24 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Друг ої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (далі – ПрАТ «Сумбуд»), третя особа – Сумська міська рада, про зобов’язання вчинити дії щодо передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності та за зустрічним позовом ПрАТ «Сумбуд» до ОСОБА_1 про виселення.
Суд установив, що ОСОБА_1 на підставі ордеру надана у користування кімната
гуртожитку. У зв’язку зі зміною сімейного статусу та потребою у поліпшенні житлових умов він звернувся до Приватного комерційно-виробничого підприємства «Рубін», на балансі якого знаходився гуртожиток, із заявою про надання в користування додаткової кімнати. Позивачу в користування надано додаткову кімнату.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради гуртожиток переданий
у власність ПрАТ «Сумбуд». Після звернення до відповідача із заявою про передачу пакету документів щодо приватизації кімнат гуртожитку позивач відповіді не отримав.
ПрАТ «Сумбуд» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виселення з кімнати гуртожитку. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримав у користування лише одну кімнату на підставі ордеру, доказів правомірного набуття у користування іншої кімнати ОСОБА_1 не надав, відповідний ордер на цю кімнату йому не видавався, рішення не приймалось.
Суди розглядали справу неодноразово.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, позов ОСОБА_1 задовольнив, зобов’язав ПрАТ «Сумбуд» вчинити дії щодо передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Суми з метою подальшої їх приватизації за ОСОБА_1. У задоволенні зустрічного позову відмовив.
Верховний Суд судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Сумбуд» про зобов’язання вчинити дії щодо передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності з метою їх приватизації скасував і відмовив у цій частині
позову; в решті – залишив без змін з огляду на таке.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення
реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу
місцевого самоврядування.
Заперечуючи проти позову, ПрАТ «Сумбуд» зазначало, що передача об’єкта у комунальну власність може відбутись лише за наявності рішення спеціального
суб’єкта відповідно до статті 5 Закону України «Про передачу об’єктів права
державної та комунальної власності», частини першої статті 26 Закону України
«Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Сумської міської ради, яким
затверджено Порядок приймання-передачі до комунальної власності окремих
житлових приміщень.
Тобто питання передачі спірних об’єктів залежить від того, чи буде прийняте
Сумською міською радою рішення про прийняття чи неприйняття у комунальну
власність спірних кімнат. Крім того, такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради. У матеріалах справи відсутнє рішення
Сумської міської ради про прийняття до комунальної власності спірних кімнат
гуртожитку.
Громадяни, які проживають у гуртожитках, не наділені правом на звернення до суду з позовами про передачу гуртожитків у власність територіальних громад,
оскільки їх право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках має похідний характер й виникає лише після передачі гуртожитків у власність відповідної територіальної громади.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зобов’язуючи ПрАТ «Сумбуд» вчинити дії щодо передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Суми, не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не наділений правом на звернення до суду з позовом про передачу кімнат гуртожитку у власність територіальної громади м. Суми.
Крім того, встановивши, що ОСОБА_1 вселився до кімнат гуртожитку на підставі ордеру на одну з них, які потім об`єднав з дозволу адміністрації гуртожитку, постійно проживає в них, сплачує комунальні послуги, не має іншого житла на момент подання позову про виселення, що дає підстави стверджувати, що ці кімнати гуртожитку є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для виселення ОСОБА_1.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі No 361/7076/19 (провадження No 61-9745св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101473111