Про те, як правильно обґрунтовувати свою позицію, використовуючи практику Верховного Суду, розповів доцент кафедри кримінального процесу НЮУ ім. Ярослава Мудрого, член науково-консультативної ради при ВС, д.ю.н. Олександр Дроздов розповів Закон і Бізнес.
При оцінці доказів, наданих сторонами, суд виходить із того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення
процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини. Як зазначив спікер, такий підхід є дуже цікавим, адже відповідної норми в Кримінально-процесуальному кодексі 1960 року не було. З’явилася вона лише в КПК 2012-го.
З огляду на ст.87 нового кодексу адвокат має обґрунтовувати, чому вважає, що порушення фундаментальних прав були настільки істотними, що це зумовлює визнання доказів недопустимими. Потрібно надати докази, бо суд не стане перебирати на себе функції захисника.
Отже, застосовуючи цю норму при визначенні недопустимості похідних доказів або так звану теорію плодів отруйного дерева, суд має встановити, що не лише первинний доказ здобуто з порушення прав і свобод людини, а також і те, що похідний доказ отримано внаслідок тієї інформації, що міститься в первинному доказі.
О.Дроздов нагадав, що немає абсолютної недопустимості, та розповів, що до обшуку й вилучених доказів у результаті цієї дії деякі адвокати підходять спрощено. Як правило, вдаються до аргументу: якщо обшук проведено з порушеннями, то й отримані похідні докази є недопустимими.
Утім, адвокат радить, виходячи із ч.1 ст.87 КПК, посилатися на те, що інформація, отримана внаслідок істотного порушення прав людини під час однієї процесуальної дії, лягла в основу отримання інших доказів. Таку позицію відображено в постанові ВС від 28.01.2020 у справі №359/7742/17.