Обставини справи
Машиніст приміського електропоїзда обвинувачувався в тому, що він, прибувши на платформу залізничної станції, зупинив головний вагон в районі попереджувального знака «Зупинка першого вагона», у той час як останній вагон зупинився на мосту залізниці, по якому заборонено ходити, та відчинив двері електропоїзда для посадки-висадки пасажирів, порушуючи тим самим вимоги нормативно-правових актів, які передбачають правила безпеки пуху та експлуатації залізничного транспорту. Пасажир, який виходив з останнього вагона, впав у технологічний отвір залізничного мосту, отримавши середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Начальник станції, на якій стався цей нещасний випадок, обвинувачувався в тому, що він порушив вимоги нормативних актів з питань безпеки експлуатації
залізничного транспорту щодо встановлення знаку «Зупинка першого вагона», а при проведенні щомісячних особистих перевірок не надав вказівку перенести цей попереджувальний знак на належне місце.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав винуватими і засудив машиніста та начальника станції за ч. 2 ст. 276 КК (кожного).
Апеляційний суд змінив цей вирок у частині вирішення цивільного позову.
Основні твердження у касаційних скарг засудженого машиніста та захисника начальника станції: відсутність об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК через невстановлення того, що стало безпосередньою причиною травмування пасажира; невизначення конкретних
обов’язків начальника станції, виконання яких він не забезпечив; формальний
аналіз наказу про відпустку начальника станції, під час якої стався нещасний
випадок з пасажиром електропоїзда, а також показань засуджених, що містяться на технічних носіях судового засідання і їх відсутність у текстах судових рішеннях.
Позиція ККС
Cкасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
ККС зазначає, що в цьому провадженні з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, певні обставини є важливими для правильної оцінки діянь машиніста та начальника станції, які не були враховані судом.
Зокрема, начальник станції у суді надав показання, що були зафіксовані на технічному носії інформації, однак не відображені у судових рішеннях, в яких він не визнав своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину та повідомив, що перед відпусткою, в період якої сталася подія, перевірив, що знак «Зупинка першого вагону» висить у належному для цього місці. Водночас суд апеляційної інстанції дослідив наказ про надання відпустки начальнику станції, однак не надав його оцінки в аспекті доводів захисника в апеляційній скарзі про те, що знак у неналежному місці було встановлено під час перебування начальника станції у відпустці.
Згідно з даними технічного запису судового засідання машиніст повідомив, що за час всіх його поїздок приміськими електропоїздами, які мали зупинки на платформі, де сталася подія, жодного разу він не виявив фактів зупинки останніх вагонів на мосту, з урахуванням зупинки головного вагону біля знака «Зупинка першого вагона». Крім того, машиніст не підтвердив надані ним показання слідчому про те, що бачив, як вагони «зависли» на мосту, оскільки лише коли їхав у зворотному напрямку, побачив, що вони могли залишитися на мосту. Однак суди, викладаючи у рішеннях показання машиніста, зазначили, що він візуально уявляв про знаходження останніх вагонів електропоїзда на мосту.
Апеляційний суд не перевірив і інших доводів захисника в апеляційній скарзі.
З’ясування вказаних вище та інших обставин є важливим для встановлення ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК, у діях машиніста та начальника станції.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 22.05.2023 у справі № 185/3395/15-к https://reyestr.court.gov.ua/Review/111192810