Адвокат Броневицький опублікував детальний аналіз законопроєкту № 15343 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення незалежності посади Генерального прокурора». Висновок категоричний: документ є неповним, внутрішньо суперечливим і не забезпечує ані гарантованого призначення Генерального прокурора, ані прозорого відбору найкомпетентнішого кандидата.
Контроль над процесом замість незалежності
Центральна теза Броневицького: законопроєкт під гаслом приведення законодавства у відповідність до європейських стандартів фактично створює механізм контролю над призначенням Генерального прокурора з боку вузького кола осіб. Президент позбавляється реального вибору — він зможе обирати лише з двох кандидатів, попередньо відібраних Конкурсною комісією.
Сім конкретних претензій
1. Перенесення кадрового рішення від конституційних органів до Комісії. Первинне кадрове рішення фактично переходить від Президента і Верховної Ради до Конкурсної комісії. Президент отримує лише право обирати між двома заздалегідь визначеними кандидатами.
2. Невластиві функції для ВРП. Вищій раді правосуддя без належного обґрунтування пропонується надати функції, не притаманні цьому органу: формувати конкурсну комісію для добору Генерального прокурора, здійснювати дисциплінарне провадження щодо нього та ініціювати звільнення в окремих випадках. При цьому ВРП матиме вирішальний вплив на весь склад Комісії: трьох членів визначає безпосередньо, ще трьох — з кандидатур, запропонованих міжнародними організаціями ЄС.
3. Відсутність гарантії призначення. Після відмови Верховної Ради щодо обох кандидатів процедура може піти по колу: новий конкурс — Президент — парламент — знову новий конкурс. Наслідком може стати тривале функціонування прокуратури без повноважного керівника.
4. Прогалина після шести місяців виконання обов’язків. Законопроєкт обмежує строк виконання обов’язків Генерального прокурора шістьма місяцями, але не пояснює, що відбуватиметься після спливу цього строку, якщо конкурс не завершено.
5. Занижені вимоги до кандидата. Законопроєкт допускає осіб із загальним управлінським досвідом, зокрема в міжнародних організаціях, без обов’язкової практики у сфері кримінальної юстиції, процесуального керівництва або роботи в органах прокуратури.
6. Надмірна дискреція при оцінці доброчесності. Конкурсна комісія не зобов’язана брати до уваги висновки компетентних національних або міжнародних органів щодо доброчесності кандидата. Висновки є для неї необов’язковими, що відкриває можливість рекомендувати особу попри негативні оцінки.
7. Недовіра через стан здоров’я. Законопроєкт пропонує можливість ініціювати звільнення Генерального прокурора через стан здоров’я у формі процедури недовіри. Броневицький вважає це неприйнятним: неможливість виконувати обов’язки за станом здоров’я може бути підставою для звільнення, але не для процедури недовіри, яка має виразний негативний і репутаційний зміст.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.