Банк як юридична особа несе відповідальність за договорами банківських вкладів, незалежно від місця розташування філій, зокрема і тих, які розміщені на тимчасово окупованій території

01 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») про розірвання договорів депозитних вкладів, стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, відшкодування моральної шкоди.

Суд установив, що між сторонами укладено вісім договорів депозитного вкладу,
згідно з якими в регіональному відділенні банку, яке знаходиться у м. Ялті (філія
Кримського регіонального управління АТ КБ «ПриватБанк»), їй було відкрито рахунки, відповідно до яких вона передала банку грошові кошти для їх розміщення на депозитних рахунках банку із зобов’язанням банку нараховувати відсотки на суму вкладу за обумовленою ставкою. Додаткові угоди між ОСОБА_1 та відповідачем не укладалися, строк дії договорів закінчився.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, позов задовольнив частково: розірвав договори, укладені між сторонами, та стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суми вкладів. У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовив.

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке.

За частиною другою статті 1060 ЦК України банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними
особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права
розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених
законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом,
або фінансуванням тероризму, передбачених законом (частина перша статті 1074 ЦК України). Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина перша статті 1075 ЦК України).

У справі, що переглядалася, невиконання зі сторони відповідача обов’язку щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів може мати наслідком
порушення зобов’язання держави щодо захисту права позивача користуватися та розпоряджатися його майном – грошовими коштами в іноземній валюті, яке захищене частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Виходячи з зазначених норм права, відповідальність ПАТ КБ «ПриватБанк» за вкладами його клієнтів не обмежується виключно відповідальністю його відповідної кримської філії. Таку відповідальність несе ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа.

Згідно з повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» про фактичне припинення діяльності відокремлених підрозділів філії «Кримське регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» фактично діяльність відокремленого підрозділу припинена 02 червня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції, встановивши наявність у ПАТ КБ «ПриватБанк» відкритих на ім’я позивача рахунків та наявність на них грошових коштів, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк», яка видана ще до припинення
діяльності підрозділів ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим і повноважною на те особою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання депозитних договорів та повернення коштів, внесених на депозитні рахунки.

АТ КБ «ПриватБанк», визнавши внесення грошей на депозитний рахунок та не повертаючи кошти, які належать на праві власності позивачу, порушило положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір про переведення договору, відповідно до якого останнє стало
боржником за спірними договорами банківських вкладів, тому банк є неналежним відповідачем у справі, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», відповідач не надав, що було його процесуальним обов’язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за спірними договорами банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 1 червня 2022 року у справі No 757/38720/14 (провадження No 61-14418св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/104635318.