На початку серпня Рада адвокатів України ухвалила низку звернень до органів влади та міжнародних інституцій щодо утисків адвокатів. Чому українським адвокатам доводиться апелювати до міжнародної спільноти, яких кроків вони очікують від влади і як в Україні намагаються змінити систему правозастосування Advokat Post розповіла голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України Ганна Боряк.
– Поясніть, будь ласка, чому в української адвокатської спільноти виникла необхідність апелювати до міжнародних інституцій з приводу порушення прав адвокатів? Чи дійсно була необхідність у таких різких кроках?
Справа в тому, що в правоохоронній та судовій системі змінилась правова політика. Останнім часом Верховний Суд своїми правовими позиціями намагається підмінити законодавство. Судді ж Вищого антикорупційного суду взагалі притримуються невідомо якого закону.
Такі дії, які дозволяють собі судді Вищого антикорупційного суду, законом не передбачені взагалі. Здебільшого практикуючі адвокати, почали помічати, що судді не зважають на процесуальні порушення на досудовому слідстві, а приймають справу як точку зору прокурора, яку стороні захисту необхідно спростувати. При цьому, враховуючи принцип верховенства права, коли суду дозволено те, що визначено законом, а адвокату те, що законом не заборонено, – судді ухиляються від відповідей на прямі питання, які ставить їм на вирішення сторона захисту у порядку, визначеному КПК, якщо це призведе до сумнівності доказу, який підтримує прокурор. Це ж стосується і обвинувального акту. Політика ВАКС така: обвинувальний акт – це те, як прокурор бачить свою позицію. І те, що у багатьох випадках таке бачення не містить складу кримінального правопорушення – не проблема для суду. Кажуть, мовляв, спростовуйте по суті.
В свою чергу адвокати за допомогою правових інструментів намагаються спонукати суд, щоб він керувався кримінально-процесуальним законодавством. Бо це дивно, коли такий суд, який декларує себе борцем з корупцією, зловживає своєю судовою владою, ігноруючи принцип верховенства права. Нещодавно колегія суддів, у справі, де я брала участь, винесла рішення, де адвоката фактично назвали недобросовісною стороною. Тепер виявляється, що не учасник процесу може бути «недобросовісним», а ціла сторона, а як же задекларована рівність? Адвокати, бачте, заявляють клопотання, заперечення, які не заборонено заявляти, і використовують свої процесуальні права в інтересах захисту клієнта. Але суд це дратує, бо перед ним стоїть зовсім інше завдання, а ми заважаємо його виконувати у поставлені строки. До речі, той суд, який голосніше усіх говорить про затягування адвокатами процесу, сам же його і затягує, коли треба. Наприклад, справа № № 991/886/19 майже рік не призначається ВАКС, незважаючи на вимоги терміново призначити та розглянути її.
Не хотілося б робити якісь гучні заяви, але з того, що я бачу майже щодня, складається вражання що проблема в тому, що настанови суддям ВАКС дають люди, які звикли працювати зовсім в іншій системі правозастосування. Якщо ж говорити більш конкретно – в американській системі. І цей, геть не звичний для нас погляд, накладає суттєвий відбиток на те, як працює ВАКС.
До речі, нещодавно вийшла доволі обґрунтована стаття одного адвоката про те, що судді ВАКС спираються на американське правозастосування при тому, що в нас є романо-германське право. А в них зовсім інша система цінностей. Тому, адвокати, які діють за правилами, що передбачені в Україні, зіштовхуються з повним нерозумінням.
– Невже там, де англо-саксонська система, існує теж така неповага до адвокатів?
Є такий вираз: шерифа права індіанців не цікавлять. І ті люди, які де-факто визначають підходи ВАКС до роботи, виходять зі своєї, американської логіки, яка є адекватною, але для американців, англійців, та інших. Англо-саксонська система чудова, але для країн пост-модерну. У нас традиційне суспільство, у основу якого закладено принцип соціальної справедливості. І, на моє розуміння, зневажати національне право в угоду представникам грантових організацій – це не зовсім те, що ми очікуємо від судової системі, якій може довіряти суспільство. Але, які настанови, такі виходять і рішення.
– Але очевидно, що така ситуація не могла утворитися раптово, за один день. Чи можете ви сказати про якісь загальні тенденції, які були раніше та в підсумку призвели до сьогоднішніх проблем?
Знаєте, часом величезні проблеми виростають з речей, яким на початку не приділяли достатньої уваги. І в даному випадку цією базовою проблемою, або, як ви сказали, тенденцією, було нехтування суддями процесуальних норм права. Особливо під час обрання запобіжних заходів. Коли з тих чи інших причин суддям раз за разом вдається нехтувати цими нормами – з часом це стає не просто звичкою, а системною хибною практикою.
Сьогодні вже і Верховний Суд в унісон з ВАКСом, не акцентує увагу на порушеннях процесуальних норм. В цьому і проблема. А що робити адвокатам, якщо навіть на рівні Верховного суду виходять правові позиції, де, наприклад, відсутність відеозапису слідчої дії у протоколі огляду місця події тепер не вважається процесуальним порушенням. А як тоді перевірити достовірність цього протоколу? Або коли Велика палата ухвалила рішення, у якому до внесення змін у ст. 481 КПК у прокурора було право передоручення повноважень вручати повідомлення про підозру судді, хоча у діючому КПК такого права немає.
А що ми маємо натомість у ВАКС? Адвокат звертається зі скаргою на дії/бездіяльність слідчого/прокурора під час підготовчого судового засідання до колегії суддів, але раптом вона тлумачить звернення адвоката як скаргу на недопустимість доказів. Хоча у адвоката чорним по білому написано, що це скарга на дії. Але суд тлумачить цю скаргу геть незрозумілим чином, посилається на норми кримінально-процесуального закону, які абсолютно не стосуються скарги, і врешті приходить до висновку, що прецедент не може бути вирішено на цій стадії, таким чином ухиляючись від відповіді на правомірно поставлені стороною захисту питання. Але ж ми розраховуємо, звертаючись до суду на його добросовісність та справедливість, а отримуємо якість поза правові гойдалки.
Де тут закон? Де тут здоровий глузд? Виходить так, що суд не дає можливості захисту використати правові інструменти, і хоче, щоб адвокати йому не заважали так вчиняти.
– З приводу фактичної ситуації зрозуміло. А чи можна сказати, що були якісь конкретні рішення з боку влади, які дали початок такій хибній практиці?
На щастя, поки нам вдавалося «відбивати» більшість намагань змінити «правила гри» на законодавчому рівні у бік утиску адвокатури. Тому тут коректніше буде говорити не про конкретні рішення, а про спроби їх протягнути і загальну мету – зробити адвокатуру залежною.
Найбільш кричущим випадком був законопроект №9055, метою якого було роздробити адвокатуру як централізовану систему. Наразі централізованість адвокатури полягає в тому, що центр курує діяльність регіонів у вузькому форматі. У випадку, якщо, наприклад, є неналежне притягнення до дисциплінарної відповідальності, то Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури має можливість таке рішення скасувати. Або навпаки. Тобто, це унеможливлювало «кумівство», корупцію і т.д. Бо є незалежний від регіону самоврядний колегіальний арбітр. А от через законопроект №9055 хотіли роздробити адвокатуру.
Далі все відбувалося б за тим сценарієм, який був в Казахстані. Там колишні прокурори сформували свою «адвокатуру». Або у Білорусі, де влада контролює адвокатуру. У Казахстані призвело не просто до авторитарності – там такий кричущий випадок, коли адвокат втратив свідоцтво за те, що виклав відеозапис судового засідання в інтернет. Тобто, влада змушує приймати неадекватні судові рішення без критики.
І зараз в Україні продовжується ця історія, коли адвокатуру хочуть «прибрати до рук». Бо адвокатура в нас – це єдиний орган, який має можливість не тільки говорити, але й на практиці захищати законність і права людини.
– Ви вже згадували про нарікання щодо дій суддів ВАКС. А яка ситуація в інших судах? Чи можна говорити, що зараз в Україні склалася загальна тенденція – порушення прав адвокатів з боку суддів?
На щастя – ні, так не можна сказати. Бо в інших судах є судді, не усі, звичайно, які розуміють зміст кримінально-процесуального закону, і їм ще не вбили в голову цю англо-саксонську трактовку, як треба цей закон використовувати. Є сумлінні судді. І коли після ВАКСу ти приходиш в районний суд, то іноді відпочиваєш, бо у багатьох суддів немає саксонських настанов і є банальна совість. Тому, не потрібно нагадувати суддям, що існує процесуально-кримінальне законодавство. Для них адвокат є учасником процесу, а не «недобросовісною стороною». І це нормально у демократичній державі.
– Повертаючись до тих звернень РАУ, які були ухвалені через порушення прав адвокатів. Якщо бути оптимістами і припустити, що все ж таки органи влади вийдуть на конструктивний діалог з адвокатами, то які саме кроки за таких умов повинні бути ухвалені для того, щоб адвокати могли сказати, що до їхньої думки прислуховуються? Можливо, потрібно внести певні зміни до законодавства?
До нас прислуховуються. Але, на жаль, не завжди на національному рівні. Українська адвокатура на пострадянському просторі, і сюди можна включити і Польщу, Чехію, Словаччину, Чорногорію та інші країни, є найбільш сильною і найкраще організованою, за словами представників міжнародних організацій. Нещодавно члени Комітету НААУ з захисту прав адвокатів навіть їздили до Азії і проводили там семінари з приводу захисту прав адвокатів. І колеги з різних країни визнають, що в нас є багато чому повчитися. До речі, організовувала ці семінари дуже авторитетна організація – Міжнародна комісія юристів (The International Commission of Jurists), і її представники були приємно вражені фаховістю наших адвокатів і дякували їм за участь.
Тим часом в середині країні адвокатуру намагаються розвалити. От зараз колишній адвокат Андрій Костін, який наразі є головою комітету Верховної Ради з питань правової політики, каже, що перед ним поставили завдання ніби як МВФ (я не знаю точно, чи саме вони), щоб в кваліфікаційно-дисциплінарні комісії включити представників прокуратури та суду.
Навіщо їм це потрібно? Просто зараз деякі судді, що обрали англо-саксонську настанову, намагаються тиснути на адвокатів через ці комісії, вони звертаються до них зі скаргами на адвокатів про начебто порушення вимог закону з їхнього боку. Але кваліфікаційно-дисциплінарні комісії не танцюють під цю дудку. Це якраз і не подобається владі. Тому на вищому законодавчому рівні просувається така ініціатива. І тут ми знову повертаємось до загальної мети, про яку я вже казала – зробити адвокатуру залежною.
Тому відповідь на ваше питання я б сформулювала таким чином: не треба ламати те, що і так працює. Щоб адвокатська спільнота зрозуміла, що влада її чує і розуміє, необхідні дві прості речі: щоб всі учасники судових процесів, правоохоронці представники інших гілок влади чітко дотримувалися діючого законодавства, а також щоб ніхто не намагався переписувати законодавство з точки зору політичної доцільності, але всупереч інтересам прав людини і прав адвокатів. Будь-які законодавчі зміни мають напрацьовуватися відкрито у постійному діалозі з усіма зацікавленими сторонами.
– Якщо ж говорити про більш песимістичний розвиток, припустимо, що ця проблема досягне міжнародного розголосу, то на яку реакцію від міжнародних інституцій можна очікувати? Які інструменти вони можуть застосувати, щоб вплинути на цю владну команду України?
Проблема порушення прав адвокатів в Україні вже вийшла на міжнародний рівень. 18 вересня в Україні відбудеться дискусія, яку організовує Міжнародна комісія юристів, про яку я вже згадувала. Хочу нагадати, що МКЮ – це не просто якась вузькопрофільна організація. Вона має реальний вплив на законодавство держав, що перебувають в ЄС або мають намір туди потрапити.
Моніторингова місія МКЮ провела перевірку і зазначила, що в Україні суттєво порушуються права адвокатів, на адвокатів нападають, вони навіть втрачають життя через свою позицію. За результатами перевірки було зроблено звіт під назвою «Адвокатура між молотом та ковадлом» та розіслано його всім представникам нашої влади. Звіт надійшов місяці два тому, але досі на нього ніхто ніяк не зреагував.
Тоді поважна міжнародна правозахисна організація вирішила провести в Україні міжнародну дискусію з приводу правового регулювання інституту адвокатури і захисту прав адвокатів. МКЮ запросила всіх можновладців, включаючи голів Комітету ВР, представників ВАКСу, представників Верховного Суду, тощо. Як то кажуть, побачимо хто прийме участь і шо буде казати.
– Стосовно цього реакції української влади на рішення міжнародних організацій. Нещодавно ЄСПЛ відхилив клопотання українських правоохоронців про зняття імунітету з Георгія Логвинського. Але НАБУ фактично заявила, що не буде враховувати рішення ЄСПЛ у своїй роботі. Чи може це стати підставою для нових звернень до ЄСПЛ через невиконання рішень цього суду?
По-перше, адвокатська спільнота, готує колективні звернення до ЄСПЛ. Бо до комітету НААУ захисту прав та гарантій адвокатської діяльності надходить дуже багато звернень з приводу порушення прав адвокатів, які держава просто зобов’язана захищати. І зараз ми говоримо про системність і про політику держави, яка спрямована на ігнорування інституту адвокатури. За великим рахунком, держава, яка прийняла на себе зобов’язання виконувати рішення ЄСПЛ, не може їх не виконувати. Але ми бачимо, що держава ігнорує взяті на себе зобов’язання.
По-друге, у даному рішенні у справі адвоката Логвинського йде мова про те, що НАБУ незаконно прослуховувала адвокатів, примушувала до співпраці, а це прямо заборонено законом про адвокатуру. ЄСПЛ вказав на те, що методика досудового розслідування проведена з порушеннями, і здобуття цих доказів (наприклад шляхом прослуховування клієнта адвоката) є неприпустимим. Як кажуть, куди вже конкретніше, але на вказане рішення не зважає ні НАБУ, яке продовжує прослуховувати адвоката та його клієнта, та повідомляти про підозру за законну адвокатську діяльність, як це недавно було із адвокатом Ростиславом Кравцем. Де логіка і здоровий глузд, адже адвокатська діяльність є законною де-юре та де-факто, тому, не може бути підставою для проведення слідчих/оперативно-розшукових/процесуальних дій. Якщо сторона обвинувачення повідомляє адвокату про підозру за те, що він, бачте, не так як хоче НАБУ, консультував клієнта, подавав не такі скарги до ЄСПЛ, суду або органу виконання судового рішення, тоді держава не визнає інститут адвокатури.
Які, на вашу думку, можуть бути найнегативніші наслідки для держави, якщо вона так систематично не виконуватиме рішення міжнародних інстанцій?
Мені складно прогнозувати якісь конкретні рішення, але спектр таких рішень може бути дуже широкий. Якщо мова буде іти про серйозні системні порушення прав людини, то за окремими напрямами можуть бути запроваджені санкції, або навіть підійматися питання ізоляції.
– І на останок. Останньому засіданню РАУ передувало спільне засідання комітетів НААУ, також присвячене порушенню прав адвокатів. Там серед іншого лунали думки, що в разі відсутності нормального діалогу з владою для врегулювання проблеми, що накопичилася, адвокати можуть вийти на страйки. На скільки цей план є реалістичним?
Наразі мені сказати складно, оскільки адвокатура є різноплановою. Для страйку необхідно бажання регіонів. Є регіони, які не проти цього. А є тихі, які категорично проти. Це дуже складне питання.
На моє переконання, адвокатура в першу чергу повинна керуватися законом. А вихід на страйк – це вже дещо за його межами, і наразі ми не вичерпали інші можливості для вирішення проблем. Тому якщо говорити про ситуацію станом на зараз – я б на страйк не вийшла. Що буде далі – подивимось.