У формулі кримінально-правової кваліфікації посилання на форму співучасті, а саме на ст. 28 КК, є зайвим, оскільки статті Загальної частини КК зазначаються лише для вказівки на стадію вчинення кримінального правопорушення або на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник). Якщо кримінальне правопорушення вчинено організованою групою, але ця форма співучасті не передбачена як самостійна кваліфікуюча ознака у відповідній статті Особливої частини КК, то діяння слід кваліфікувати за найбільш наближеною формою співучасті, яка передбачена у цій статті. Про таку форму співучасті, як вчинення злочину організованою групою, може йтися не лише тоді, коли всі учасники такої групи були в її складі з самого початку функціонування групи, але й тоді, коли нові учасники приєдналися до організованої групи пізніше. Вони можуть не мати жодного стосунку до витоків створення такої групи. Оцінюючи наявність організованої групи, важливим є не факт залучення до неї з самого початку функціонування, а факт оцінки наявності тих ознак у групи, на які вказав законодавець у ч. 3 ст. 28 КК.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватими і засудили обвинувачених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2 КК.
У касаційній скарзі сторона захисту не погоджується з тим, що засуджені діяли як організована група, вважає неправильним посилання на таку кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 203-2 як вчинення відповідних діянь групою осіб за попередньою змовою, вважає, що може йтися лише про інкримінування засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК, без вчинення його групою осіб за попередньою змовою або в складі організованої групи.
Позиція ККС
залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС зазначила, що покликатися у формулі кваліфікації на форму співучасті, а саме на ст. 28 КК не потрібно.
Суд вже наголошував, що у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім інкримінованої особі статті Особливої частини кримінального закону, статті Загальної частини кримінального закону лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення (готування або замах) або ж для вказівки на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник). Вказівка у формулі кримінально-правової кваліфікації на інші статті Загальної частини кримінального закону (у тому числі на форму співучасті) є зайвою.
У цьому провадженні засудженим інкриміновано вчинення злочину у складі організованої групи і такі дії у формулі кваліфікації відображені, в тому числі, з посиланням на ч. 3 ст. 28 КК. Однак, як вказано у попередньому абзаці, на форму співучасті у формулі кваліфікації покликатися не потрібно. Натомість якщо сторона обвинувачення вважає, що відповідне кримінально-каране діяння вчинене у співучасті, то вона може це врахувати, інкримінувавши особі кваліфікуючу ознаку, що стосується форми співучасті, якщо вона передбачена у статті Особливої частини кримінального закону.
У такому разі якщо кваліфікуюча ознака за відповідною формою співучасті не передбачена законодавцем, слід покликатися на найбільш наближену форму співучасті. Тобто якщо сторона обвинувачення вважає, що кримінальне правопорушення вчинено організованою групою осіб, однак серед кваліфікуючих ознак законодавцем передбачено менш згуртовану форму співучасті – «за попередньою змовою групо осіб», то саме вона й інкримінується особі.
У цьому провадженні сторона обвинувачення так і зробила, вмінивши засудженим ч. 2 ст. 203-1 КК за кваліфікуючою ознакою групи осіб за попередньою змовою, оскільки вчинення таких діянь організованою групою не передбачено законодавцем як самостійна кваліфікуюча ознака.
Додаткове покликання на ч. 3 ст. 28 КК хоча й є зайвим, однак жодним чином не впливає на долю засуджених у цьому провадженні.
Також Суд звертає увагу на те, що про таку форму співучасті як вчинення злочину організованою групою, може йтися не лише тоді, коли всі учасники такої групи були в її складі з самого початку функціонування групи. Вочевидь нові учасники можуть приєднувати до організованої групи й пізніше. Вони можуть не мати жодного стосунку до витоків створення такої групи. Оцінюючи
наявність організованої групи важливим є не факт залучення до неї з самого початку функціонування, а факт оцінки наявності тих ознак у групи, на які вказав законодавець у ч. 3 ст. 28 КК.
Зі змісту матеріалів у цьому провадженні вбачається, що засуджені чітко розуміли, які саме дії їм інкриміновано. Тобто всі засуджені усвідомлювали, що їм інкримінується саме організація та проведення азартних ігор без відповідної ліцензії в складі організованої групи.
Суд звертає увагу на те, що у ситуації, яка має місце у цьому провадженні, судами було визнано доведеним, що засуджені організували та здійснювали діяльність підпільного грального закладу. До того ж їхні дії, до припинення такої незаконної діяльності працівниками поліції були довготривалими та успішними. Кожен із учасників чітко усвідомлював свою роль у забезпеченні функціонування групи, а ті факти, що група успішно діяла протягом тривалого періоду часу, додатково вказують на узгодженість дій учасників, її внутрішню стійкість та згуртованість.
Колегія суддів ККС погоджується із такою кваліфікацією вчиненого та наголошує, що за відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 203-2 КК такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину у складі організованої групи, дії засуджених підлягають кваліфікації за найбільш наближеною до неї кваліфікуючою ознакою як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, яка знайшла своє відображення у ч. 2 цієї статті КК.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 21.10.2025 у справі № 459/176/23 (провадження № 51-1313км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/131320194
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.