Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Як стягнути аліменти поза межами України?”, Філатова Ольга, сімейний адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ, член Центру сімейного права ВША НААУ, керуючий АБ «Філатова та Партнери», розповіла про «підводні камені» стягнення аліментів поза межами України та з якими державами діє у відносинах Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном 1956 року.
В сімейному житті інколи трапляються ситуації, коли чоловік та дружина приймають рішення про розірвання шлюбу. Якщо в такому шлюбі у них народилися діти, то звичайно при розірванні шлюбу виникають питання про стягнення аліментів з того з батьків, який буде проживати окремо від дітей. Але тут не все так просто. На практиці у того з батьків, з ким проживають діти, іноді виникають «підводні камені» при спробі стягнення аліментів, якщо батько або матір (які зобов’язані сплачувати аліменти) проживають або працюють поза межами України.
Потрібно зазначити, що в останні роки ця проблема активізувалась у зв’язку з виїздом чоловіків за кордон на роботу.
В більшості випадків «підводні камені» при спробі стягнення аліментів виникають тому, що:
- платник аліментів фактично не проживає в Україні, фізично з ним не має можливості поспілкуватися «та нагадати про обов’язок сплачувати аліменти».
- платник аліментів за власним бажанням переїхав працювати або проживати за межі України, щоб «почати нове життя», а колишні аліментні зобов’язання вирішив залишити не виконаними в Україні.
- платник аліментів банально ухиляється від сплати аліментів та вважає що за кордоном обов’язок сплачувати аліменти не обов’язковий та ніяких юридичних наслідків за їх невиконання у нього не виникне.
- платник аліментів офіційно працює поза за межами України та має бажання сплачувати аліменти, але він та отримувач аліментів не обізнані, як офіційно оформити такі відрахування та куди та до кого звертатися у цьому випадку.
Наразі Україна є учасницею ряду двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів, які дозволяють вирішувати питання стягнення аліментів.
Нормативно-правовий документ який регулює стягнення аліментів за кордоном є Конвенція про стягнення аліментів за кордоном, укладена у м. Нью-Йорк 20 червня 1956 року. Для України Конвенція набула чинності з 19 жовтня 2006 року та визначена Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном. Потрібно звернути увагу, що ця Інструкція містить додатки в яких є шаблони всіх необхідних документів, які будуть потрібні у разі подання клопотання.
Конвенція врегульовує механізм передачі прохання про стягнення аліментів з відповідача, передачу судових рішень у договірну державу, в який приймається рішення про виконання.
На сьогоднішній день Конвенція про стягнення аліментів за кордоном дозволяє вирішувати питання, пов’язані із здійсненням батьківських прав і виконанням обов’язків матеріального характеру, незалежно від громадянства і місця проживання батьків і дітей. Цей обов’язок є однаковим для всіх, незалежно від того, в якій країні проживає той з батьків, який повинен його виконувати.
Нормативними актами щодо стягнення аліментів з боржника за кордоном є:
- 1. Сімейний кодекс України .
- 2. Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року (набрала чинності для України 19 жовтня 2006 року)
- 3. Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23 листопада 2007 року (набрала чинності для України 01 листопада 2013 року
- 4. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання” від 11 січня 2013 року
- 5. Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання від 02 жовтня 1973 року (набрала чинності для України 01 серпня 2008 року
- 6. Інструкція про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2017 року № 2904/5
- 7. Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5 * 8. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-754/0/4-13 “Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом”
Базовою Конвенцією, що регулює питання стягнення аліментів чи утримання є Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956 року (набрала чинності для України 19.10.2006 року).
23.11.2007 року ООН була прийнята Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, згідно зі ст. 49 якої у відносинах між Договірними державами ця Конвенція замінює Конвенцію ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року настільки, наскільки її сфера застосування між такими державами збігається зі сферою застосування цієї Конвенції. Дана Конвенція ратифікована Верховною Радою України від 11.01.2013 року.
У разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних Сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів за кордоном,можуть застосовуватись положення відповідного міжнародного договору.
Отже, для того, щоб стягнути аліменти з особи, яка проживає за кордоном, громадяни України мають два шляхи:
- 1. Звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає платник аліментів, із клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів (якщо питання стягнення аліментів вирішувалося в України і є рішення суду).
- 2. Звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає платник аліментів із заявою про встановлення рішення щодо аліментів
У разі вирішення даного питання першим шляхом, то якщо є рішення суду України про стягнення аліментів, необхідно звернутися з клопотанням до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції, як стягувачу, про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів, адресоване компетентному органу (суду) іноземної держави. Клопотання повинно містити:
- – повне ім’я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адресу протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи і, по можливості, фотокартку;
- – наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
- – будь-яка інша інформація, що може сприяти встановленню місцеперебуванню боржника чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною договірною стороною як необхідна.
До клопотання додаються належним чином оформлені судом, що виніс рішення, такі документи:
- – копія судового рішення;
- – довідка про те, що рішення набрало законної сили;
- – довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
- – довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
- – копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
- – фотокартка стягувача
Клопотання та документи, що до нього додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову договірної сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення. Клопотання надсилається до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції. Рішення по даному питанню приймається протягом одного місяця від дня його надходження. Цей строк може становити більш ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання. Клопотання повертається заявнику у разі, якщо воно не відповідає вимогам Конвенції та Інструкції, з роз’ясненням причин повернення. Про хід та результати розгляду клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача. Документи, що направляються з України і складені українською мовою, мають бути перекладені на офіційну мову запитуваної Договірної держави або іншу мову, яку запитувана договірна держава визначила як прийнятну для всієї своєї території або тієї її частини, на якій проживає платник аліментів. На підставі конвенцій нотаріально завірений переклад не вимагається, достатньо, якщо переклад офіційно засвідчений перекладачем або бюро перекладів. Вимога консульської легалізації або засвідчення документів апостилем також не застосовується до документів відповідно до конвенцій. Відповідно до умов Гаазької конвенції 2007 року, якщо переклад документів на офіційну мову запитуваної Договірної держави неможливо зробити в Україні, вони можуть бути передані Міністерством юстиції України запитуваному центральному органу без перекладу або з перекладом англійською чи французькою мовою для організації перекладу у запитуваній договірній державі. Такий переклад здійснюється лише в разі узгодження із заявником (стягувачем) порядку і умов оплати ним витрат за такий переклад.
Належним чином оформлену заяву/клопотання реєструють в Міністерстві юстиції України через територіальне управління юстиції.
Міністерство юстиції України як запитуючий центральний орган протягом 30-ти календарних днів після отримання заяви:
- – перевіряє наявність у ній інформації і документів;
- – може повернути заяву заявнику для дооформлення у разі необхідності;
- – заповнює формуляр про передачу та направляє його разом із заявою до центрального органу запитуваної Договірної держави;
- – у разі необхідності сприяє заявнику у вирішенні питання щодо здійснення перекладу документів мовою запитуваної Договірної держави відповідно до умов Гаазької конвенції 2007 року;
- – на звернення запитуваного центрального органу отримує від заявника додаткові документи, необхідні для розгляду заяви, в тому числі довіреність на право представництва інтересів заявника у справі;
- – на звернення центрального органу запитуваної Договірної держави надає засвідчені компетентним органом України копії документів
Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви чи клопотання – після отримання інформації від іноземних органів.
Потрібно звернути увагу, що наразі аліменти від громадян інших держав в Україні не оподатковуються.
Відповідно до статті 7 Конвенції при надісланні і виконанні доручення про надання міжнародної правової допомоги застосовуються такі правила:
- суд, у провадженні якого перебуває позов про стягнення аліментів, може надіслати судові доручення для отримання додаткових доказів – документальних або інших – через органи, визначені відповідно до статті 2 Конвенції ( один судовий або адміністративний орган, , який буде діяти на її території) або до суду чи компетентного органу іншої договірної сторони;
- судові доручення виконують якомога швидше; якщо судове доручення не виконано протягом чотирьох місяців з моменту одержання органом, який здійснює виконання, причини такого невиконання або затримки у виконанні повідомляються органу, який склав доручення, а також Міністерству юстиції України;
- виконання судових доручень не тягне відшкодування або сплати будь-яких витрат, якими би вони не були.
Загалом, на сьогоднішній день законодавство України та міжнародні договори, учасником яких є Україна, дозволяють вирішувати питання, пов’язані з батьківською відповідальністю щодо сплати аліментів, незалежно від громадянства і місця проживання батьків та їх дітей.