Верховний Суд розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу АТ “НАК “Нафтогаз України” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, за скаргою АТ “НАК “Нафтогаз України” на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саванчука К. П. за позовом Державного агентства резерву України до АТ “НАК “Нафтогаз України” про повернення матеріальних цінностей державного матеріального резерву та стягнення неустойки у розмірі 956 124, 21 грн.
У січні 2021 року АТ “НАК “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов’язання вчинити дії. У скарзі відповідач просив суд визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві Саванчука К. П. у виконавчому провадженні No 56292350 та зобов’язати старшого державного виконавця Саванчука К. П. усунути порушення шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні No56292350 на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі No 42/109 у задоволенні скарги АТ “НАК “Нафтогаз України” на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного ВДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саванчука К. П. відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 ухвалу
Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі No 42/109 залишено без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Судами встановлено, що 15.01.2019 державним виконавцем Савчуком К. П. складено акт, яким зафіксовано відсутність 1500 тонни мазуту М-40 за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького 6, де розташована належна боржнику адміністративна будівля.
Частиною першою статті 37 Закону No 1404-VIII, яка має назву “Повернення
виконавчого документа стягувачу”, унормовано таке. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі (пункт 6).
Аналізуючи вищенаведену норму права, колегія суддів дійшла висновку, що виконавчий документ може бути повернуто стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону No 1404-VIII лише за умови здійснення виконавцем відповідно до цього Закону всіх заходів щодо розшуку такого майна та за умови виконання органом ДВС всіх дій, що передбачені Законом.
Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди надали оцінку зазначеному акту державного виконавця та встановили, що згідно з актом державним виконавцем не вирішувалося питання про можливість перебування такого майна в іншому місці, враховуючи його специфіку та можливість зберігання виключно на паливних складах, та дійшли висновку, що акт від 15.01.2019 сам по собі не є доказом відсутності у боржника присудженого до передачі майна та, відповідно, не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону No 1404-VIII.
Суди також зазначили, що боржник також не позбавлений можливості придбати
аналогічну кількість товару, оскільки вищенаведена формула передбачає спрямування відшкодованих коштів на закладення в державний резерв відповідної кількості матеріальних цінностей. При цьому, доказів неможливості придбання боржником необхідної кількості товару для передачі його у державний резерв, всупереч вимогам статті 74 ГПК України, боржником як державному виконавцю так і суду не надано.
Отже, виходячи зі змісту вказаних положень чинного законодавства та обставин,
встановлених попередніми судовими інстанціями, суди зробили вірні висновки, що акт від 15.01.2019 сам по собі не є доказом відсутності у боржника присудженого до передачі майна та, відповідно, не є безумовною та достатньою підставою для повернення виконавчого документа на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону No 1404-VIII.
Оскільки таких підстав, зокрема, передбачених пунктом 6 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”, не було належним чином встановлено, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні скарги відповідача на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Савчука К. П.
З огляду на встановлені обставини справи, виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, підстави для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 19.08.2021 у справі No 42/109 можна
ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99087621.
Див. також постанову Верховного Суду від 22.10.2021 у справі No 912/3249/20,
від 24.11.2021 у справі No 908/3994/14.