Здійснення в цьому випадку контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки щодо фіксування двох самостійних тотожних злочинів, кожен із яких кваліфікується за відповідною частиною ст. 307 КК, на підставі однієї постанови прокурора є здійсненням негласної слідчої (розшукової) дії щодо виявлення і фіксації другого злочину без належної процесуальної підстави, що за приписами ч. 2 ст. 86 КПК є безумовною підставою визнання доказів недопустимими.
Проведення контролю за вчиненням повторного злочину без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо розслідування кожного одиничного злочину за наявності «розірваної» повторності тотожних злочинів у кримінальному провадженні, де до цього реєстру внесено відомості лише про перший із послідовно вчинених злочинів, є здійсненням досудового розслідування другого і наступних злочинів до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що тягне за собою правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 214 КПК.
Протокол негласної слідчої (розшукової) дії про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, який охоплює всі необхідні відомості, зокрема і про видачу конфідентом одержаних під час оперативної закупки предметів (речей), є належним і допустимим процесуальним джерелом доказів про їх походження. КПК не вимагає складання окремого протоколу добровільної видачі (вилучення) конфідентом (у конфідента) одержаних під час цієї негласної слідчої (розшукової) дії предметів (речей) у такому випадку.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_7 за ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що проведення оперативної закупки 04.07.2019, результати якої відображено у протоколі НСРД – контроль у формі оперативної закупки, на підставі тієї ж постанови прокурора про проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину, що була процесуальною підставою для здійснення НСРД у формі оперативної закупки 03.07.2019, є істотним порушенням вимог КПК, оскільки на підставі вказаної постанови прокурора вже була проведена НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки 03.07.2019, а епізоди від 03.07.2019 і 04.07.2019 за відсутності єдиного умислу на їх вчинення містять ознаки окремих одиничних злочинів.
Окрім того, на думку захисника, досудове розслідування стосовно повторного придбання, зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини – амфетаміну 03.07.2019, а також повторного придбання, зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини – амфетаміну 04.07.2019, орган досудового розслідування розпочав до внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Також захисник стверджує, що у цьому кримінальному провадженні результати НСРД необхідно було оформляти додатково до протоколу про результати проведеної слідчої дії ще і протоколом добровільної видачі конфідентом отриманих внаслідок оперативної закупки речей (речовин).
Позиція ККС: змінено рішення судів попередніх інстанцій, скасовано вказані судові рішення в частині засудження ОСОБА_7 за двома епізодами за ч. 2 ст. 307 КК і закрито кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вважає, що сторона захисту небезпідставно виходить із того, що НСРД – контроль за вчиненням 03.07.2019 та 04.07.2019 двох окремих злочинів, кожен із яких містить ознаки самостійного одиничного кримінального правопорушення, що лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК («розірвана» повторність тотожних злочинів) і не містять сукупності за приписами ст. 33 КК, не може бути здійснений на підставі однієї і тієї ж постанови прокурора.
Вказане вище порушення порядку збирання доказів (ст. 271 КПК) і здійснення кримінального провадження (недотримання належної правової процедури) є самостійною підставою за приписами ст. 86 КПК до визнання недопустимими доказів незаконного поводження з амфетаміном стосовно його придбання, зберігання з метою збуту і збуту 04.07.2019.
Вирішуючи питання про істотність таких порушень та їхній вплив на допустимість доказів, ККС виходить із критеріїв оцінки доказів на предмет їх допустимості щодо доведення винуватості особи, встановлених приписами ст. 86 КПК, у їх поєднанні з положеннями ст. ст. 246, 271 КПК, якими є їх отримання з передбачених КПК процесуальних джерел та в установленому законом порядку.
НСРД – контроль за вчиненням двох самостійних окремих злочинів (за відсутності в органу досудового розслідування відомостей про наявність ознак продовжуваного або триваючого кримінального правопорушення, за відсутності єдиного умислу, зміст якого охоплює вчинення кожного з інкримінованих діянь), кожен із яких, на переконання слідчого, прокурора, містить ознаки самостійного одиничного злочину, які лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК («розірвана» повторності тотожних злочинів) і за приписами ст. 33 КК не містять ознак сукупності, має бути здійснений на підставі окремої постанови прокурора щодо кожного кримінального правопорушення.
Недотримання вказаного порядку збирання доказів під час здійснення кримінального провадження, за приписами ст. 86 КПК у їх взаємозв’язку з положеннями ч. 4 ст. 246, ст. 271 КПК, є безумовною підставою до визнання
недопустимими доказів, отриманих внаслідок проведення НСРД.
Також ККС дійшов висновку, що докази, отримані під час досудового розслідування інкримінованих ОСОБА_7 злочинних дій 03.07.2019 та 04.07.2019, а саме: протокол огляду покупця та вручення грошових коштів; протокол за результатом проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі
оперативної закупки; протокол за результатом проведення НСРД – аудіо-,
відеоконтроль особи; висновок експерта; протокол огляду покупця та вручення
грошових коштів; протокол за результатом проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; протокол за результатом
проведення НСРД – аудіо-, відеоконтроль особи; висновок експерта, є недопустимими доказами відповідно до вимог ст. 86 КПК, оскільки отримані з істотним порушенням вимог КПК.
За висунутим ОСОБА_7 обвинуваченням діяння, вчинені 03.07.2019 та 04.07.2019, інкриміновані останньому за ч. 2 ст. 307 КПК як придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини, вчинені повторно, не об’єднані єдиним умислом як між собою, так і з іншими діяннями, які інкриміновано засудженому.
Слідчі дії органу досудового розслідування були спрямовані на отримання (збирання) доказів протиправної діяльності ОСОБА_7 03.07.2019 та 04.07.2019 як такої, що містить ознаки окремих самостійних злочинів, кожний із яких значився в матеріалах справи як вчинений повторно. Про це свідчать, зокрема, дані, відображені в постанові прокурора в кримінальному провадженні No 62019140000000267 про припинення НСРД – контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 13.05.2019 у їх взаємопоєднанні з відомостями, що викладені в постанові прокурора про проведення НСРД – контролю за
вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 18.06.2019, на підставі якої
03.07.2019 та 04.07.2019 було проведено відповідні слідчі дії і складено протоколи за результатами проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 05.07.2019 та 09.07.2019.
Відомості, викладені в документах, які є процесуальними підставами для проведення НСРД щодо виявлення і фіксування епізодів злочинної діяльності
ОСОБА_7, пов’язаних із придбанням, зберіганням з метою збуту і збутом
психотропної речовини 03.07.2019 та 04.07.2019, переконливо свідчать, що
орган досудового розслідування виходив з того, що ОСОБА_14 керується
самостійним окремим умислом щодо вчинення кожного із зазначених діянь (і такі припущення знайшли своє підтвердження під час судового розгляду), а тому відомості щодо кожного такого правопорушення підлягали окремому внесенню до ЄРДР. Проведення досудового розслідування та здійснення НСРД за цими епізодами без внесення до ЄРДР відповідних відомостей про обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, дає Суду підстави
вважати, що була застосована неналежна правова процедура і підлягають
застосуванню наслідки, визначені в ч. 2 ст. 86 КПК.
Відомості за вказаними епізодами придбання, зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини 03.07.2019 та 04.07.2019 було внесено до ЄРДР лише 06.12.2019 за No 52019140000001375 і No 62019140000001376 (які в подальшому було об’єднано в одне провадження з матеріалами досудового розслідування No 62019140000000267 та присвоєно єдиний номер останнього), а тому всі докази, зібрані до цього, в аспекті застосування приписів частин 1, 3 ст. 214 КПК, ст. 86 КПК є недопустимими для доведення винуватості засудженого у вчиненні вказаних злочинів, інкримінованих за ознакою повторності за ч. 2 ст. 307 КК.
Крім того, враховуючи викладене вище, захисник обґрунтовано стверджує, що проведення оперативної закупки 04.07.2019, результати якої відображено у протоколі НСРД – контроль у формі оперативної закупки від 09.07.2019, на підставі тієї ж постанови прокурора про проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину від 18.06.2019, що була процесуальною підставою для здійснення НСРД у формі оперативної закупки 03.07.2019, є істотним порушенням вимог КПК, оскільки на підставі вказаної постанови прокурора вже була проведена НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки 03.07.2019, а епізоди від 03.07.2019 і 04.07.2019 за відсутності єдиного умислу на їх вчинення містять ознаки окремих одиничних злочинів.
Сторона захисту небезпідставно виходить із того, що НСРД – контроль за вчиненням 03.07.2019 та 04.07.2019 двох окремих злочинів, кожен із яких містить ознаки самостійного одиничного кримінального правопорушення, що
лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК
(«розірвана» повторність тотожних злочинів) і не містять сукупності за приписами ст. 33 КК, не може бути здійснений на підставі однієї і тієї ж постанови прокурора.
Вказане вище порушення порядку збирання доказів (ст. 271 КПК) і здійснення кримінального провадження (недотримання належної правової процедури) є самостійною підставою за приписами ст. 86 КПК до визнання недопустимими доказів незаконного поводження з амфетаміном стосовно його придбання, зберігання з метою збуту і збуту 04.07.2019.
Вирішуючи питання про істотність таких порушень та їхній вплив на допустимість доказів, колегія суддів виходить із критеріїв оцінки доказів на предмет їх допустимості щодо доведення винуватості особи, встановлених приписами ст. 86 КПК, у їх поєднанні з положеннями статей 246, 271 КПК, якими є їх отримання з передбачених КПК процесуальних джерел та в установленому законом порядку.
НСРД – контроль за вчиненням двох самостійних окремих злочинів (за відсутності в органу досудового розслідування відомостей про наявність ознак продовжуваного або триваючого кримінального правопорушення, за відсутності єдиного умислу, зміст якого охоплює вчинення кожного з інкримінованих діянь), кожен із яких, на переконання слідчого, прокурора, містить ознаки самостійного одиничного злочину, які лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК (за так званої в кримінальному праві розірваної повторності тотожних злочинів) і за приписами ст. 33 КК не містять ознак сукупності, має бути здійснений на підставі окремої постанови прокурора щодо кожного кримінального правопорушення.
Недотримання вказаного порядку збирання доказів під час здійснення кримінального провадження, за приписами ст. 86 КПК у їх взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 246, ст. 271 КПК, є безумовною підставою до визнання
недопустимими доказів, отриманих внаслідок проведення НСРД.
Також ККС дійшов висновку, що докази, отримані під час досудового розслідування інкримінованих ОСОБА_7 злочинних дій 03.07.2019 та 04.07.2019, а саме: протокол огляду покупця та вручення грошових коштів; протокол за результатом проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі
оперативної закупки; протокол за результатом проведення НСРД – аудіо-,
відеоконтроль особи; висновок експерта; протокол огляду покупця та вручення
грошових коштів; протокол за результатом проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; протокол за результатом
проведення НСРД – аудіо-, відеоконтроль особи; висновок експерта, є недопустимими доказами відповідно до вимог ст. 86 КПК, оскільки отримані з істотним порушенням вимог КПК.
За висунутим ОСОБА_7 обвинуваченням діяння, вчинені 03.07.2019 та 04.07.2019, інкриміновані останньому за ч. 2 ст. 307 КПК як придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини, вчинені повторно, не об’єднані єдиним умислом як між собою, так і з іншими діяннями, які інкриміновано засудженому.
Слідчі дії органу досудового розслідування були спрямовані на отримання (збирання) доказів протиправної діяльності ОСОБА_7 03.07.2019 та 04.07.2019 як такої, що містить ознаки окремих самостійних злочинів, кожний із яких значився в матеріалах справи як вчинений повторно. Про це свідчать, зокрема, дані,
відображені в постанові прокурора в кримінальному провадженні No 62019140000000267 про припинення НСРД – контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 13.05.2019 у їх взаємопоєднанні з відомостями, що викладені в постанові прокурора про проведення НСРД – контролю за
вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 18.06.2019, на підставі якої
03.07.2019 та 04.07.2019 було проведено відповідні слідчі дії і складено протоколи за результатами проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 05.07.2019 та 09.07.2019.
Відомості, викладені в документах, які є процесуальними підставами для проведення НСРД щодо виявлення і фіксування епізодів злочинної діяльності
ОСОБА_7, пов’язаних із придбанням, зберіганням з метою збуту і збутом
психотропної речовини 03.07.2019 та 04.07.2019, переконливо свідчать, що
орган досудового розслідування виходив з того, що ОСОБА_14 керується
самостійним окремим умислом щодо вчинення кожного із зазначених діянь (і такі припущення знайшли своє підтвердження під час судового розгляду), а тому відомості щодо кожного такого правопорушення підлягали окремому внесенню до ЄРДР. Проведення досудового розслідування та здійснення НСРД за цими епізодами без внесення до ЄРДР відповідних відомостей про обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, дає Суду підстави
вважати, що була застосована неналежна правова процедура і підлягають
застосуванню наслідки, визначені в ч. 2 ст. 86 КПК.
Відомості за вказаними епізодами придбання, зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини 03.07.2019 та 04.07.2019 було внесено до ЄРДР лише 06.12.2019 за No 52019140000001375 і No 62019140000001376 (які в подальшому було об’єднано в одне провадження з матеріалами досудового розслідування No 62019140000000267 та присвоєно єдиний номер останнього), а тому всі докази, зібрані до цього, в аспекті застосування приписів частин 1, 3 ст. 214 КПК, ст. 86 КПК є недопустимими для доведення винуватості засудженого у вчиненні вказаних злочинів, інкримінованих за ознакою повторності за ч. 2 ст. 307 КК.
Крім того, враховуючи викладене вище, захисник обґрунтовано стверджує, що проведення оперативної закупки 04.07.2019, результати якої відображено у протоколі НСРД – контроль у формі оперативної закупки від 09.07.2019, на підставі тієї ж постанови прокурора про проведення НСРД – контроль за вчиненням злочину від 18.06.2019, що була процесуальною підставою для здійснення НСРД у формі оперативної закупки 03.07.2019, є істотним порушенням вимог КПК, оскільки на підставі вказаної постанови прокурора вже була проведена НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки 03.07.2019, а епізоди від 03.07.2019 і 04.07.2019 за відсутності єдиного умислу на їх вчинення містять ознаки окремих одиничних злочинів.
Сторона захисту небезпідставно виходить із того, що НСРД – контроль за вчиненням 03.07.2019 та 04.07.2019 двох окремих злочинів, кожен із яких містить ознаки самостійного одиничного кримінального правопорушення, що
лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК
(«розірвана» повторність тотожних злочинів) і не містять сукупності за приписами ст. 33 КК, не може бути здійснений на підставі однієї і тієї ж постанови прокурора.
Вказане вище порушення порядку збирання доказів (ст. 271 КПК) і здійснення кримінального провадження (недотримання належної правової процедури) є самостійною підставою за приписами ст. 86 КПК до визнання недопустимими доказів незаконного поводження з амфетаміном стосовно його придбання, зберігання з метою збуту і збуту 04.07.2019.
Вирішуючи питання про істотність таких порушень та їхній вплив на допустимість доказів, колегія суддів виходить із критеріїв оцінки доказів на предмет їх допустимості щодо доведення винуватості особи, встановлених приписами ст. 86 КПК, у їх поєднанні з положеннями статей 246, 271 КПК, якими є їх отримання з передбачених КПК процесуальних джерел та в установленому законом порядку.
НСРД – контроль за вчиненням двох самостійних окремих злочинів (за відсутності в органу досудового розслідування відомостей про наявність
ознак продовжуваного або триваючого кримінального правопорушення, за відсутності єдиного умислу, зміст якого охоплює вчинення кожного з інкримінованих діянь), кожен із яких, на переконання слідчого, прокурора,
містить ознаки самостійного одиничного злочину, які лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК (за так званої в кримінальному праві розірваної повторності тотожних злочинів) і за
приписами ст. 33 КК не містять ознак сукупності, має бути здійснений на
підставі окремої постанови прокурора щодо кожного кримінального
правопорушення.
Недотримання вказаного порядку збирання доказів під час здійснення кримінального провадження, за приписами ст. 86 КПК у їх взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 246, ст. 271 КПК, є безумовною підставою до визнання
недопустимими доказів, отриманих внаслідок проведення НСРД.
ККС вважає такими, що не засновані на законі, висновки апеляційного суду про те, що внесення відомостей до ЄРДР 06.12.2019 за епізодами, що мали місце 03.07.2019 та 04.07.2019, за ознакою повторності не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, позаяк вказане не призвело до порушення права на захист ОСОБА_7.
В аспекті застосування приписів ст. 86 КПК в цьому провадженні колегія суддів ККС вважає, що допущені під час досудового розслідування порушення КПК щодо порядку його здійснення стосовно отримання доказів стороною обвинувачення безсумнівно призводять до порушення прав і свобод людини і громадянина, вимог статей 19, 62 Конституції України, зокрема про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним
шляхом, і такий висновок спирається, зокрема, на мотиви, викладені в Рішенні КСУ від 20.10.2011 No 12-рп/2011.
Проведення НСРД до внесення відомостей до ЄРДР, як і здійснення НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки без належної
процесуальної підстави, є такими безумовними підставами визнання доказів
недопустимими через порушення порядку здійснення досудового розслідування
щодо їх отримання (ст. 86 КПК), що не потребують від суду наведення додаткових мотивів щодо того, що порушено ті чи інші права і свободи людини,
передбачені Конвенцією та/або Конституцією України, оскільки порушення таких
прав, і зокрема права на справедливий суд, зумовлено самим характером
недодержання порядку, встановленого КПК щодо збирання доказів у цій справі.
ККС вважає, що складання, крім протоколу НСРД (контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки), де відображено відомості про видачу
конфідентом отриманих у ході її проведення речовин, ще й протоколу
добровільної видачі конфідентом отриманих за результатами цієї НСРД
предметів (речей) кримінальний процесуальний закон не вимагає. Тому
протокол НСРД є належним і допустимим процесуальним джерелом доказів про
походження предмету злочину, кваліфікованого за ч. 1 ст. 307 КК в цьому
провадженні.
КПК не вимагає від органу досудового розслідування процесуального
оформлення певним видом процесуального документа одержаних шляхом їх витребування або отримання речей і документів. Натомість КПК ставить вимогу про дотримання встановленого порядку проведення слідчих дій, складання відповідного протоколу за результатами здійснення НСРД та СРД, відображення у тексті протоколу встановлених вимогами закону відомостей.
У кримінальному процесуальному аспекті протокол НСРД, який відображає всі необхідні відомості, зокрема і про видачу конфідентом одержаної під час оперативної закупки речовини, є належним і допустимим процесуальним джерелом доказів про їх походження, оскільки відображає як хід здійснення НСРД, так і отримані результати. Більш того, дії конфідента як невід’ємна
складова НСРД у формі оперативної закупки фактично утворюють собою спосіб
здійснення правоохоронним органом окремої процесуальної дії, метод втілення
прихованих засобів виявлення і викриття кримінального правопорушення
спеціальними підрозділами, отже, і виконавчий зміст здійснення правоохоронної
діяльності у формі проведення НСРД.
У контексті застосування приписів статей 104, 105, 252, 271 КПК в цьому кримінальному провадженні участь конфідента у проведенні НСРД, як і результати її проведення у формі оперативної закупки, відображені у протоколі відповідної слідчої дії, де, зокрема, йдеться про те, що під час контролю за вчиненням злочину конфідент придбав у ОСОБА_7 речовину, про яку йшлося під час спілкування між ними як про «амфетамін», а також вказано про те, що конфідент о 17:52 здійснив видачу співробітникам УСБУ із зазначенням їх ПІБ та спеціальних звань, згортку з можливою психотропною речовиною «амфетамін», яку ОСОБА_8 придбав у ході оперативної закупки. Як процесуальне джерело доказів протокол за результатами НСРД – оперативна закупка відображає обставини, що підлягають доказуванню за приписами ст. 91 КПК. Фіксація ходу і результатів НСРД відповідає як загальним правилам фіксації процесуальної дії, так і вимогам статей 252, 271 КПК.
За приписами кримінального процесуального закону протокол НСРД про результати контролю за вчиненням злочин у формі оперативної закупки, який
охоплює своїм змістом всі необхідні відомості, зокрема і про видачу
конфідентом одержаних під час оперативної закупки предметів (речей), є належним і допустимим процесуальним джерелом доказів про їх походження.
Висновок про застосування норм права, передбачених статтями 86, 246, 271 КПК, у їх взаємопоєднанні з положеннями статей 32, 307 КК:
НСРД – контроль за вчиненням злочину щодо двох окремих злочинів (за відсутності в органу досудового розслідування відомостей про наявність ознак продовжуваного або триваючого кримінального правопорушення та єдиного умислу щодо вчинюваних діянь), кожен із яких, на переконання слідчого, прокурора, містить ознаки самостійного одиничного злочину, які лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за відповідною частиною ст. 307 КК («розірвана» повторність тотожних злочинів), оскільки за приписами ст. 33 КК не мають ознак сукупності, має бути здійснений на підставі окремої постанови прокурора щодо кожного окремого кримінального правопорушення.
Здійснення в такому кримінальному провадженні НСРД – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки щодо фіксування двох самостійних тотожних злочинів, кожен із яких кваліфікується за відповідною частиною ст. 307 КК, на підставі однієї постанови прокурора є здійсненням НСРД щодо виявлення і фіксації другого злочину без належної процесуальної підстави, що за приписами ч. 2 ст. 86 КПК є безумовною підставою визнання доказів недопустимими.
Висновок про застосування норм права, передбачених статтями 86, 87 КПК, у їх взаємозв’язку у провадженні, де стороною обвинувачення докази здобуто всупереч приписам статей 214, 246, 271 КПК щодо розслідування злочинів, передбачених ст. 307 КК:
Проведення НСРД – контроль за вчиненням повторного злочину без внесення відомостей до ЄРДР щодо розслідування кожного самостійного одиничного кримінального правопорушення за наявності розірваної повторності тотожних злочинів у кримінальному провадженні, де до ЄРДР внесено відомості лише про перший із послідовно вчинених злочинів, є здійсненням досудового розслідування другого і наступних злочинів до внесення відомостей до ЄРДР, що тягне за собою правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 214 КПК.
Висновок щодо застосування норм права, передбачених ст. 252 та ч. 4 ст. 271 КПК, у їх взаємозв’язку з положеннями ст. 93 цього Кодексу:
За приписами кримінального процесуального закону протокол НСРД про
результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, який
охоплює своїм змістом всі необхідні відомості, зокрема і про видачу
конфідентом одержаних під час оперативної закупки предметів (речей), є належним і допустимим процесуальним джерелом доказів про їх походження.
Положення КПК не вимагають складання окремого протоколу добровільної видачі (вилучення) конфідентом (у конфідента) одержаних під час цієї НСРД предметів (речей) у такому випадку.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 22.03.2023 у справі No 161/1921/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109810013