам за себе, а це прямо впливає на ефективність нашої боротьби з головним ворогом. Ми повинні бути єдиними в нашому прагненні до перемоги, а комунікація, як відомо, вирішує все. Чути одне одного і прагнути порозумітись — якщо не ключовий, то дуже важливий фактор виживання і перемоги.
З іншого боку, важко синхронізуватись, коли ми щодня чуємо про корупційні скандали або нелогічні чи відверто несправедливі рішення держави. Наприклад, для держави є логічним збільшити податки, а не припинити корупційні схеми, хоча б у стратегічних галузях. Ми бачимо зараз посилення податкового навантаження на тлі гучних корупційних скандалів у тилу, жахливих зривів оборонних закупівель, відмови найбільшої контейнерної компанії планети заходити в порт Одеси через корупцію на митниці, зрив е-черги Кубракова через корупцію на кордонах, а також багато іншого.
При цьому всі розуміють, що з більшістю у Верховній Раді та поточним статусом Президента ці проблеми можна вирішувати ефективно і швидко. Якщо ці три сектори працюватимуть разом, ми зможемо подолати всі труднощі та продовжити рух уперед до відбудови країни.
— Розкажіть про ваші плани. Якими бачите роль та місію «Міста сили» в контексті відновлення Херсонщини? Чи розглядаєте варіанти масштабування діяльності організації на інші сфери та регіони?
— Зараз наша головна ціль – допомагати тим, хто залишився на Херсонщині, вижити з мінімальними втратами свого і своїх. Наші проєкти в секторі відновлення Миколаївської області є логічним розширенням нашого впливу на українському Півдні. Наша ж місія залишається незмінною: ми прагнемо зберегти якомога більше життів і допомогти нашим громадам вистояти в ці надскладні часи. Основний фокус нашої роботи залишатиметься на трьох ключових напрямах: правозахист, інклюзія та безбар’єрність, а також екстрена підтримка населення і відновлення територій. Ці три сектори є для нас абсолютно логічними та важливими, адже вони відповідають на найбільш критичні потреби людей.
Ми вже маємо певний досвід роботи в кожному з цих напрямів: від евакуації та гуманітарної допомоги в окупованому Херсоні до відновлення критичної інфраструктури. Подальше впровадження саме таких проєктів є пріоритетом, і я вірю в результативність цієї роботи.
Щодо масштабування, то наразі ми зосереджені на зміцнені нашої цифрової інфраструктури, в цьому напрямі ми досягли чималих успіхів. А географічно — на підтримці Херсонської та Миколаївської областей, де працюємо активно з місцевими громадами. Наш адміністративний штаб розташований в м. Одесі, але ми не розглядаємо зміну географії нашої діяльності на інші регіони. Це зумовлено тим, що організаційно ми більше орієнтовані на адаптивність, ніж на масштабування. Готовність змінювати процеси та перерозподіляти енергію залежно від зміни обставин зараз є важливим фактором роботи не лише в Херсоні, а в усьому світі. Проте якщо виникне нагальна потреба в розширенні, нам не буде важко адаптуватися і до цього виклику.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.