Частиною 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву. Зі спливом встановленого процесуального строку відповідач втрачає право на вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 1 ст. 118 цього Кодексу).
За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, ― це наявність об’єктивних обставин, які унеможливлюють
своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Постанова КГС ВС від 18.11.2020 у справі No 910/11152/19
http://reyestr.court.gov.ua/Review/92996891.