Бухгалтерська довідка підприємства, якому належить викрадене майно, в якій не вказано точної вартості такого майна, є неналежним та недопустимим доказом.
Потерпіла сторона не може самостійно проводити слідчі (розшукові) дії, однак вправі ініціювати їх проведення органом досудового розслідування. Якщо в основу висновку експертизи було покладено акт зважування арматури, а також визначення її характеристик (довжини, діаметру), що здійснювалося комісією підприємства, на балансі якого перебувало викрадене майно, то такий висновок є неналежним та недопустимим доказом.
Обставини справи: органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він поблизу міського цвинтаря розбив бетонну частину залізобетонної опори, яка перебувала на балансі КП, та залишив місце скоєння злочину з фрагментами арматури.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в основу обвинувачення
ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки орган досудового розслідування поклав, зокрема,
бухгалтерську довідку, відповідно до якої на момент вчинення злочину ОСОБА_1
на балансі КП знаходиться бетонна опора балансовою вартістю 2750 грн, висновок судово-товарознавчої експертизи, згідно з яким вартість брухту чорного металу у вигляді арматури вагою 117 кг становить 651,69 грн.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв’язку із відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів звертає увагу на те, що для встановлення наявності в діях особи складу кримінально караної крадіжки, окрім факту умисного таємного вилучення чужого майна, вчиненого суб’єктом цього кримінального правопорушення, необхідно чітко встановити вартість викраденого майна. Адже саме ця ознака є відмежувальною між кримінально караною крадіжкою та дрібною крадіжкою, що є адміністративним правопорушенням.
З вироку місцевого суду випливає, що предметом крадіжки, яку інкримінували
ОСОБА_1, є 8 фрагментів металевої арматури. Визначити вартість предмета крадіжки у цьому провадженні можливо лише шляхом залучення експерта. Суд першої інстанції, як і апеляційний суд, у своїх судових рішеннях обґрунтовували той факт, що сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами вартість викраденого майна.
Колегія суддів погоджується, що у цьому кримінальному провадженні
обов’язковому доказуванню підлягає вартість викраденого майна, оскільки про
кримінально-карану крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК) може йтися лише у випадку, якщо
вартість викраденого перевищує 0,2 НМДГ (ст. 51 КУпАП). На підтвердження вартості викраденого орган досудового розслідування покликався на довідку, згідно з якою на момент вчинення злочину ОСОБА_1 на балансі КП знаходилася бетонна опора балансовою вартістю 2750 грн, та висновок судово-товарознавчої експертизи.
Під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції вказав, що вказана вище бухгалтерська довідка є неналежним та недопустимим доказом, з чим погодився і апеляційний суд, який вказав про те, що у зазначеній довідці наведено інформацію про вартість бетонної опори в цілому, а не 8фрагментів металевої арматури.
Такий висновок судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає правильним.
Щодо встановлення вартості викраденого, виходячи із висновків судово-
товарознавчої експертизи, то суд звертає увагу на таке.
За результатами касаційного перегляду встановлено, що висновок судово-
товарознавчої експертизи було складено з урахуванням інформації, наведеної в акті зважування. Судами попередніх інстанцій було визнано недопустимим доказом вказаний акт, в якому комісія, яка складалася із представників КП, провела зважування арматури, визначила її характеристики (довжину, діаметр) та вагу (117 кг). У даному випадку зважування арматури здійснювалося працівниками КП, що суперечить п. 3 ч. 1 ст. 56, ч. 1 ст. 92, ч. 3 ст. 93 КПК щодо збирання доказів. Адже потерпілий вправі ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, брати в них участь, однак не проводити їх самостійно.
Оскільки акт зважування, який був покладений в основу висновку судово-
товарознавчої експертизи судами було правильно визнано недопустимим доказом, то й сама експертиза, проведена на його основі, також є недопустимим доказом.
З огляду на наведене ВС вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про недопустимість акту зважування як доказу у цьому провадженні.
Детальніше з текстом постанови ВС від 05.10.2021 у справі No 173/1413/19 (провадження No 51-3805км21) можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100292928