Отримання грошових коштів за підготовку перетину державного кордону України за наявності умислу на таку підготовку утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК, а не шахрайство (ст. 190 КК), навіть якщо жодну особу не було переправлено через державний кордон.
Обставини справи
обвинувачений за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану організував за грошову винагороду в сумі 10 500 доларів США незаконне переправлення чоловіка призовного віку через кордон України, а саме через річку Дністер на територію Республіки Молдови в обхід блок-постів.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 3 ст. 332 КК.
У касаційній скарзі захисник просить перекваліфікувати дії підзахисного на ч. 3 ст. 190 КК через відсутність умислу у вчиненні інкримінованого злочину.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС вказала, що для правильної кваліфікації кримінального правопорушення у цьому провадженні важливим є встановлення умислу засудженого, чи був він спрямований на об’єкт посягання-грошові кошти (чуже майно) шляхом шахрайства чи на отримання грошових коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений систематично повідомляв свідку про порядок перетину кордону України в Республіку Молдова, а саме: про необхідність мати гідрокостюм, оскільки перетин буде через річку Дністер; речі, які потрібно з собою брати; подальші дії після перетину; те, що він співпрацював з начальником зміни серед прикордонників, який мав організувати півгодинний коридор для безперешкодного перетину кордону; вартість оплати такої послуги та розподіл грошей, а також момент передачі їх засудженому.
Отже, з урахуванням зазначених дій засудженого з підготовки перетину державного кордону з визначенням часу та місця такого перетину, сум винагороди та її розподіл, залучення інших осіб, все це свідчить, що його умисел був спрямований саме на отримання грошових коштів за організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, а не шахрайське заволодіння коштами за неіснуючу послугу.
Таким чином, у вироку місцевого суду наведено конкретні обставини та спосіб вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК, а обставина того, що жодну особу, яку він намагався незаконно переправити через державний кордон України, не переправлено, не впливає на кваліфікацію його дій за цією частиною статті.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 10.03.2026 справі № 138/1733/25 (провадження № 51-42км26) https://reyestr.court.gov.ua/Review/134833353
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.