Якщо обвинувачену було оголошено в розшук після закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, то перебіг строку давності вважається таким, що не зупинявся

За таких обставин, якщо на момент судового розгляду закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, місцевий суд, а також апеляційний суд повинні були переконатися в цьому та за наявності згоди обвинуваченої закрити кримінальне провадження щодо неї на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК і звільнити її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Місцевий суд вироком від 20.06.2022 визнав винуватою і засудив неповнолітню ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК (в ред. Закону №767-VII від 23.02.2014).

На підставі ст. ст. 71, 72 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання за вироком місцевого суду від 16.01.2018, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 1 місяць.

Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов’язання та покладено обов’язки, передбачені ст. 194 КПК.

В суді першої інстанції захисник ОСОБА_6 заявив клопотання щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Однак судом першої інстанції це клопотання не було вирішено, та постановлено обвинувальний вирок.

Апеляційний суд ухвалою від 04.10.2022 залишив без зміни цей вирок.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника. При цьому апеляційний суд вказав, що до обвинуваченої ОСОБА_7 неодноразово застосовувалися приводи в судові засідання у зв’язку з її ухиленням від прибуття у судове засідання, а тому вона була оголошена в розшук, у зв’язку з чим було зупинено судове провадження, яке було відновлено 08.06.2022. Тому, на думку колегії суддів апеляційного суду, не було підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК й закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

У касаційній скарзі прокурор вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 106 КК та не закрито кримінальне провадження, оскільки це провадження було зупинено, а ОСОБА_7 оголошено в розшук вже після закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної
відповідальності, визначених п. 2 ч. 1 ст. 49, п. 1 ч. 2 ст. 106 КК. Тому на момент
ухвалення оскаржуваних рішень місцевим та апеляційним судами строки
давності притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за вчинення кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, а саме 2 роки, сплинули.

Позиція ККС

Скасовано рішення судів попередніх інстанцій, закрито кримінальне провадження.

Обґрунтування позиції ККС

ККС дійшов висновку, що зважаючи на те, що строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 106 КК, які не були зупинені в ході їх тривання, спливли на час постановлення своїх рішень судами першої та апеляційної інстанцій; ОСОБА_7 в ході касаційного провадження, будучи поінформованою про суть та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з указаних підстав, не заперечувала проти цього, вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення, а кримінальне провадження має бути закрито.

На час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення (18.06.2018) положення ст. 12 КК та ст. 49 КК діяли в ред. Законів № 4025-VI від 15.11.2011 та № 1183-VII від 08.04.2014 (відповідно). При постановленні судом першої інстанції вироку від 20.06.2022 та його перегляду апеляційним судом 04.10.2022 положення ст. 12 КК діяли в ред. Закону № 2617-VIII від 22.11.2018, а положення ст. 49 КК – в ред. Закону № 2160-IX від 24.03.2022.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася ОСОБА_7, згідно зі ст. 12 КК у ред. Закону № 4025-VI від 15.11.2011 є злочином невеликої тяжкості, а у ред. Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 – кримінальним проступком.

Ураховуючи положення ст. 106 КК (ред. Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), за умови відсутності даних про ухилення ОСОБА_7 від слідства або суду, строк давності для звільнення її від кримінальної відповідальності становить два роки з дня вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, і до дня
набрання вироком законної сили.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, із дня вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення, тобто з 18.06.2018, на момент розгляду судом першої та апеляційної інстанцій кримінального
провадження щодо ОСОБА_7, а саме 20.06.2022 та 04.10.2022 відповідно,
передбачений п. 1 ч. 2 ст. 106 КК диференційований дворічний строк
притягнення її до кримінальної відповідальності за вказаний вище кримінальний
проступок сплинув.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 49 КК (у ред. Закону № 2160-IX від 24.03.2022) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку – п’ять років.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання захисника про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності вказав, що обвинувачена була оголошена в розшук.

Однак, як убачається з матеріалів провадження, кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_7 18.06.2018, строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності закінчився через два роки, тобто 17.06.2020, а в розшук вона була оголошена лише 29.04.2022, тобто строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності в цьому кримінальному провадженні в ході його тривання не зупинявся.

Таким чином, місцевий суд, а також й апеляційний суд, повинні були переконатися, що строк давності притягнення особи до відповідальності за
вчинення кримінального проступку сплив; строк давності притягнення ОСОБА_7 до відповідальності не зупинявся, й за наявності згоди обвинуваченої суд мав на
підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 106 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, з урахуванням
апеляційним судом положень ст. 417 КПК, закрити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 296 КК та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв’язку
із закінченням строків давності.

Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 06.03.2023 у справі №161/18237/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109479894

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.