У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся вебінар “Витребування майна банкрута: судова практика та підходи”, лектором якого виступив адвокат та арбітражний керуючий Дерлюк Василь Дмитрович.
Головний аспект вебінару – зосередження на судовій практиці та підходах до витребування майна, правових висновках, що впливають на цей процес, а також найкращих практиках та викликах, з якими можуть зіткнутися учасники судових справ.
Доповідач висвітлив важливі аспекти:
- -витребування майна банкрута керуючим санацією та ліквідатором;
- -питання реституції, віндикації та визнання права власності на майно як самостійних способів захисту порушеного права;
- -питання віндикаційного позову, волі власника на вибуття майна та критерію пропорційності;
- -практичні ситуації витребування майна банкрута, проданого до відкриття справи про банкрутство, проданого у виконавчому провадженні, проданого ліквідатором у справі про банкрутство, а також витребування майна банкрута третіми особами,
Один із важливих висновків полягає у тому, що успішне витребування майна банкрута потребує знань відповідних правових норм, правових висновків Верховного Суду та практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до статті 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позовпро витребування цього майна.
Зі змісту ст.388 і 400 ЦК України убачається, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, а від добросовісного – лише у випадках передбачених законом.
У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме:
- чи можна вважати втручання законним;
- чи переслідує воно “суспільний”, “публічний” інтерес;
- чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акту , що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій “пропорційності” передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага” передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”.
При цьому Європейський суд з прав людини у питаннях оцінки “пропорційності”, як і в питаннях наявності “суспільного”, “публічного” інтересу, визнає за державою достатньо широку “сферу розсуду”, за винятком випадків, коли такий “розсуд” не ґрунтується на розумних підставах.
Ключові правові висновки Верховного Суду по темі вебінару:
1.“ …реституція застосовується виключно між сторонами недійсного правочину, обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом – повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі (майна), то ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація – витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння (висновки про застосування норм права, викладені у пунктах 46.1, 46.3-46.4,47 постанови Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20)
2.” Однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Окрім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову; … особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача; виключно власник наділений правом, передбаченим ст.388 ЦК України, витребування свого майна з чужого незаконного володіння, а тому саме на позивача за таким позовом покладається обов`язок доведення володіння цим титулом до вибуття майна (правові висновки про застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №10/2180) .
3.…, визначальним … при розгляді заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння … є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна, а не відчуження … в ланцюгу перепродажів спірного майна” (висновок про застосування норм права, викладений у пункті 43 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №18/30).
4.“Власник з дотриманням вимог ст.387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (правова позиція викладена в постановах ВС від 11.01.2022 у справі №5023/5847/11, від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
5.…, у разі, якщо відчуження майна відбулося за правочином, визнаним недійсним …, керуючий санацією боржника має право звернутися з вимогами про витребування майна в останнього набувача у порядку ст. 388 ЦК України, що є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням керуючого санацією боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство. (висновок про застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі 913/106/18, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20).
6. “У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.387 і 388 ЦК України, є неефективними” (висновок про застосування норм права викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження № 12-14звг19), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19)).
7.” … У процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником (частина 2 статті 38 Закону про банкрутство). Отже, вибуття майна з володіння власника відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов’язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство (частина 3 статті 98 Закону про банкрутство). Отже, встановлення судами недійсності правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури (правовий висновок про застосування норм права, викладений у п.21 постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 904/6495/13).
8.” Здійснення ліквідатором – арбітражним керуючим права власності зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону …”), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати по розгляду справі про банкрутство від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09)
9.”… Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача; …, волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення – прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами. Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна – відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів (висновки про застосування норм права, викладені у пунктах 47, 48, 55 постанови Верховного Суду від 11.01.2022 у cправі № 5023/5847/11).
10.” Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею … (висновок про застосування норм права, викладений у п.38 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №18/30)
11. …, для розкриття критерію “пропорційності” вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна; саме по собі відібрання в однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручання у право власності за відсутності суспільного інтересу (висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справах №902/1706/13(902/959/20), №902/1706/13(902/958/20))
Вебінар на тему “Витребування майна банкрута: судова практика та підходи” став важливою подією, де учасники змогли отримати актуальну інформацію про сучасні підходи та практику витребування майна банкрута.