Чи має значення у згоді на укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження часткою ТОВ статусу лише як учасника і незазначення як іншого з подружжя?

Зазначення у згоді на укладення договору міни частками у статутних капіталах ТОВ одним з подружжя статусу фізичної особи лише як учасника товариства і незазначення її статусу як іншого з подружжя не має визначального значення, оскільки відчуження частки нею погоджено у статусі фізичної особи, яка за ознаками її статусу була і учасником товариства, і подружжям відповідача, що презюмує її згоду на відчуження частки ТОВ як спільного сумісного майна подружжя.

КГС ВС розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору міни від 28.12.2007 та застосування наслідків недійсності зазначеного правочину шляхом зобов’язання кожної із сторін договору повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі подружжя (ОСОБА_2 та ОСОБА_3) набуло у спільну сумісну власність корпоративні права на юридичну особу − ТОВ «Хмельницьк-млин».

Розмір частки (вкладу) ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин» на момент створення зазначеної юридичної особи становив 49,44 %.

Решта часток (вкладів) у статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин» у розмірі 49,44 % належала на праві власності ОСОБА_4 та 1,12 % – ОСОБА_2.

ОСОБА_2 належали на праві спільної сумісної власності частки у статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин» у розмірі 49,44% та 1,12 %.

28 грудня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір міни частками у статутних капіталах ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення
«Агропромтехніка» та ТОВ «Хмельницьк-млин», за умовами пункту 1.1 якого
ОСОБА_3 зобов’язується передати у власність ОСОБА_4 (відступити) належну їй
частку в статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин», що становить 49,44 %
статутного капіталу, з усіма правами та обов’язками, що належать учаснику ТОВ «Хмельницьк-млин» відповідно до статуту ТОВ «Хмельницьк-млин» та законодавства України, а ОСОБА_4 − передати у власність ОСОБА_3 (відступити)
належну їй частку в статутному капіталі ТОВ «Підприємство матеріально-
технічного забезпечення «Агропромтехніка», що становить 49,44 % статутного
капіталу, з усіма правами та обов’язками, що належать учаснику ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка»
відповідно до статуту ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення
«Агропромтехніка» та законодавства України, у порядку та на умовах,
передбачених цим договором.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Хмельницьк-млин» від 28.12.2007, оформленим протоколом № 2, вирішено: виключити зі складу учасників ТОВ «Хмельницьк-млин» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв’язку з передачею (відступленням) їх часток у статутному капіталі ТОВ ОСОБА_4; передати частку в статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин» ОСОБА_3 у розмірі 49,44 % статутного капіталу учаснику товариства ОСОБА_4; передати частку в статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин» ОСОБА_2 у розмірі 1,12 % статутного капіталу учаснику товариства ОСОБА_4; затвердити зміни до статуту ТОВ «Хмельницьк-млин».

Протокол від 28.12.2007 № 2 підписаний учасниками ТОВ «Хмельницьк-млин» − ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та скріплений печаткою товариства.

Матеріали справи також містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 про
припинення участі у ТОВ «Хмельницьк-млин» від 28.12.2007.

Надалі під час надання роз’яснень з питань розподілу спільного з ОСОБА_3 майна приватний нотаріус повідомив позивачці про можливість укладення між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про поділ спільного майна подружжя щодо усіх
зазначених нею нерухомих об’єктів, транспортних засобів та корпоративних прав
(часток у статутних капіталах юридичних осіб), окрім частки ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин», оскільки станом на 17.02.2022 ОСОБА_3 не є учасником ТОВ «Хмельницьк-млин» і у ЄДР відсутні відомості про наявність у нього частки у статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка зазначила, що із цього роз’яснення їй стало відомо про те, що без її письмової згоди як іншого з подружжя та співвласника у спільному сумісному майні подружжя відбулося припинення за ОСОБА_3 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Хмельницьк-млин» згідно з договором міни частками у статутних капіталах від 28.12.2007.

Рішенням господарського суду позов задоволено повністю. Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОЦІНКА СУДУ

Фізична особа, яка має намір реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність (створення або участь у господарському товаристві),
після проходження передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту
народження, а лише набуває до нього нової ознаки – учасника товариства. При
цьому правовий статус «учасник товариства» сам по собі не впливає на будь-які
правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не
обмежує їх.

Отже, ОСОБА_2, надаючи згоду ОСОБА_3 на обмін частками в статутних капіталах як учасник товариства, надала свою згоду щодо укладення договору міни і як інший з подружжя, адже, підписуючи відповідну згоду, вона вочевидь не могла не знати та не розуміти, що така згода матиме наслідком вибуття відповідного майна з власності ОСОБА_3 не лише як учасника товариства, а й як іншого з подружжя та співвласника спільного сумісного майна. Зазначення у згоді статусу позивачки лише як учасника товариства і незазначення як іншого з подружжя не має визначального значення у цьому випадку, оскільки відчуження частки нею погоджено у статусі фізичної особи, яка за ознаками її статусу була і учасником товариства, і подружжям ОСОБА_3, що презюмує її згоду на відчуження частки товариства як спільного сумісного майна подружжя. Інший підхід був би надмірним формалізмом, враховуючи, що цивільне законодавство базується на принципах розумності та добросовісності.

КГС ВС також зауважив, що відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, тобто згода останнього презюмується.

При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

З аналізу наведених норм закону в їх взаємозв’язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Отже, положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав добросовісного набувача, а тому саме у разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним. Тож можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває у спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи − контрагента за таким договором.

Крім того, КГС ВС наголосив, що в разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні товариства зазначене майно стає власністю такої юридичної особи, а подружжя набуває право на частку в статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, яка стає замінником відповідного корпоративного вкладу.

Ураховуючи наведені висновки, КГС ВС залишив касаційну скаргу позивачки без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду − без змін.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 05.04.2023 у справі № 924/524/22 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110306231

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.