Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.
Домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні. Серед іншого, суд може взяти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення, які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.
Висновок апеляційного суду про віктимну поведінку потерпілої, спрямовану на конфлікт із засудженим, що викликала невдоволення засудженого і конфлікти з ним, суперечить меті ст. 126-1 КК, яка полягає в захисті жертви домашнього насильства і запобіганні його ескалації. Суд апеляційної інстанції повинен узяти до уваги вимоги законів у сфері запобігання домашнього насильства і зробити висновок щодо правомірності намагань засудженого контролювати приватне життя потерпілої, використовуючи економічні важелі у вигляді можливості її проживання у квартирі.
Обставини справи: суд визнав доведеним, що 04.04.2020 засуджений ОСОБА_6 заподіяв своїй колишній дружині ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, а 23.03.2020, 05.04.2020 та 16.06.2020 вчинив над нею психологічне насильство, а саме нецензурною лайкою принижував її честь та гідність, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя.
Сторона обвинувачення доводила вчинення засудженим кількох епізодів домашнього насильства 23.03., 05.04. та 16.06.2020, а також епізоду, пов’язаного зі спричиненням легких тілесних ушкоджень 04.04.2020, посилаючись при цьому на рішення про притягнення засудженого до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП за деякими з цих епізодів, ухвалені 04.06.2020 та 10.09.2020.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК.
Апеляційний суд скасував цей вирок у частині засудження ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК, і закрив провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, залишивши його в решті без зміни.
Апеляційний суд встановив, що станом на 09.04.2020, коли було розпочате
кримінальне провадження у цій справі, засуджений ще не був притягнутий до
адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, а тому у цій справі не доведено систематичності вчинення домашнього насильства.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: ККС не погоджується з підходом апеляційного суду щодо того, що кримінальне провадження за ст. 126-1 КК може бути розпочате лише після того, як за попередні епізоди домашнього насильства особа була не менш ніж двічі притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
Невід’ємною ознакою домашнього насильства (ст. 126-1 КК) є його систематичність, тобто вчинення ряду діянь, кожне з яких саме по собі може не
містити ознак складу цього кримінального правопорушення, але у сукупності
призводять до наслідків, визначених диспозицією цієї статті КК.
Домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов’язане фізичне, психологічне,
сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького
члена сім’ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого
епізоду. Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках
становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Воно є триваючим правопорушенням, що характеризується продовжуваним зразком
поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку
поведінки.
Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.
Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву.
ККС вже зазначав, що домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить
вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування. Серед
іншого, суд може взяти до уваги адміністративні протоколи поліції,
обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне
правопорушення, які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими
сторонами.
Таким чином, апеляційний суд мав взяти до уваги ті епізоди, за якими засуджений згодом був притягнутий до адміністративної відповідальності, коли
робив висновок про доведеність чи недоведеність систематичності домашнього насильства. Однак апеляційний суд не взяв до уваги докази, що прямо стосуються предмета доказування у цій справі, керуючись міркуваннями, що не
ґрунтуються на вимогах КПК.
Також ККС вважає слушними доводи скарги щодо того значення, яке надав апеляційний суд обставинам сімейного життя потерпілої. Зокрема, суд зазначив, що потерпіла проживала в квартирі обвинуваченого без укладення з ним договору найму житла і її відвідував її співмешканець, що викликало невдоволення засудженого і конфлікти. З цього апеляційний суд зробив
висновок про віктимну поведінку потерпілої, спрямовану на конфлікт із засудженим.
Виходячи з обставин, викладених в ухвалі апеляційного суду, засуджений, використовуючи ту обставину, що його дочка з потерпілою проживали з його
згоди в його квартирі, намагався встановити для потерпілої обмеження у сфері її
приватного життя, що й призводило до тих епізодів, які були предметом
розгляду в цій справі.
ККС не вправі досліджувати докази і визнавати встановленими обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Однак, даючи оцінку доказам і встановленим ним обставинам, суд апеляційної інстанції мав узяти до уваги також вимоги законів у сфері попередження домашнього насильства і зробити висновок щодо правомірності намагань засудженого контролювати приватне життя потерпілої, використовуючи економічні важелі у вигляді можливості її проживання у квартирі. Без достатньої уваги до оцінки цих обставин мета ст. 126-1 КК, яка полягає у захисті жертви домашнього насильства і попередженні його ескалації, не може бути досягнута.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 28.02.2023 у справі No 725/4683/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109395413