30 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.
За результатами розгляду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду прийняв постанову, в якій зазначив таке.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи,з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Сам факт звернення до суду, наявність рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2019 року, в якому, зокрема, встановлений факт сварок і непорозумінь між подружжям на побутовому ґрунті,свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Посилання заявниці на особисті письмові пояснення ОСОБА_1, світлокопії медичних карток дітей заявниці із консультативними висновками щодо стану здоров`я дітей, скриншоти смс-повідомлень, у яких відсутні вислови, які б можна було безумовно трактувати як психологічне насильство або ж погрози, письмові пояснення ОСОБА_6, тітки заявниці, заява – повідомлення про злочин від ОСОБА_1 з талоном про її прийняття, клопотання ОСОБА_1 на адресу органу опіки та піклування у зв`язку з розглядом останнім заяви ОСОБА_2 про встановлення порядку його участі у вихованні дітей не є достатніми для підтвердження існування юридичних фактів, з якими Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» пов`язує можливість видачі обмежувального припису.
З огляду на зазначене Верховний Суд вважав вмотивованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що надані докази не містять об`єктивних даних про вчинення ОСОБА_2 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі No 545/744/19 (провадження No 61-13514св19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87423900