Матеріал підготовлено Вікторією Поліщук Головою Комітету з трудового права Національної асоціації адвокатів України, адвокатом.
У контексті положення статті 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не допускається звільнення працівника, який виконує обов’язки присяжного, з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди лише під час виконання ним обов`язків у суді. Якщо звільнення відбулося не під час виконання обов`язків присяжного у суді, відсутні порушення з боку роботодавця при звільненні працівника.
23 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу на рішення Крюківського районного суду місті Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 524/3840/17 (провадження № 61-6149св20) за позовом до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Працівника прийнято на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва № 2. Рішенням Кременчуцької міської ради його обрано присяжним Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області для здійснення правосуддя з розгляду справ цивільного судочинства та кримінальних проваджень. На підставі наказу про реорганізацію ремонтної служби працівника попереджено про наступне звільнення і того ж дня йому запропоновано іншу роботу (63 посади) на тому ж підприємстві, а факт ознайомлення із наявними вакансіями засвідчено особистим підписом.
Відповідно до витягу із протоколу первинної профспілкової організації, надано згоду на звільнення слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва 1 за скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за умови дотримання гарантій, передбачених частиною другою статті 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», тобто не під час виконання ним обов`язків присяжного в суді.
20 квітня 2017 року працівник отримав виклик присяжного до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області для участі у судовому засіданні, призначеному 28 квітня 2017 року о 14:00 год. Наказом ПАТ «Укртатнафта» від 20 квітня 2017 року слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва № 2, звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 28 квітня 2017 року. Наказом ПАТ «Укртатнафта» від 25 квітня 2017 року змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 29 квітня 2017 року із метою додержання гарантій, наданих присяжному, стосовно заборони звільнення присяжного з роботи під час виконання ним обов`язків у суді.
Працівник вважає, що оскільки роботодавцем під час його звільнення не враховано гарантій прав присяжних, передбачених частиною другою статті 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», наказ про його звільнення є незаконним.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем дотримані всі істотні умови, передбачені статтями 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, щодо звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не надає працівнику, який виконує обов`язки присяжного в суді, переваг перед іншими працівниками щодо залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, а лише не допускає звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року залишено без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду залишив касаційну скаргу колишнього працівника без задоволення, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Правовий статус присяжного визначено статтями 63-68 глави 3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Так, присяжним, згідно із частиною першою статті 63 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.
Список присяжних формується та затверджується місцевими (обласними) радами на три роки за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України, після чогопередається до відповідного окружного суду, у тому числі в електронній формі (частини перша, третя-п`ята статті 64 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю, для чого надсилає присяжному письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. Одночасно із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як присяжного, а роботодавець зобов`язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов`язків зі здійснення правосуддя (стаття 67 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Частиною першою статті 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що за час виконання обов`язків у суді присяжним виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. А згідно із частиною другою цієї статті за присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді не допускається.
Пунктом другим наказу Державної судової адміністрації України від 05 жовтня 2016 року № 198 «Про затвердження Порядку виплати винагороди та відшкодовування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов`язків у суді» передбачено, що присяжному за час виконання ним обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту) з урахуванням фактично відпрацьованого часу, до якого належить: ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний; участь присяжного в судовому засіданні; перебування присяжного в нарадчій кімнаті; час очікування присяжним початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання).
Із положень наведених правових норм слідує, що законодавець ототожнює поняття «час виконання присяжним обов`язку зі здійснення правосуддя» та «час виконання присяжним обов`язку у суді».
При цьому, час виконання присяжним обов`язку зі здійснення правосуддя (у суді) – це фактично відпрацьований присяжним час по вирішенню справи у складі суду або здійсненні правосуддя, за який присяжному виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду, та до якого (часу) включаються: ознайомлення із матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний; участь у судовому засіданні; перебування у нарадчій кімнаті; час очікування початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання).
Протягом цього часу (часу виконання присяжним обов`язку зі здійснення правосуддя (у суді)) згідно із положенням статті 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не допускається звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди.
Як установлено судами, 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 отримав виклик присяжного до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області для участі у судовому засіданні, призначеному на 28 квітня 2017 року. З метою додержання гарантій, наданих присяжному стосовно заборони звільнення присяжного з роботи під час виконання ним обов`язків у суді наказом ПАТ «Укртатнафта» від 25 квітня 2017 року змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 29 квітня 2017 року. Отже, судове засідання, у якому ОСОБА_1 виконував обов`язок зі здійснення правосуддя як присяжний, призначено на 28 квітня 2017 року. У матеріалах справи відсутня інформація про результати розгляду справи, до вирішення якої залучено ОСОБА_1 як присяжного, зокрема чи закінчився її розгляд у той же день 28 квітня 2017 року, а також відомості про необхідність продовження строку залучення ОСОБА_1 до здійснення правосуддя для закінчення її розгляду.
Із наведених у касаційній скарзі доводів вбачається, що позивач ототожнює час виконання присяжним обов`язку зі здійснення правосуддя (у суді) із періодом, на який особу може бути включено до списку присяжних для залучення до здійснення правосуддя.
Як зазначено вище, час виконання присяжним обов`язку зі здійснення правосуддя (у суді), – це фактично відпрацьований присяжним час у суді по вирішенню справи у складі суду або здійсненні правосуддя, та який у сукупності не може становити більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю. Водночас список присяжних затверджується на три роки, і включення особи до такого списку не може бути безумовною підставою неможливості її звільнення з основного місця роботи на весь період обрання її присяжним.
Відтак, установивши, що ОСОБА_1 виконував обов`язок зі здійснення правосуддя як присяжний у судовому засіданні, призначеному на 28 квітня 2017 року, а звільнено його 29 квітня 2017 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у контексті положення статті 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не допускається звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди лише під час виконання ним обов`язків у суді. Оскільки позивача звільнено не під час виконання обов`язків присяжного у суді, відсутні порушення з боку відповідача при звільненні позивача.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99890075