Дія норми ч.5 ст. 10 Закону “Про захист прав споживачів” не застосовується до правовідносин, що виникли у зв’язку зі сплатою членами кооперативу пайових внесків

19 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал – 3» (далі – ОК ЖБК «Набережний квартал – 3»), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЛІБ-ПРОМ» (далі – ТОВ «ХЛІБ-ПРОМ») про визнання недійсними несправедливих пунктів договору та стягнення пені.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що між нею та ОК ЖБК
«Набережний квартал – 3» укладено договір про сплату пайових внесків до ЖБК,
відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався побудувати та здати в експлуатацію будинок та передати його у власність позивача. Однак відповідач
не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, а саме не забезпечив здачу
вчасно об’єкта будівництва в експлуатацію у строки, передбачені договором,
тривалий час не інформував її про введення об’єкту будівництва в експлуатацію.
Згідно з пунктом 6.3 цього договору у випадку порушення ЖБК терміну здачі
об’єкта будівництва в експлуатацію, визначеного під пунктом 4.2.1. договору,
понад один календарний місяць ЖБК сплачує учаснику штраф в розмірі 500,00 грн за кожен повний календарний місяць прострочення.

Оскільки пункт 6.3 договору суперечить частині п’ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», такий пункт договору підлягає визнанню недійсним.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.

Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

У частині п’ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»
передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином, дія цієї статті поширюється на договори підряду та договори
про надання послуг. Відповідно, прострочення зобов’язань, що виникли із договору підряду або договору про надання послуг, зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Аналіз цих норм свідчить про те, що не є споживачем особа, яка оплачує пай
на виконання договору про сплату пайових внесків та статуту кооперативу.
Договір про сплату пайових внесків не є договором про надання послуг чи підряду.

За встановлених у справі обставин суди дійшли обґрунтованих висновків
про неможливість застосування положень частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин, оскільки сплачені ОСОБА_1 кошти є пайовим внеском, який сплачений членом кооперативу на виконання його обов’язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи товар.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі No 569/15105/19 (провадження No 61-11124св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97103772