Якщо суд оцінює відповідні протиправні дії військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації в зоні АТО, йому необхідно дослідити: факт наявності у військовослужбовця передбаченого законом дозволу на придбання та носіння бойових припасів, вибухових речовин; нормативно-правові акти, які передбачають видачу такого дозволу; порядок, спосіб і форму його видачі; обсяг бойових припасів та вибухових речовин, на які видається зазначений дозвіл, а також чи поширювався б цей дозвіл на вилучені у військовослужбовця бойові припаси, вибухові речовини.
Обставини справи: ОСОБА_1, маючи досвід поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами, при проходженні військової служби придбав і носив бойові припаси та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду
ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
За ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: не погоджуючись із вироком місцевого суду щодо
ОСОБА_1, його захисник подав апеляційну скаргу, в якій сторона захисту вказував, зокрема, на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та відсутність самої події
кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог захисник, зокрема, стверджував, що в обвинувальному акті при викладенні обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК, неправильно було зазначено, що останній не мав дозволу на поводження з боєприпасами та вибуховими речовинами. Суд апеляційної інстанції, порушуючи статті 370, 419 КПК, не мотивувавши належним чином своєї
ухвали, залишив вирок суду щодо ОСОБА_1 без зміни, зокрема не перевірив
указаних вище доводів апеляційної скарги захисника.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції
не було перевірено версії сторони захисту про наявність у ОСОБА_1 дозволу на придбання та носіння бойових припасів, вибухових речовин як у військовослужбовця, що проходив військову службу по мобілізації в зоні АТО.
Оскільки вказані обставини мають вирішальне значення для встановлення судом наявності у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, суд першої інстанції мав дослідити, якими нормативно-правовими актами передбачено видачу таким військовослужбовцям дозволу на придбання та носіння бойових припасів, вибухових речовин; порядок, спосіб і форму видачі такого дозволу; обсяг бойових припасів та вибухових речовин, на які видається зазначений дозвіл (у разі його наявності), а також чи поширювався такий дозвіл (у разі його наявності) на вилучені у ОСОБА_1 бойові припаси, вибухові речовини.
Лише після з’ясування всіх указаних вище обставин кримінального
провадження суд першої інстанції міг дійти висновку про наявність чи відсутність передбаченого законом дозволу на придбання, носіння ОСОБА_1 бойових припасів, вибухових речовин та відповідно про наявність чи відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Детальніше з текстом постанови ВС від 13.07.2021 у справі No 220/1985/19 (провадження No 51-1248км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98368400