Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади у звіті, затвердженому 11 червня 2026 року, навела статистику діяльності Вищого антикорупційного суду за 2025 рік, яка, за оцінкою Комісії, ставить під сумнів досягнення основної мети антикорупційного правосуддя — притягнення до відповідальності організаторів корупційних схем, а не лише виконання статистичних показників засудження.
Цифри звіту
У 2025 році ВАКС розглянув 114 кримінальних проваджень і ухвалив 109 вироків. З них лише 3 — виправдувальні, 106 — обвинувальні. Частка виправдувальних вироків становить 2,75%.
Із 109 вироків 72, а це понад 66%, ухвалено на підставі угод про визнання винуватості. Тобто дві третини кримінальних проваджень завершилися не повноцінним судовим розглядом із дослідженням доказів, а процесуальною домовленістю між стороною обвинувачення і підозрюваним.
Для порівняння масштабу навантаження: у провадженні Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції в 2025 році перебувало 11 764 справи і матеріали. Вироком закінчилися лише 109 з них.
Апеляційна палата ВАКС у тому ж році розглянула 1045 справ і матеріалів, ухваливши лише 3 обвинувальні вироки щодо 4 осіб; 5 вироків скасовано із закриттям провадження щодо 11 обвинувачених; 1 особу звільнено від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності.
Аргументація ТСК: чому це проблема, і вирок ефективності
Тимчасова слідча комісія прямо визнає: сам факт існування інституту угод про визнання винуватості не є проблемою — це передбачений законом процесуальний механізм. Але Комісія формулює концептуальне застереження щодо мети його застосування.
Відповідно до концепції інституту, угоди про визнання винуватості мають бути виправданими насамперед тоді, коли співпраця підозрюваного зі слідством дозволяє викрити більш тяжкі злочини, організаторів корупційних схем або інших співучасників. Водночас, за висновком Комісії, статистика ВАКС за 72 угоди 2025 року не супроводжується співставною публічною інформацією про кількість викритих організаторів корупційних схем чи високопосадовців, встановлених саме завдяки цим угодам.
Друга частина аргументації стосується прозорості. Переважна більшість матеріалів проваджень, у межах яких затверджуються угоди, фактично залишається недоступною для суспільного контролю. Це унеможливлює оцінку співмірності призначених покарань тяжкості вчинених злочинів, перевірку відповідності умов угод вимогам КПК України та встановлення, чи не призводять такі домовленості до необґрунтованого пом’якшення відповідальності.
Третя теза — можлива якість самого досудового розслідування. За позицією ТСК, за умов належного збору доказової бази органи досудового розслідування повинні бути здатні доводити вину у відкритому судовому процесі. Домінування угод у структурі вироків, на думку Комісії, створює враження, що головним результатом роботи стає досягнення статистики обвинувальних вироків, а не встановлення всіх обставин злочину і викриття повного кола причетних осіб.
Ідентична картина в НАБУ
Звіт фіксує, що ця ж статистика — 72 угоди з 109 вироків, 66%, 2,75% виправдувальних — використовується Комісією і для оцінки ефективності Національного антикорупційного бюро України, оскільки саме НАБУ здійснює досудове розслідування переважної більшості проваджень, що потрапляють до Вищого антикорупційного суду. Комісія додатково зазначає: за весь період діяльності НАБУ, а це з 2015 по перше півріччя 2025 року, з 7294 відкритих проваджень лише 696 обвинувальних актів направлено до суду – менше 10%, а остаточні обвинувальні вироки, що набрали законної сили, отримано лише у 251 справі, а це близько 3% від загальної кількості відкритих проваджень.
Питання, яке звіт залишає відкритим
Тимчасова слідча комісія не стверджує, що конкретні угоди є неправомірними чи що конкретні покарання є необґрунтовано м’якими — таких висновків щодо окремих справ звіт не містить і містити не може: сам документ прямо застерігає, що не є актом встановлення юридичної відповідальності. Йдеться про системну оцінку: 66% вироків через угоди при 2,75% виправдувальних — це показник, який, за позицією Комісії, вимагає додаткової перевірки практики застосування угод, а не автоматичного визнання його свідченням ефективності.
Практичне значення для адвокатської спільноти
Для адвокатів, які представляють інтереси клієнтів у провадженнях Вищого антикорупційного суду, ця статистика має пряме практичне значення в кількох аспектах.
Перший: вкрай низька частка виправдувальних вироків (2,75%) є фактором, який варто враховувати при формуванні стратегії захисту — вона свідчить про переважно обвинувальний характер судової практики, що ТСК прямо пов’язує з питаннями дотримання принципу змагальності сторін.
Другий: закритість матеріалів угод про визнання винуватості означає, що практика призначення покарань за такими угодами залишається малопрогнозованою для порівняльного аналізу — адвокату складно оцінити, наскільки умови конкретної пропонованої угоди відповідають усталеній практиці по аналогічних категоріях справ, оскільки більшість таких матеріалів не є публічно доступною.
Третій: сама Комісія рекомендує забезпечити більшу відкритість інформації щодо змісту й наслідків угод про визнання винуватості в антикорупційних провадженнях — це напрям, за яким можна очікувати законодавчих ініціатив, що безпосередньо вплинуть на процесуальну практику в справах підсудності ВАКС.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.