Відповідно до частини другої статті 16 ГПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 ГПК України).
За змістом статті 6 та частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка, зокрема, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно зі статтею 12 цього Закону особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.
Статтею 17 названого Закону встановлено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Зважаючи на зазначені законодавчі норми, Верховний Суд (постанова КГС ВС від 26.09.2019 у справі No 910/3845/19) дотримується позиції, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
При цьому в згаданій постанові Верховний Суд з огляду на положення статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якими визначено порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю, зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів визнання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю недійсним або скасування його у передбаченому законом порядку та доказів припинення у представника права на заняття адвокатською діяльністю у законодавчо встановлений спосіб.
Близький за змістом висновок про те, що статус особи як адвоката може підтверджувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та/або посвідчення адвоката України, викладений Верховним Судом в ухвалах КГС ВС від 01.03.2018 у справі No910/3483/17, від 17.10.2018 у справі No916/1059/18.
Верховний Суд у своєму рішенні звернув увагу на те, що вразі коли свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю видано особі пізніше, ніж довіреність, якою уповноважено її представляти інтереси скаржника, така особа не має повноважень представляти інтереси скаржника, оскільки на момент видачі довіреності не мала статусу адвоката (ухвала КГС ВС від 23.07.2018 у справі No913/17/18).
Отже, суд з урахуванням вимог частини другої статті 86 ГПК України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності перевіряє наявність у представника статусу адвоката, досліджуючи докази, що підтверджують статус адвоката, зокрема свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та/або посвідчення адвоката України, а також докази стосовно визнання зазначеного свідоцтва недійсним або скасування його у передбаченому законом порядку, припинення у представника права на заняття адвокатською діяльністю