Про ефективну комунікацію у судовій системі, інструменти успішної комунікації та основні засоби впливу під час комунікації розповіли Віра Олійник – суддя Нововоронцовського районного суду Херсонської області та Вячеслав Каневський – суддя, Голова суду Нововоронцовського районного суду Херсонської області під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектори докладно проаналізували разом з учасниками комунікацію у судовій системі, а саме:
- Комунікація. Основні інструменти успішної комунікації.
- Кризова комунікація. Особливості спілкування з вразливими категоріями людей.
- Основні засоби впливу під час комунікації.
У рамках характеристики комунікації акцентовано на наступному:
1. Комунікація. Основні інструменти успішної комунікації
Види комунікації адвокат – суд:
- Усна.
- Письмова.
- Вербальна.
- Невербальна.
Принципи комунікації адвокат–суд (Правила адвокатської етики):
- Повага до суду – заборона принизливих висловлювань, шанобливе ставлення до суду та всіх учасників.
- Незалежність – адвокат не поступається незалежністю і чесно відстоює інтереси клієнта.
- Чесність і порядність – заборона подавати суду недостовірні дані, обов’язок діяти гідно.
- Пріоритет інтересів клієнта – наполегливість у захисті законних прав клієнта.
- Дотримання порядку – виконання розпоряджень судді, якщо вони не суперечать закону.
- Уникнення затягування процесу – адвокат не вчиняє дій, що невиправдано затягують розгляд.
Особливості комунікації адвокат–суд:
- Процесуальна формалізованість – суворе дотримання процесуальних кодексів.
- Перевага письмової форми – ключові твердження мають бути зафіксовані письмово.
- Офіційна термінологія – чіткі, юридично коректні формулювання.
Інструменти успішної комунікації:
1. Самопрезентація — засіб створення позитивного іміджу:
Правила успішної самопрезентації:
- Привернення уваги (сторітелінг).
- Коротка та чітка інформація.
- Комунікація з аудиторією (інструмент — закрите питання, що спонукає до згоди).
- Бути собою, але репетирувати заздалегідь.
2. Активне слухання:
Інструменти: – активне слухання – парафраз – резюмування – віддзеркалення – мовчання/паузи – вміння ставити запитання.
Основні методи активного слухання:
- Увага — бути «тут і зараз».
- Прийняття — не перебивати.
- Уточнення — ставити запитання.
- Пауза — давати простір співрозмовнику.
- Невербальні сигнали.
Три види слухання:
- Пасивне.
- Активне.
- Емфатичне.
3. Пастки сприйняття:
- Ефект ореолу.
- Ефект якоря.
- Парадокс гравця .
- Ефект контрасту.
- Ефект доступності.
4. Парафраз:
- перефразування думок іншими словами;
- спрощення складних понять;
- приклади фраз: «Іншими словами, ви вважаєте…», «Як я розумію, ви говорите…».
5. Закриті та «хвостаті» запитання:
- запитання, на які відповідають «так/ні».
- складаються з твердження + запитальна зв’язка («чи не так?», «правда?»).
6. Правильне формулювання запитань:
Замість «чому?» «що?» і «як?» («Що змусило вас так вчинити?»).
7. Віддзеркалення:
- Фізичне: поза, жести, міміка, нахил голови, дихання;
- Вербальне: темп мовлення, тембр, слова-паразити.
8. Мовчання і паузи:
Завдання паузи:
- привернення уваги;
- психологічний контроль;
- зняття хвилювання;
- створення інтриги.
9. Резюмування:
- стислість;
- доречність;
- безоцінковість;
- позитивний контекст.
2. Кризова комунікація. Особливості спілкування з вразливими категоріями людей
Кроки, які треба здійснити на початку кризи:
- Моментальна реакція на запит.
- Оприлюднення тільки перевірених фактів.
- Уникнення здогадів про причини та наслідки.
- Особлива увага до інтересів постраждалих та їхніх родин.
Спілкування у складних ситуаціях (особливості інтонацій, питань, поведінки):
- використання технік активного слухання;
- уникнення «стоп-слів»: – «Я постараюся…», «Щось придумаємо», «Не впевнений» — бо викликають сумнів;
- уникнення ворожості та неприємних фраз: – «Я вам людською мовою говорю», «Ви мене слухаєте чи ні?»;
- збереження нейтральності, поваги та емпатії.
Стратегії поведінки у кризових та конфліктних ситуаціях(опитувальник Томаса–Кілманна):
- компроміс;
- суперництво;
- ухиляння;
- співробітництво;
- пристосування.
Асертивність як елемент кризової комунікації:
Ознаки асертивності:
- вміння сказати «ні»;
- відкритість у висловленні почуттів;
- здатність починати і завершувати розмову;
- вміння висловлювати вимоги без агресії.
Алгоритм «скажи: ні»:
- Одразу зайняти чітку позицію.
- Повторювати «ні» без виправдань.
- Ставити питання: «Чому ви на мене тиснете?»
- Завершити розмову: «Я не хочу про це говорити».
- Запропонувати альтернативу.
Особливості комунікації з вразливими людьми:
- емпатичне слухання — уміння враховувати почуття співрозмовника;
- повага до кордонів і дистанції — інтимна, особиста, соціальна, громадська зона;
- контроль емоцій та саморегуляція — зниження стресу, підтримка позитивного стану.
Ці елементи прямо описують правила поведінки з людьми у стресі, вразливими або емоційно виснаженими.
3. Основні засоби впливу під час комунікації:
1. Взаємність:
- принцип: «я тобі — ти мені»;
- люди відчувають обов’язок відповідати на надані послуги та поступки.
2. Симпатія:
- схожість, компліменти, позитивне ставлення;
- люди легше погоджуються з тими, кого люблять або хто їм подобається.
3. Послідовність:
- прагнення бути послідовними у своїх словах, поглядах і діях;
- якщо людина сказала «так» один раз — зазвичай погоджується і надалі.
4. Соціальний доказ:
- «доказ від собі подібних»;
- люди орієнтуються на поведінку інших, особливо схожих на них.
5. Авторитет:
- статус, титули, одяг, атрибути;
- люди підсвідомо довіряють авторитетам.
6. Дефіцит:
- коли можливість обмежена, її цінність зростає.
Модель переконання (три елементи):
- Факти — створюють основу.
- Емоції — підкреслюють значущість фактів.
- Заклик — показує шлях дії.
Починати треба з фактів, інакше слухач може втратити довіру.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.