Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого – Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – ОСОБА_2 ,
третя особа – Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Позов мотивований тим, що 07 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року шлюб між ними розірвано, після чого ОСОБА_2 забрала доньку, переїхала та почала чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, не повідомляла йому ані адреси, де вони стали мешкати, ані домашній телефон. На дзвінки позивача на мобільний телефон не відповідала. Тобто, відповідач ігнорувала бажання позивача спілкуватися з їх спільною дитиною, брати активну участь у її вихованні, розвитку та житті.
Після того, як безпосередні переговори з відповідачем та звернення до служби у справах дітей не надали ніякого результату, позивач вимушений був звернутись до суду. У зв`язку з тим, що доньці на момент ухвалення рішення суду було лише три роки, його позов було задоволено частково та встановлено часи спілкування двічі на місяць по суботах з 16 по 19 години, у присутності матері дитини ОСОБА_2 . Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визначення часів спільного відпочинку батька з дитиною, оскільки з огляду на вік дитини вивіз її за межі міста, без присутності матері, наразі не є доцільним.
Не дивлячись на вказане рішення суду, відповідач перешкоджала позивачу в зустрічах з донькою взагалі, навіть в конкретно визначений судом час. Державний виконавець направив подання до органів поліції про вчинення злочину, передбаченого статтею 382 КК України. Лише нещодавно державному виконавцю вдалось вмовити відповідача виконувати рішення суду і вона почала допускати позивача до дитини на 2 години в своїй присутності.
Вказав, що він працює директором товариства з обмеженою відповідальністю, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, жодних шкідливих звичок не має, заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Він розуміє свій батьківський обов`язок приймати участь у вихованні дитини і як людина, яка має почуття, він має дуже велике бажання виховувати свою дитину, спілкуватися з нею, віддаючи своє тепло і батьківську любов. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування із донькою спричинить шкоду дитині, не існує. Створення відповідачем перешкод у його спілкуванні з дитиною порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дитини.
Вважав, що суд повинен взяти до уваги те, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний систематичний контакт, таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, діти для повного і гармонійного розвитку їх особистості потребують любові і розуміння, вони мають, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості.
Також позивач вказав, що наразі донька значно виросла, тому зустрічі у присутності матері вже стали зовсім неактуальними, а він має бажання приймати участь у її вихованні, бачитися та спілкуватися.
Позивач просив:
зобов`язати ОСОБА_4 усунути будь-які перешкоди (приховання місця знаходження дитини, зачинення дверей у приміщенні, де знаходиться дитина, фізичне обмеження доступу до дитини, погрози дитині та вмовляння не зустрічатись з батьком тощо), у спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
встановити наступний порядок спілкування:
встановити часи спілкування у вихідні дні – кожної другої та четвертої суботи місяця з 10 год суботи до 19 год неділі без присутності матері за місцем проживання батька чи в іншому місці на території України;
в день народження ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та на державні свята з 10 год до 16 год;
в день народження ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3) з 10 год по 16 год;
7 днів поспіль під час зимових канікул з 16 год 01 січня по 16 год 8 січня з можливістю виїзду за межі міста та закордон;
30 днів поспіль з 09 год 01 червня по 09 год 01 липня, та 15 днів поспіль з 19 год 15 серпня по 19 год 31 серпня під час літніх канікул у період його відпустки та з можливістю виїзду за межі міста та закордон;
встановити адресу передачі доньки в зазначені часи ОСОБА_4 за його пропискою та пропискою доньки, а саме АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 року залучено Адміністрацію Шевченківського району Дніпровської міської ради як належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, про зобов`язання усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що:
після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір з приводу визначення часів спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чинення ОСОБА_2 йому перешкод у спілкуванні з дитиною, в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини;
вказаний спір був вирішений судом, позовні вимоги ОСОБА_1 рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2015 року у справі № 200/13866/15-ц, яке залишене без змін Дніпровським апеляційним судом, задоволені частково та усунуто ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зобов`язанням ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки, із встановленням часів спілкування двічі на місяць по суботах з 16 по 19 год у присутності матері дитини ОСОБА_2 , тобто, ОСОБА_1 фактично просить змінити встановлений рішенням суду спосіб та порядок його спілкування з дитиною, посилаючись на наявність певних життєвих змін та обставин;
таким чином, звертаючись із позовом про визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею та усунення будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_1 у цій справі невірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки у випадку змін та обставин у встановленому судом порядку його участі у спілкуванні та вихованні дитини він має право на звернення до суду з заявою саме про зміну вже встановленого судовим рішенням способу та порядку участі у спілкуванні з дитиною, проте, що також встановлено ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року у справі № 200/13866/15-ц, яка є чиною і встановлені нею обставини відповідно до статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у цій справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 607/20536/19, відповідно до яких зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з урахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини;
суди помилково дійшовши висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту та неправомірно відмовивши у задоволенні позову, не встановили та не надали належної правової оцінки всім обставинам справи, залишили поза увагою, що фактичне невиконання відповідачем рішення суду та чинення перешкод позивачу у спілкуванні з донькою, а також з огляду на висновок адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування від 27 листопада 2022 року, є підставою для звернення до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_2 усунути будь-які перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною та встановлення порядку спілкування позивача з донькою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу.
У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 932/665/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 607/20536/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07 липня 2012 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року, є батьками дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина – ОСОБА_3 після розірвання шлюбу між батьками проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до характеристики на ученицю 3-Д класу НВК № 137 ОСОБА_3 характеризується позитивно, в характеристиці, зокрема, зазначено, що вихованням дівчинки займається виключно мама дитини – ОСОБА_2 , яка регулярно відвідує школу та має тісний зв`язок з класним керівником, ходить на батьківські збори, приймає активну участь у житті школи. Про батька дитини у школі нічого навіть не чули, школу він не відвідував жодного разу, матеріально не допомагає дитині у її потребах. До першого класу дівчинку привели мама, бабуся та старший брат, у школі інших родичів дівчинки не спостерігалось.
Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем виник спір з приводу визначення часів спілкування ОСОБА_1 з дитиною, чинення ОСОБА_2 йому перешкод у спілкуванні з дитиною – ОСОБА_5 , в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2015 року у справі № 200/13866/15-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, усунуто ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зобов`язанням ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки, із встановленням часів спілкування двічі на місяць по суботах з 16 по 19 години у присутності матері дитини ОСОБА_2 , в решті позовних вимог було відмовлено. Цим рішенням суду встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визначення часів спілкування з дитиною.
На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби, за яким 09 серпня 2016 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
На адресу начальника Бабушкінського відділу поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області Бабушкінським відділом державної виконавчої служби м. Дніпропетровська було направлено подання від 20 жовтня 2016 року № 0314/11838, в якому державний виконавець просив прийняти рішення відносно умисних дій ОСОБА_2 . В обґрунтування подання посилався на те, що у Бабушкінському відділі державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , у якому державним виконавцем 09 серпня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з наданням боржнику добровільного строку для виконання вказаного рішення до 15 серпня 2016 року.
В зв`язку з невиконанням рішення суду у зазначений строк державним виконавцем направлено вимогу боржнику від 13 вересня 2016 року про виконання приписів виконавчого листа № 200/13866/15-ц від 21 липня 2016 року, за невиконання вимог та ухилення від виконання рішення суду державного виконавця на боржника було накладено штраф. Виходом державного виконавця за адресою боржника встановлено, що боржник двері не відчинив. 20 жовтня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 20 жовтня 2016 року рішення боржником не виконано, боржник умисно вчинює дії, які можуть свідчити про умисне ухилення від виконання приписів виконавчого листа.
Постановою про визнання потерпілим у кримінальному провадженні від 03 серпня 2017 року, винесеною слідчим слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12017040640001973. Підставою винесення цієї постанови зазначено надходження 11 липня 2017 року до Шевченківського відділення поліції ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР матеріалів заяви ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа умисно не виконує рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Виконавчий лист виконувався сторонами, ОСОБА_1 зустрічався із донькою ОСОБА_6 згідно встановленого судом графіку за спільною домовленістю у присутності бабусі дитини – ОСОБА_7 і ці зустрічі проходили у торгівельно-розважальному комплексі «Дафі» в м. Дніпрі, іноді такі зустрічі не відбувалися, оскільки дитина сторін – ОСОБА_6 не виявляла бажання приходити на зустрічі до батька.
З лютого 2020 року зустрічі ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6 припинилися, оскільки він на зв`язок з відповідачем не виходив, з дитиною зустрітися не намагався, державний виконавець з питання виконання вищезазначеного рішення суду відповідача із вказаного періоду не викликав, відповідачем будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною з батьком не чинилося. В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував проти зазначених обставин та пояснив, що спілкування з донькою було ним тимчасово припинено в зв`язку наявною на той час епідемією на COVID-19 та введення карантину в Україні.
Постановою державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коломейка Д. С. від 09 серпня 2023 року відновлено виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 200/13866/15-ц, виданого 28 грудня 2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про усунення ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зобов`язанням ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки, встановивши часи спілкування двічі на місяць по суботах з 16 по 19 години у присутності матері дитини ОСОБА_2 . Як зазначено у постанові, до відділу надійшла заява стягувача про відновлення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що боржник перешкоджає побаченню стягувача з дитиною. У цій постанові зазначено про обов`язок стягувача, суду або органу (посадовій особі), якому повернуто виконавчий документ, у місячний строк з дня надходження постанови пред`явити його до виконання.
11 вересня 2023 року державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коломейком Д. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 200/13866/15-ц, виданого 28 листопада 2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про усунення ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зобов`язанням ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки, встановивши часи спілкування двічі на місяць по суботах з 16 по 19 год у присутності матері дитини ОСОБА_2 . Як зазначено у постанові, підставою видання цієї постанови стало те, що виконавчий документ не пред`явлено у місячний строк за відновленим виконавчим провадженням відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою в належному йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 , де характеризується позитивно, позивач працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Цитадель-Метал», психіатричних та наркологічних показань для виконання батьківських обов`язків не має.
Позиція Верховного Суду
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін (частина перша статті 18 СК України).
Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є зміна правовідношення (пункт 7 частини другої статті 18 СК України).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (див. пункт 50 постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23)).
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що способом захисту прав може бути пред`явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 607/20536/19 (провадження № 61-6563св21), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «про зміну порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, здійснивши системний аналіз статті 159 СК України у сукупності із статтею 2 та 5 ЦПК України, дійшов висновку про те, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 (провадження № 61-13706св20), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що:
«батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».
У справі, що переглядається:
у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. В обґрунтування заяви вказав, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 він звернувся з позовом про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з донькою та визначити способи його участі у вихованні доньки. Однак, оскільки його доньці на момент ухвалення рішення суду (листопад 2015 року) було лише три роки, його позов було задоволено частково та встановлено години спілкування двічі на місяць по суботах з 16 по 19 години, у присутності матері дитини ОСОБА_2 . Звертаючись з позовом у цій справі (січень 2020 року), позивач вказав, що наразі донька значно виросла, та зустрічі в присутності матері вже стали зовсім неактуальними, а він має бажання приймати участь у її вихованні, бачитися та спілкуватися. Просив зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з донькою та встановити інший спосіб його у вихованні дитини;
при відмові у задоволенні позову суди вказали, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір з приводу визначення годин спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чинення ОСОБА_2 йому перешкод у спілкуванні з дитиною, який був вирішений судом ухваленням рішення у справі № 200/13866/15-ц із зобов`язанням ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки та встановленням годин спілкування двічі на місяць по суботах з 16 по 19 год у присутності матері дитини ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного, суди вважали, що ОСОБА_1 у цій справі невірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки у випадку змін та обставин у встановленому судом порядку його участі у спілкуванні та вихованні дитини він має право на звернення до суду з заявою саме про зміну вже встановленого судовим рішенням способу та порядку участі у спілкуванні з дитиною;
суди залишили поза увагою, що відповідно до статті 18 СК України одним із способів захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: зміна правовідношення;
способом захисту прав може бути пред`явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. З огляду на викладене, суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Тому судові рішення слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.