Під час курсу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Адвокат дитини: дитина в ситуації домашнього насильства”, Гриценко Людмила, адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ, розповіла які є прояви домашнього насильства та дала рекомендації стосовно поведінки адвоката під час комунікації з дитиною.
В Законі «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що якщо дитина стала свідком домашнього насильства, то це означає, що вона є потерпілою від домашнього насильства. Головне, щоб було поліцією зафіксовано, що дитина була присутня під час домашнього насильства.
Проявами домашнього насильства є:
- Фізична агресія, напади, удари
- Погрози застосування насильства
- Сексуальне насильство
- Контроль та влада над постраждалою
- Залякування та переслідування Обмеження доступу до ресурсів
- Пасивне або приховане зловживання (нехтування) Викрадення, незаконне обмеження волі
- Вторгнення до житла, місця навчання постраждалої
Прояви насильства відрізняються частотою, ступенем тяжкості, цілями і наслідками, і ця різниця може бути суттєвою.
Якщо говорити про комунікацію з дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, то потрібно враховувати час від моменту цього насильства, і рекомендовано проводити допит в межах двох місяців. В комунікації з дитиною дуже важливо усвідомлювати особливості дитини, і дитина повинна відчувати себе в безпеці. А безпека для дитини це безпечне місце і безпечний дорослий поряд.
Рекомендовано під час комунікації адвоката з дитиною перебувати на одному рівні з нею, не робити різких рухів, уточнити у дитини чи задоволені її базові потреби, ні в якому разі не використовувати маніпулятивних технік Важливим є внутрішній стан адвоката. Не можна включати синдром рятівника, а найголовніше в даному випадку пройти шляхом дитини з максимальним дотриманням її прав, свобод, інтересів, і слідкувати за тим, щоб все відбувалося в рамках закону.