У разі встановлення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, суд вироком призначає засудженій особі покарання згідно із загальними засадами, передбаченими ст. 65 КК, і одночасно звільняє її від цього покарання. Якщо строки давності спливли на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд, у разі залишення в силі вироку в частині засудження, має змінити вирок і звільнити засуджену особу від покарання, визначеного судом першої інстанції
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватою і засудили обвинувачену за ч. 2 ст. 382 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК її звільнено від призначеного покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У касаційній скарзі сторона обвинувачення просить виключити з судових рішень посилання призначення обвинуваченій покарання і наполягає, що у разі спливу строку давності за інкримінований злочин, суд відповідно до статей 49 та 74 КК має не призначати покарання.
Підстави розгляду кримінального провадження ОП ККС: необхідність відступити від висновку, викладеного у постановах Першої судової палати ККС від 07.11.2024 (справа № 401/2378/21, провадження № 51-3203км24), Другої судової палати ККС від 18.06.2020 (справа № 756/6876/19, провадження № 51-5464 км19), Третьої судової палати ККС від 25.06.2025 (справа № 684/477/19, провадження № 51-828км25) та від 05.02.2026 (справа № 404/6535/19, провадження № 51-3899км25), де зазначено, що суд при постановленні вироку, яким визнав особу винуватою, ухвалюючи рішення про її звільнення від покарання відповідно положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, повинен звільнити особу від покарання без його призначення.
Позиція ОП ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ОП ККС
ОП ККС вказала, що в ч. 3 ст. 88 КК законодавець чітко розрізняє засудження «без призначення покарання» і засудження «зі звільненням від покарання», що дає вагомі підстави вважати, що під «звільненням від покарання» закон розуміє саме звільнення від уже призначеної міри кари. Якби законодавець мав на меті повну відмову від індивідуалізації санкції при застосуванні ст. 49 КК, він би вжив формулу «без призначення покарання».
Загальний порядок, вказаний у ч. 8 ст. 284 КПК, зобов’язує суд у разі визнання особи винуватою, зазначити в резолютивній частині вироку покарання, призначене по кожному з обвинувачень, визнаних судом доведеними, та остаточну міру покарання, обрану судом. Якщо обвинувачений звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку (п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК).
Таким чином, процесуальний порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі спливу строку давності, передбачає призначення покарання за злочин, за який особу засуджено, і одночасне звільнення від його відбування.
Постанова ОП ККС ВС від 18.05.2026 у справі № 214/43/19 (провадження № 51-1650кмо21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/136882490
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.