Катерина Рашевська, юристка ГО «Регіональний центр прав людини» у виступі на тему «Міжнародно-правова кваліфікація примусового переміщення дітей з тимчасово окупованих територій до рф та механізми їхнього повернення в Україну» під час Круглого столу «Безпека і захист дитини в умовах воєнного часу: сучасні виклики, загрози та шляхи їх подолання», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, торкнулася важливих питань евакуації цивільного населення і примусового переміщення дітей під час війни.
З історичного досвіду, порівняння евакуації дітей Великобританією напередодні та під час Другої Світової Війни з евакуацією, яку здійснює російська федерація з окупованих територій Донецької та Луганської областей розпочала виступ спікер. Таке порівняння зроблено не випадково, а з метою привернути увагу до проблеми евакуації дітей і основних правил безпеки, які при цьому мають дотримуватись, щоб не травмувати дітей фізично та психологічно.
Основний підхід міжнародного гуманітарного права, за словами спікера, полягає не в евакуації цивільного населення, щоб дозволити військовим безперешкодно вести бойові дії, а в тому, щоб зобов’язати військових вести бойові дії з урахуванням присутності цивільного населення.
Евакуація — це повне або часткове переміщення населення з певної території, необхідне для гарантування його безпеки або зумовлене імперативними причинами військового характеру (частина 2 статті 49 Женевської конвенції (IV).
Характеристики евакуації:
- особлива правова природа;
- винятковий характер (a measure of last resort).
Абсолютно заборонено перетворювати евакуацію на стратегію ведення війни у зв’язку з її ефективністю для досягнення військової переваги.
Евакуація з певних територій України була здійснена російською федерацією з порушення багатьох міжнародних норм.
Катерина Рашевська у доповіді навела два приклади військових трибуналів, що стосуються безпосередньо евакуації:
- Військовий трибунал США над німецьким генералом Лотарем Рендулічем;
- Британський військовий трибунал над фельдмаршалом Еріхом фон Манштейном.
Межі розсуду командира, який наказує евакуювати цивільне населення, вузькі.
Можна виокремити щонайменше чотири опції, які мають передувати або замінити евакуацію:
- захист через присутність;
- надання гуманітарної допомоги;
- посередництво;
- створення необоронюваної місцевості.
Ознаки, що відрізняють евакуацію від примусового переміщення наступні:
- вибір брати участь в евакуації має бути добровільним рішенням постраждалого (пп. 127–128, Прокурор проти Благоєвіча та Йокича);
- примус не обмежується фізичною силою і також включає погрозу насильством, переслідування, затримання, психологічне пригнічення, зловживання владою, зумисне створення середовища небезпеки (п. 529, Прокурор проти Кристича);
- сторони в конфлікті зобов’язані запобігати переміщенню, зумовленому їхніми власними діями.
Катерина Рашевська наголосила на неможливості верифікувати надані російською федерацією дані щодо примусово вивезених дітей з тимчасово окупованої території України. Насильницька передача дітей з однієї групи до іншої є п’ятим елемент геноциду, що закріплено в міжнародних актах.Важливим є розробка Урядом інструкції щодо порядку дій в разі примусового переміщення дитини на окуповану дитину, або її вивезення на територію держави-агресора.
Під час виступу Катерина Рашевська запропонувала наступні механізми повернення дітей:
- Тимчасові заходи згідно з Факультативним протоколом до Конвенції про права дитини щодо процедури повідомлень.
- Розслідування примусового переміщення Комітетом з прав дитини.
- Посередництво та сприяння ЮНІСЕФ і МКЧХ.
- Політичні домовленості по лінії дитячих омбудсменів.
- Призначення держави-посередниці відповідно до Женевської конвенції (IV).
Зацікавила учасників Круглого столу інформація спікера про операції НАТО щодо повернення дітей, і наведений приклад такої операції в Афганістані. Крім того, спікер рекомендувала вживати заходів на захист прав дітей, зокрема, направляти запити до дитячого омбудсмена Російської Федерації з метою підтвердження того, що дитина не є сиротою, збирання доказової бази та доведення міжнародним інстанціям, що всі заходи вичерпані.
Успішними прикладами дитячої евакуації спікер відзначила такі як:
- “Тегеранські діти”
- Кіндертранспорт
- Операція Pied Piper