16 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельна фірма «Зоря Дніпропетровська» (далі –ТОВ ВЗФ «Зоря Дніпропетровська»), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, оформлених протоколом-рішенням,та скасування реєстраційних дій.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що є спадкоємицею першої черги за законом після смерті чоловіка. Претендуючи на спадкування частки в ТОВ, яка належала чоловікові, вона дізналася, що чоловіка було виведено зі складу учасників товариства, тому просила суд визнати недійсним відповідне рішення загальних зборів учасників ТОВ.
Районний суд закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору. При цьому суд вважав, що рішення загальних зборів учасників TOB не порушує майнові права ОСОБА_1 як спадкоємиці померлого, оскільки прийняте задовго до його смерті.
Суд апеляційної інстанції скасував відповідну ухвалу попередньої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Постанова суду мотивована тим, що районний суд помилково не розглянув справу по суті. Водночас на день смерті спадкодавець не був учасником підприємства, а тому у ОСОБА_1 не виникло право на участь або частку у статутному капіталі ТОВ.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий апеляційний розгляд з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку про те, що в даному випадку предмет спору відсутній у зв’язку з тим, що майнові та немайнові права позивача не порушувалися, оскільки між сторонами будь-які правовідносини ніколи не виникали в минулому та не існують на цей час.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Проте суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що справа по суті в суді першої інстанції не вирішувалася, та помилково не розглянув питання можливості скасувати таке судове рішення відповідно до статей 374, 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а розглянув по суті справу, яка районним судом не була розглянута.
Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі No175/4803/19 (провадження No 61-4287св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93834711.