24 лютого 2022 року російська федерація почала повномасштабну війну проти України, в зв’язку з чим на всій території України був запроваджений воєнний стан. Як війна вплинула на адвокатів в інших регіонах, і як вони зустріли виклики збройної агресії, ми запитали у Голови Ради адвокатів Херсонської області Інни Мокіної.
Ви пам’ятаєте, як особисто для Вас почалася війна? Як Ви про це дізналися, якими були Ваші перші дії?
Я пригадую п’яту ранку 24 лютого, коли розбудив дзвінок сина: «Мамо, війна…». Я вийшла на балкон – стукали двері в машинах, люди поспіхом кидали в салони тваринок у переносках, валізи та їхали з міста. В той день я була на роботі – в офісі Ради адвокатів Херсонської області – набагато раніше, ніж завжди. Треба було визначатися, як діяти. Припиняти роботу було неможливо, оскільки регіональне адвокатське самоврядування припинило б свою діяльність. В перші дні війни Херсонщину покинули та евакуювалися декілька членів Ради, головний бухгалтер, секретар Ради. Але вони продовжували виконувати свою роботу дистанційно. Національною асоціацією адвокатів України також було прийнято важливе і необхідне рішення: з метою безпеки, відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо адреси робочого місця адвокатів, та інші дані в їх особистих профайлах було закрито для перегляду. Всі ми розраховували на швидке закінчення так званої «спецоперації». Тоді ми ще до кінця не усвідомлювали її катастрофічні масштаби. Йшли бої на Антонівському мосту, горіла ворожа техніка, херсонська Територіальна оборона чинила ворогу опір. Над містом стало чутно гуркіт винищувачів. Але справжній жах всі відчули, коли вулицями міста попрямували танки та БМП із озброєними російськими військовими.
Як Херсон зустрів окупацію?
У перші дні окупації мешканці Херсону виходили на мітинги на центральну площу міста майже щодня. Активну участь у цьому брали адвокати, в тому числі і жінки. Так тривало деякий час, допоки окупаційна влада не «заборонила проведення мітингів». Рух спротиву містян жорстоко придушувався. Людей кидали «на підвали», де вони зазнавали жорстоких тортур та знущань. Ми, адвокати, нічим не могли їм допомогти, оскільки опинилися поза межами правового поля, у якому звикли працювати.

Яким було життя в окупації? Чи були серед адвокатів постраждалі від неї?
Правоохоронні органи припинили працювати. Спочатку адвокати Херсонщини брали участь у засіданнях, що відбувалися в судах поза межами Херсонщини, в режимі відео конференції, але і це не тривало довго. Ефективність такої правової допомоги не могла бути високою. Для адвокатів настав час, коли не стало роботи, не було коштів утримувати сім’ї. До осель містян заходили ФСБ, Росгвардія, СОБР. Тиснули – під приводом пошуку зброї проводили обшуки. До Ради надійшла інформація, що до оселі двох наших адвокатів (в Херсоні та в Олешках) у їх відсутність вдерлися озброєні військові, зрізали двері та провели обшуки. В подальшому, влітку надійшла інформація від колег, що один з адвокатів був затриманий, і декілька тижнів провів фактично у полоні, після чого виїхав з міста. Всі ці репресії носили яскраве політичне забарвлення – жорстоко переслідувалося все, що пов’язане з незгодою та спротивом окупації. Прослуховувалися телефонні перемовини, смс-листування.
Як була організована робота Ради адвокатів у таких умовах? Розкажіть, будь ласка, про діяльність Херсонської адвокатури під час російської окупації.
Незважаючи на окупацію Херсонщини, Рада адвокатів Херсонської області продовжувала виконувати свої завдання, передбачені ст.48 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Оголошення про проведення засідань розміщували лише у нашій закритій групі, на сайті Ради публікували лише її рішення. Збиралися за закритими дверима. На підвіконні нашого офісу стояли квіти у горщиках, та сиділо дві кішки задля створення враження, що це звичайна квартира.

Кожного місяця ми проводили засідання Ради, на яких розглядали поточні звіти стажистів, заслуховували керівників стажування, приймали Присягу адвоката України та видавали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Завдяки змінам до Регламенту Ради, які були прийняті Радою адвокатів України, ми мали можливість проводити засідання ради за допомогою засобів зв’язку для тих учасників, хто не міг фізично бути присутнім. Кожного понеділка в Раді адвокатів Херсонської області я проводила заняття зі стажистами, на яких обговорювалися конкретні справи, вивчався алгоритм здійснення захисту у кримінальних справах на різних стадіях процесу, представництва у цивільних та адміністративних справах. Щиро вдячна члену кваліфікаційної палати КДКА адвокату Денису Блонському, який готував другий блок цих занять, присвячуючи його актуальній практиці ЄСПЛ. Заняття проводилися з використанням засобів зв’язку для можливості перегляду та надання запитань стажистами, які знаходилися поза межами Херсона. Крім завдань стажування це надавало велику моральну підтримку нам всім під час окупації. З кінця січня 2022 року до кінця вересня 2022 року Радою було прийнято Присягу адвоката України та видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 23 особам. Мною для проведення заходів з підвищення кваліфікації адвокатів було підготовлено дві презентації: «Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність та пособництво державі агресору. Предмет доказування» та «Визнання заповіту недійсним. Окремі аспекти предмету доказування». Захід планували провести оф-лайн, але завадили небезпечні умови окупації. Але цей матеріал було використано для занять зі стажистами.
Чи була організована, та яким чином допомога адвокатам на Херсонщині?
З кінця березня дуже гостро постало питання матеріальної допомоги адвокатам, які з сім’ями залишилися на окупованій території. Рада адвокатів Херсонської області через Благодійний Фонд Національної асоціації адвокатів України надавала їм матеріальну допомогу. Також, в першу чергу ми надали матеріальну допомогу двом адвокатам, хто взяв до рук зброю та пішов до лав ЗСУ. В подальшому нам неодноразово виділяв кошти для адвокатів Благодійний Фонд НААУ, за що адвокати Херсонщини щиро вдячні. Слід зазначити, що надання матеріальної допомоги адвокатам, які перебували на окупованій території, було небезпечним. Всього, згідно наявних в раді даних було видано понад 170 траншів матеріальної допомоги адвокатам Херсонщини. Якщо перші місяці окупації працювали банківські термінали, то в подальшому їх було закрито. Також припинила роботу Укрпошта. Окупаційна влада та озброєні формування вживали всіх заходів задля неможливості потрапляння до Херсону гуманітарних вантажів. І навіть ті, хто намагався власними силами годувати містян безкоштовними обідами, зазнавали репресій. Адвокати, щоб вижити, вимушені були займатися некваліфікованою працею (торговці на ринку, вантажники, тощо).
Чи багато адвокатів залишалися на окупованих територіях? Чи знаєте Ви випадки тиску на них?
Важко сказати, скільки колег залишилося на окупованій території: з районами області контакт зберігався поки працював український мобільний зв’язок, але врешті він зник взагалі, як і інтернет-зв’язок.
Як окупаційна влада намагалася організувати свою юридичну роботу на захоплених територіях?
Перебуваючи в Херсоні, ми максимально дистанціювалися від окупаційної влади, задля уникнення можливого тиску. Відомо, що такий тиск чинився на деяких містян з метою примусити їх до співпраці. В хід йшли все ті ж засоби – підвал, погрози, тортури. Про характер «юридичної роботи» окупаційної влади можна було судити з «Указів» голови окупаційної адміністрації, які розповсюджувалися у телеграм-каналах, з «приказів» воєнного коменданта, які навіть не були підписані його прізвищем, з протоколів засідань «Надзвичайної комісії», яка діяла при окупаційній адміністрації та вирішувала – кого продовжувати утримувати в СІЗО, а кого – ні. Настав час беззаконня та свавілля. У вересні місцева окупаційна влада у суботній день після того як ми залишили приміщення нашого офісу, намагалася його захопити. Ввечері ми виявили, що замки з металевої двері вирізані, встановлені нові, а вхід було опечатано папером з позначкою кульковою ручкою «Z». Наступного дня, у неділю нам з членами Ради вдалося через вікно потрапити до офісу. Побачене було таким – у нашому загальному коридорі першого поверху, де крім нашого офісу були розташовані, Рада ветеранів, Управління соціального захисту, Асоціація міст України переважна більшість дверей були зламані, вибито замки в кабінетах. Тільки-но ми встигли замінити замок на дверях, приїхали представники окупаційної влади – так званої «міськради», як вони себе назвали, та заявили, що всі приміщення тут їхні. А наше приміщення незареєстроване у «Росреєстрі». Чисельна перевага була на нашому боці, ми заявили, що Рада адвокатів є власником свого приміщення, і залишати його будь-кому ми не маємо наміру. Врятувало нас від потрапляння “на підвал” лише та обставина, що у минулому ватажок цих «представників» декілька років тому звертався до наших адвокатів за допомогою , а також те, що цей «міськрадовець» сильно «проколовся», зламавши двері в Раді ветеранів, що навіть за їх «поняттями» було «не комільфо». Наш офіс було врятовано.
Чи відомо Вам яким чином було організовано так званий «референдум»?
Щодо організації «референдуму» в Херсоні, то мабуть назвати це «організацією» не можна. Містом зненацька з’явилися борди «Референдум 26-28 вересня». Голова окупаційної влади видав «Указ»: провести референдум, на якому, як відомо, поставити три питання: вихід Херсонської області зі складу України, проголошення її незалежності, та вхід до складу РФ. Місце знаходження так званих «виборчих дільниць» ніяк не позначалося. На час проведення референдуму місто стало ще більш порожнім. Вулицями ходили люди з урнами у супроводі озброєних військових. Люди навіть не виходили з дому без крайньої необхідності. Потім «відрапортували», що референдум відбувся, всі за все – «за».

Відреагуйте будь ласка на закиди деяких своїх колег, які звинувачують особисто Вас у колабораційній діяльності? Це просто голослівні звинувачення, чи є якісь конкретні кримінальні провадження?
Щодо публікацій МОСТ про мене та деяких моїх колег про якісь «заклики», то давайте звернемося до їх конкретного змісту. В публікаціях мова йде про якісь «збори» 30 серпня в офісі у одній з наших колег, на яких нібито лунали якісь заклики про «миттєве отримання свідоцтва адвоката РФ» . Інформація, викладена у цих публікаціях, а відповідно й у тих, які є фактичним подальшим «перепостом», є неправдивою та недостовірною. Насправді, 30 серпня 2022 року ми проводили засідання Ради адвокатів Херсонської області за її юридичною адресою. Був заздалегідь відомий порядок денний: розгляд звіту про оцінку та результати стажування, прийняття Присяги адвоката України, питання щодо скликання звітно-виборчої конференції адвокатів Херсонської області, тощо. Усі рішення Ради адвокатів Херсонської області, прийняті на цьому засіданні, розміщені на нашому сайті. На засіданні Ради також обговорювалося питання, поставлене декількома членами нашої Ради, про інформацію, яка з’явилася у середині серпня у телеграм-каналах Херсона, про оголошений запис на навчання адвокатів та нотаріусів за законодавством РФ . При цьому на цих каналах публікувалися номери телефонів для запису на навчання, які судячи по кодам, були московські. Колеги на засіданні висловили до цього своє негативне ставлення. Рада адвокатів Херсонської області до зазначеного навчання не має ані відношення, ані інформації про його здійснення.
А яким чином відбудовується та налагоджується робота адвокатури після звільнення Херсону?
Наразі Рада продовжує свою роботу. На черговому засіданні будемо розглядати питання надання матеріальної допомоги адвокатам у співпраці з Опікунською радою НААУ, а також розглядатимемо заяви адвокатів про звільнення від сплати внесків на реалізацію адвокатського самоврядування на 2023 рік. Щиро вдячні київським колегам, зокрема Адвокатському бюро Павла Гречківського за надану матеріальну допомогу. Але ситуація в Херсоні та області залишається важкою. З міста дедалі більше людей виїжджає через постійні обстріли, людські жертви, руйнування. Проте, адвокати намагаються працювати навіть у таких критичних умовах. Чекаємо фізичного повернення до Херсону судів та всіх правоохоронних органів, відновлення роботи Центру БВПД, подолання величезних проблем зі зв’язком та інтернетом.

Які Ваші плани на майбутнє? Яким Ви бачите майбутнє адвокатури після Перемоги?
На мою думку, головний виклик для адвокатури в період війни, це зберегти єдність та не забувати про те, що нашою метою є захист прав та свобод людини, не зважаючи на воєнний стан та особисті емоції. Ми розуміємо, що світ не буде таким, яким був до 24 лютого. Ця дата розділила життя всіх на до та після. Нас чекає багато кримінальних справ, де нашими підзахисними можуть бути люди, яких звинувачують у злочинах проти національної безпеки; цивільних справ, та віднесених до категорії адміністративного судочинства, де ми будемо захищати права потерпілих від збройної агресії РФ та військовослужбовців за їх позовами. Розуміючи , що рани війни у всіх не загоїлися, як не закінчено й саму війну, ми попри все маємо виконувати свою місію – захищати права і свободи людей. У зворотному випадку ми маємо шанс потрапити у 1937 рік, перекресливши всі наші здобутки на шляху побудови демократичного суспільства та правової держави. Віримо в Україну та Перемогу.