В українському “третьому секторі” існує ідеальний шторм цинізму. Це коли організація, що декларує європейські цінності, заснована клептократом, керується адвокатами олігархів і використовує гроші західних платників податків для знищення незалежних інституцій. Ім’я цьому явищу — Асоціація правників України – UKRAINIAN BAR ASSOCIATION/ UBA.
Про це інформують Українські новини.
ГЕНЕЗА
Насправді, в Україні важко знайти більш показовий приклад інституційної мімікрії, ніж Асоціація правників України. Ця організація заснована у 2002 році, і по факту являє собою “збірну солянку”, куди входять судді, прокурори, адвокати та політики. Вона декларує верховенство права та прагне стандартів Євросоюзу, але при цьому являє собою дзеркало української корупції, як мінімум.
Щодо максимуму, то структура і діяльність Асоціації правників України ідеально дозволяє змішувати інтереси держави та приватного бізнесу, забезпечуючи максимально сприятливе середовище для “вирішення питань”.
Якщо поглянути на історичну арку цієї організації, стає зрозуміло: це не об’єднання ідеалістів. Тут ми бачимо еволюцію від дрібного шахрайства та марнославства до системного обслуговування олігархату. Від неадекватного “меритократа” Ігоря Шевченка до прислужливого юриста олігархів Миколи Стеценка.
Ігор Шевченко. Від меритократії до клептократії
У будь-якої хвороби є “нульовий пацієнт”. Для Асоціації правників таким став її засновник та перший президент — Ігор Шевченко. Саме він заклав фундаментальний принцип організації: “Здаватися, а не бути”. І він досі залишається Почесним президентом.
Шевченко увірвався в українську політику на білому коні “Меритократичної партії”, обіцяючи владу достойних. Реальність виявилася гідною пера сатирика.
Політ над гніздом корупції. Будучи у 2015 році міністром екології, Шевченко “погорів” не на екологічних реформах, а на любові до розкоші. У розпал пожежі на нафтобазі компанії “БРСМ” під Васильковом біля Києва, коли столиця задихалася від диму, міністр релаксував у Ніцці та Монако. Повертався він звідти приватним літаком олігарха-втікача Олександра Онищенка. Нагадаємо, Онищенко є організатором масштабної корупційної схеми з розкрадання державних коштів під час видобутку та продажу газу, слідство оцінює збитки держави в 1,6 млрд грн (за курсом того часу це більше 100 млн євро). Чи міг міністр екології та природних ресурсів користуватися особистим майном Онищенка і не знати про його оборудки?
Цей конфлікт інтересів врешті коштував Ігорю Шевченко міністерської посади, але не репутації в колі Асоціації правників. Організація, яка мала б першою засудити таку поведінку, мовчала. Адже “своїх” тут не здають.
Тож саме така людина заклала фундамент організації, яка будувалася не на цінностях, а на обслуговуванні інтересів спонсорів та власному марнославстві.
“Сині шапки” Давосу. Січень 2019 року. Всесвітній економічний форум. Поки світові лідери обговорюють глобальні виклики, майбутній міністр екології України Ігор Шевченко займається “важливою” справою — він набирає безкоштовні промо-шапки синього кольору. Не одну, не дві, а цілу купу. Цей епізод дріб’язкового жлобства став мемом, який назавжди приклеївся до “батька-засновника” Асоціації правників. Але якби ж то проблема була лише в шапках…
Ця людина досі залишається у верхівці Асоціації правників у статусі почесного президента, тож його нинішня діяльність так саме показова як і здобуті у Давосі трофеї у вигляді шапок.
Ось тут на своїй публічній сторінці у Facebook Почесний президент жорстко критикує Європейський союз і виступає категорично проти європейської інтеграції України.
Це далеко не єдиний пост на цю тему.
І ще.
Власне сам Шевченко досить мальовничо заявляє свою позицію щодо ЛГБТ – спільноти.
Цікаві ідеї Почесного президента Асоціації правників (!) України і стосовно боротьби з корупцією. Нагадаємо, саме через корупційні скандали Ігор Шевченко позбувся посади міністра.
А тут він вже фактично погрожує смертю українським екс-президентам. Шевченко сам собі і прокурор і суд. Але зла іронія в тому, що з 1996 року Ігор Шевченко має свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю. Він – діючий адвокат.
Це можна демонструвати довго. На своїх сторінках в соцмережах Шевченко не дуже стримує себе. Тому просто зупинимося на двох постах.
Він влаштував для своїй аудиторії безапеляційні опитування, і якщо це не нацизм, то що тоді нацизм?
Отже, Почесний президент Асоціації правників України дозволяє собі відверто шовіністичні та радикальні висловлювання, в тому числі проти Євросоюзу, при цьому Асоціація правників є постійним учасником та партнером різних заходів Євроінституцій, ба більше за гроші Єврокомісії бере участь у, так би мовити, реформуванні судової і правничої системи України.
Ось тут би і запитати Посла Європейського Союзу в Україні Катаріну Матернову, наскільки для них нормально мати такого партнера як Асоціація правників України. Але залишимо це питання насамкінець, оскільки Ігор Шевченко це лише початок.
Денис Бугай. “Адвокат диявола” та тінь ФСБ
Якщо Шевченко був обличчям марнославства, то Денис Бугай (президент АПУ у 2013 – 2017, 2019 – 2021 роках) став уособленням цинічного прагматизму. Саме він перетворив АПУ з клубу за інтересами на інструмент захисту великого кримінального капіталу.
Мільярди “Брокбізнесбанку”. У 2012-13 роках Денис Бугай був довіреним юристом Сергія Курченка – псевдоолігарха та головного фінансиста колишнього президента України Віктора Януковича, який створив так звану “Сім’ю”. Це злочинна фінансово-промислова група, яка брала під контроль всі активи держави до яких могли дотягнутися і у якій все керівництво у тій чи іншій формі було поріднено з Януковичем. Після Революції Гідності та його втечі оборудками Сергія Курченка зайнялися правоохоронці. Очолюючи Наглядову раду “Брокбізнесбанку”, Бугай особисто візував рішення, які дозволили Курченку вивести з банку мільярди гривень рефінансування Нацбанку України на фіктивні фірми. Результат: банкрутство банку, 2,7 млрд грн збитків для держави та вкладників. У 2014 році Денися Бугая заарештували. Він сидів у слідчому ізоляторі Служби безпеки України, і здавалося, що справедливість близько.
“Русский” тесть із Мелітополя. Чому ж Бугай вийшов на волю і продовжив кар’єру? Відповідь слід шукати в його родинних зв’язках. Його тесть – Сергій Ганжа, генерал-майор Служби безпеки України і зрадник. Саме він керував силовим розгоном Майдану в лютому 2014-го. І саме він допоміг Бугаю вийти на свободу, хоча слідство щодо “Брокбізнесбанку” триває досі. До речі, після перемоги Революції Гідності Ганжа втік до Росії, а у 2022 році сплив в окупованому Мелітополі як очільник окупаційної спецслужби, працюючи на Федеральну службу безпеки російської федерації.
Справа №42015000000000131. Попри спроби Бугая відбілити свою репутацію та заявити про відсутність претензій з боку правоохоронців, документи свідчать про інше. 9 січня 2018 року Подільським районним судом міста Києва ухвалено вирок, у якому чітко вказано, що до вчинення кримінальних правопорушень був залучений Денис Бугай, на той момент член Наглядової ради “Брокбіснесбанк”. Він був учасником злочинного угруповання, яке розкрадало бюджетні кошти й завдало значних збитків багатьом галузям національної економіки.
Зазначалося, що Денис Бугай був ключовим учасником злочинного угруповання Сергія Курченка. У вироці суду також говориться, що справу Бугая виділено в окреме провадження № 42015000000000131.
І ця справа досі не закрита. Однак її надійно “заховали”. З 2022 року вона перебуває у Солом’янському управлінні поліції. Найцікавіше – це її нинішній статус. Досудове розслідування зупинено у зв’язку з… “виконанням дій в межах міжнародного співробітництва”. Це звичайна схема “вічного заморожування”: справу не закривають (бо є докази), але й не розслідують, відправляючи безкінечні запити за кордон, на які ніхто не чекає відповіді.
Таким чином, Денис Бугай, який вчить українських правників етиці та марить реформувати все від суді в і прокуратури до адвокатури офіційно є фігурантом активного кримінального провадження, яке просто поставили на “паузу” завдяки впливовим зв’язкам.
Дуже лояльне НАБУ. Але найцікавіше — як Бугаю вдається уникати тюрми сьогодні. Відповідь криється у його тісній дружбі з ексдиректором Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником. За даними журналістських розслідувань “УП”, наприкінці 2020 року розгорівся гучний скандал. Керівник відділу детективів Національного антикорупційного бюро Володимир Новіков відмовився виконувати наказ Ситника та Калужинського — закрити кримінальні провадження проти Дениса Бугая:
1. Справа “Дельта Банку” (№52016000000000119): Розкрадання 2,3 млрд грн. Слідство готувало підозри топменеджменту банку, але після появи у справі адвокатів Бугая Ситник наказав зупинити розслідування.
2. Справа “Укргазбанку” (№12013220540000400): Розкрадання 499,8 млн грн через схему з облігаціями Державної іпотечної установи (так звана “справа Курченка”). У цій справі Бугай мав статус підозрюваного.
Ціна питання? Справа у тому, що після рішення Конституційного суду України про неконституційність призначення Артема Ситника, Денис Бугай організував для нього VII Конференцію з кримінального права, де юридична спільнота (в особі фірми Бугая) публічно підтримала директора Національного антикорупційного бюро. Саме ця подія зафіксована на фото.
Тобто банальний класичний бартер: трибуна в обмін на закриття справ. При цьому принципового детектива Новікова, який чинив опір, звільнили та почали переслідувати.
Замкнене коло поруки. Сьогодні Бугай продовжує грати ключову роль в Асоціації правників України. Показовий кейс: він захищає в суді Андрія Довбенка — юриста, якого Національне антикорупційне бюро України підозрює у розкраданні майна Агенства з розшуку і управлінню активами та називає “смотрящім” за Мінюстом за часів міністра Петренко. Пікантність ситуації в тому, що Довбенко — це чоловік Анни Огренчук, яка була президенткою Асоціації правників донедавна, і про яку буде розказано нижче. Тож, колишній президент Асоціації правників України захищає чоловіка іншої експрезидентки від антикорупційних органів. Це і є справжня сутність організації – кругова порука.
Реальність. 27 листопада цього 2025 року Асоціація правників України провела черговий Суддівський форум, на якому протягом двох днів судді, адвокати, представники органів суддівського врядування, законодавці та міжнародні експерти говорили про трансформацію судової системи, реформу адвокатури, забезпечення єдності судової практики та євроінтеграційні процеси.
І от поруч з суддями і прокурорами, в оточенні своїх посіпак сидить людина з незакритою кримінальною справою, причому зі статтями про тяжкі злочини. На це дивляться міжнародні партнери ніби так і треба. То з чого б Денису Бугаю не мати гарний настрій?
Андрій Вишневський та Світлана Матвієнко. Імітація як бізнес-модель
Щоб легітимізувати свою діяльність в очах Заходу, Асоціації правників України потрібні були професійні “грантоїди”. Ними став сімейний тандем Андрія Вишневського (якого з ганьбою вигнали з посади заступника міністра юстиції) та Світлани Матвієнко (голова “Лабораторії законодавчих ініціатив”).
Сімейний підряд. Рівень етичних стандартів цієї пари ілюструє один кричущий факт. Коли Андрій Вишневський подавався на посаду члена Наглядової ради Координаційного центру з надання правової допомоги, співбесіду з ним проводила… його власна дружина Світлана Матвієнко. Жоден з них не заявив про конфлікт інтересів. Для “європейських реформаторів” це виявилося нормою.
Афера Shadow Report. Вершиною їхньої діяльності стала підготовка так званого “Тіньового звіту” для Єврокомісії. Звітів було кілька. Це більше 2000 сторінок тексту, які фізично неможливо прочитати та осмислити. Мета такого обсягу — виправдати космічні бюджети, отримані від донорів (проєкт ЄС Pravo-Justice). Попри конструктивну критику професіоналів юридичної сфери, саме ці “звіти” будуть покладені в основу глобального звіту Єврокомісії щодо виконання Україною взятих на себе зобов’язань на шляху до євроінтеграції. Чи потрібно говорити, що ці звіти і без того погіршили ставлення до українських інституцій з боку єврочиновників?
Але найголовніше, що мета “тіньових звітів” зовсім не реформи, а знищення конкурентів, зокрема Національної асоціації адвокатів України (НААУ), яку “коаліціанти” мріють взяти під контроль.
Анна Огренчук. Весілля “смотрящих”
Цей етап в історії Асоціації правників можна назвати “епохою цинічного гламуру”. Між Бугаєм і нинішнім очільником Стеценком організацією керувала Анна Огренчук (2021–2023 рр.). Її правління стало апофеозом злиття Асоціації правників України з тіньовими корупційними потоками Міністерства юстиції.
Чоловік-“смотрящій”. Анна Огренчук — дружина Андрія Довбенка. Цю людину в юридичних колах називали “смотрящім” за Мін’юстом часів міністра Петренка. Слідство Національного антикорупційного бюро вважає Довбенка організатором злочинної групи, яка займалася махінаціями з арештованим майном Агентства з розшуку і управління активами та виконавчою службою. Схема була простою і брутальною: щоб “вирішити питання” з боргами чи майном, треба було занести відкат (до 30%) або заплатити “за юридичні послуги” фірмам Довбенка. Частина цих брудних грошей, за даними слідства, перераховувалася на рахунки юридичної фірми LCF Law Group, якою керує сама Анна Огренчук.
Весілля в Сан-Тропе. Серпень 2019 року. Андрій Довбенко та Анна Огренчук святкують весілля на Лазуровому березі Франції. Це дійство назвали “сходкою смотрящіх”. Головний гість — тодішній голова Офісу Президента Андрій Богдан. Заради веселощів в Сан-Тропе він прогуляв офіційне святкування Дня Незалежності України, що спричинило гучний скандал. Серед гостей — судді господарських судів (подруги нареченої), які потім розглядали справи клієнтів її фірми LCF Law Group, забудовник Андрій Вавриш та “смотрящій” за Державною архітектурною інспекцією Юрій Горовий. Це була відкрита демонстрація дуже заможного життя, яке не було зароблене чесним шляхом.
Лондонський маєток. Поки в Україні розгорталася найбільша в Європі війна з часів Другої Світової, а Національне антикорупційне бюро оголошувало Довбенка в розшук, родина часу не гаяла. У 2022 році Анна Огренчук стала власницею елітної нерухомості в Лондоні. Як з’ясували журналісти-розслідувачі “Української правди”, йдеться про будинок у престижному районі Кенсінгтон, неподалік від резиденції британської королівської родини. Вартість такої нерухомості обчислюється мільйонами фунтів стерлінгів. Постає логічне питання: чи не за ті самі кошти, виведені з Агентства з розшуку активів та виконавчої служби через схеми Довбенка, було придбано це затишне гніздечко?
АПУ як пральна машина. Навіщо успішній “рішалі” знадобилася громадська, хоч і правнича організація? Все просто. Посаду президента Асоціації правників для Огренчук фактично “купив” Довбенко як дорогий аксесуар для відбілювання репутації. Ставши керівником та увійшовши до Комісії з питань правової реформи при Президентові, Огренчук отримала імунітет та статус “реформатора”. Вдень вона виступала на форумах про верховенство права за грантові кошти, але вже ввечері твоя фірма “вирішує” справи в судах через знайомих суддів, які гуляли на твоєму весіллі.
Анна Огренчук любить розкішне, яскраве життя.
В сенсі не емоцій, а блиску діамантів.
Це легко помітити на багатьох фото.
Ще вона багато мандрує, в перервах між судовими засіданнями.
Микола Стеценко. Респектабельний фасад
Нинішній президент Асоціації правників Микола Стеценко (керуючий партнер AVELLUM) виконує функцію “білого комірця”, який має прикривати токсичність попередників своїм західним дипломом. Власне, це перехід від грубого криміналу до вищого ешелону.
Але і Стеценко – не стільки правозахисник, скільки зручний і услужливий юрист для олігархів.
Власне своєю услужливістю він і зобов’язаний стрімкому злету кар’єри. А ще знайомством з подружжям Олексія Філатова та Анни Бабич. У 2014 році Філатов стає заступником голови адміністрації Президента Петра Порошенка, а Бабич створює юридичну фірму AEQUO. За дуже дивним збігом обставин (або ні) саме Філатов і Бабич були дотичними до угоди щодо продажу Українського Медіа Холдингу (UMH) псевдоолігарху Сергію Курченко, згодом до цієї справи став дотичним і вже згаданий Денис Бугай.
У 2018 році вийшло журналістське розслідування Бігус.Інфо у якому журналісти зʼясували, що Олексій Філатов приховує спільне проживання з Анною Бабич та їхнім сином. Це дозволяло таємному подружжю уникати питань щодо статків, адже Філатов не вказував у своїй декларації дохід дружини, фірма якої на той момент отримала (!) кілька дуже грошових державних підрядів. Вони і привели Миколу Стеценко до Петра Порошенка.
Стеценко мав право на заняття адвокатською практикою в США. І це виглядало респектабельно, а те що це право на здійснення діяльності виключно у штаті Нью-Йорк, у якому, аби його отримати достатньо пройти нетривалі курси, то вже були, на думку Філатова і Ко, дрібниці. Допущенний до “тіла” Стеценко ладний був виконати будь-яку забаганку босів.
Панамські архіви. Саме Стеценко та його фірма AVELLUM організували передачу активів компанії Roshen, яка належить екс-президенту України Петру Порошенко, у “сліпий” траст. Також Стеценко був юридичним радником Порошенка і забезпечив юридичний супровід його офшорних схем. У 2014 році, коли під Іловайськом гинули українські солдати, юристи AVELLUM старанно реєстрували компанії на Британських Віргінських островах для реструктуризації Roshen. Тоді Стеценко виправдовував це “міжнародною практикою”. Сьогодні ця людина вчить українських правників етиці.
Лобізм в АМКУ. Перебуваючи у Громадській раді при Антимонопольному комітеті України, Стеценко очолював фірму, яка є лідером ринку злиттів та поглинань (M&A). Це класичний конфлікт інтересів: людина, яка заробляє на дозволах Антимонопольного комітету, “наглядає” за Антимонопольним комітетом.
Операція “Темрява”. Саме за каденції Стеценка Асоціація правників пішла на безпрецедентний крок – закрила публічний реєстр членів організації. Це сталося одразу після скандалів із виявленням у лавах організації одіозних фігурантів:
– Судді Олексія Тандира (який п’яним збив нацгвардійця)
– Вже згаданого Андрія Довбенка (схеми з Агентством розшуку активів)
– Олега Горецького (посередника у справі топ-хабарника голови Верховного суду України Князєва)
Тобто, замість очищення, “демократичний” президент Стеценко вирішив просто закрити реєстр. Тож що там відбувається зараз нікому не відомо.
Але апофеозом цинізму стала спроба Асоціації правників України через нещодавно проголошену “Резолюцію” нав’язати Національній асоціації адвокатів України реформу, списану зі старого законопроєкту №9055, яким суттєво зменшувалася незалежність адвокатури і який був провалений саме через конструктивну критику професійного середовища.
Просто ще раз усвідомте, громадська організація, в правлінні якої засідають прокурори та судді, намагається диктувати правила незалежній адвокатурі, при цьому прямий конфлікт інтересів подається як вимоги задля “євроінтеграції”.
Отже, Стеценко з його “нью-йоркською ліцензією”, яка діє тільки в Нью-Йорку і яку досить легко оформити, став ідеальним фасадом. За його, так би мовити, західною спиною Асоціація правників остаточно перетворилася на закритий клуб. Юрист, який будував офшори для колишнього президента, тепер ховає списки членів своєї ГО від суспільства, вимагаючи при цьому прозорості від всіх інших.
Мімікрія чи Паразитування?
Маніпуляція смислами — улюблена тактика Асоціації правників України. Але найбільша афера криється на самій поверхні – у назві.
Для внутрішнього споживача вони — “Асоціація правників”. Це розмите поняття, яке, як вже зазначалося згідно з їхнім статутом об’єднує всіх: суддів, прокурорів, нотаріусів, держслужбовців і навіть студентів. Але як тільки Асоціація правників виходить на міжнародну арену, відбувається магія перекладу. Свою назву англійською вони пишуть як Ukrainian Bar Association (UBA).
Проте, у всьому цивілізованому світі термін “Bar Association“ має чітке, юридично закріплене значення. Це професійна організація адвокатів, незалежна від держави, яка регулює допуск до професії та етичні стандарти. Називати організацію, де в правлінні сидять діючі прокурори та судді, словом “Bar” – це нонсенс.
Але Асоціація правників свідомо використовує цю назву та домен uba.ua, щоб ввести в оману європейських партнерів. Мета проста: створити ілюзію, що саме вони (UBA) є голосом української адвокатури, а не законний орган адвокатського самоврядування – Національна асоціація адвокатів України (UNBA). Різниця в одну літеру “N” (National) у абревіатурі дозволяє Асоціації правників паразитувати на статусі офіційної інституції, підміняючи поняття. Коли єврочиновник бачить звіт від “Ukrainian Bar Association”, він думає, що читає позицію адвокатури. Насправді ж він читає позицію клубу друзів Дениса Бугая, суддів та грантових активістів.
Втім, ця мімікрія пряме порушення закону, на яке роками закриває очі Міністерство юстиції. Національна асоціація адвокатів України роками вимагає від Мін’юсту припинити цей обман. Існує постанова Окружного адміністративного суду м. Києва (справа № 826/27268/15), залишена без змін апеляційною та касаційною інстанціями, яка зобов’язує Міністерство юстиції привести вимоги до найменувань об’єднань у відповідність до закону. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” чітко забороняє іншим організаціям використовувати у своїй назві повні або скорочені власні назви органів адвокатського самоврядування, щоб не вводити громадськість в оману.
Проте Міністерство юстиції (яке роками контролювалося людьми, пов’язаними з Асоціацією правників, ігнорує рішення судів. Може скластися враження, що влада свідомо дозволяє цій організації використовувати крадену назву “Bar Association”, щоб мати під рукою ручну “альтернативну адвокатуру” для легітимізації потрібних для себе рішень як у внутрішньому середовищі так і на міжнародній арені.
АПУ. Троянський кінь
Склавши усі пазли, ми бачимо чіткий план, який реалізує це угруповання під вивіскою Асоціація правників України.
По-перше, використовуючи грантові кошти Євросоюзу, пишуться “Тіньові звіти”, які створюють ілюзію експертності.
По-друге, на базі цих звітів Асоціація правників видає “Резолюції”, вимагаючи реформ. Зокрема проведення “онлайн-з’їздів” адвокатів та зміни правил доступу до професії.
По-третє, реінкарнація скандального законопроєкту №9055 часів Порошенка (який писав той самий Бугай). Мета – зруйнувати незалежне самоврядування адвокатури і передати контроль над ним зацікавленим провладним і олігархічним групам та грантодавцям недержавних громадських організацій.
Четверте, мімікрія під справжнього представника адвокатської професії, аби вводити в оману громадськість та міжнародних партнерів задля отримання грантів і доступу до державних інституцій.
Асоціація правників України пройшла довгий еволюційний шлях. Від крадіжки синіх шапок у Давосі до крадіжки мільярдів у вкладників банку. Від захисту інтересів одіозних представників режиму Януковича до побудови офшорних схем для Президента України.
Сьогодні ця організація, прикриваючись іміджем реформаторів, діє як класичний “Троянський кінь”. Вона готова відчинити ворота незалежного правосуддя для тих, хто платить найбільше – чи то олігархи, чи то політичні спонсори. А найстрашніше те, що все це робиться під прапорами Європейського Союзу, який, схоже, навіть не здогадується, кого він вигодував, з ким вітається і кого вважає представником професії.
Висновок
Асоціація правників України (АПУ), попри гучну назву, видається інструментом у руках людей з сумнівною репутацією. Засновники та лідери організації — фігуранти корупційних скандалів, захисники олігархів режиму Януковича та професійні “грантоїди”. Виглядає так, що їхня діяльність спрямована не на захист правників, а на обслуговування політичних інтересів та власне збагачення, навіть якщо для цього доводиться працювати проти інтересів власної держави, до того ж вводячи в оману міжнародних партнерів.
І саме тут і треба поставити головне питання – а чи знають чиновники Євросоюзу, ті хто ручкаються з представниками Асоціації правників, виділяють їм гроші, запрошують на важливі заходи та фотографуються на публічних заходах що собою насправді представляє ця організація?
Чи знають в Єврокомісії хто є насправді керівниками Асоціації правників, який вони ведуть спосіб життя, які за ними є кримінальні справи і які думки, в тому числі щодо Євросоюзу вони дозволяють собі озвучувати вголос?
На фото: Посол Європейського Союзу в Україні пані Катаріна Матернова радісно посміхається, тримаючи в руках Shadow Report 2025. Схоже на те, що вона геть не здогадується, що це чтиво підготовлене вищезгаданими персонами, чиї імена міцно асоціюються з низкою гучних скандалів, кримінальними справами, серйозними закидами та сумнівною діловою репутацією.
Чи знайдеться нарешті в Єврокомісії хтось, хто запитає – скільки ще європейські платники податків мають жертвувати десятки мільйонів євро на сумнівних персонажів та їхні цілком зрозумілі цілі?!
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.