Особливий порядок прийняття спадщини дитиною: адвокат Лариса Гретченко

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Право дитини на спадок: законодавчі привілеї та договірний аспект. Виклики воєнного часу», лектором якого виступила Лариса Гретченко, адвокат, медіатор, Голова Комітету НААУ з питань сімейного права, керівник Центру «Адвокат дитини».

Лариса Гретченко зазначила, що з урахуванням віку та зрілості діти не мають можливості повною мірою самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки, законодавець закріпив за ними додаткові гарантії щодо спадкування.

Такими гарантіями для дітей-спадкоємців можна вважати:

  • право на обов’язкову частку у спадщині;
  • презумпція автоматичного прийняття спадщини;
  • особливий порядок відмови від спадщини;
  • контроль за спадкуванням з боку органів опіки та піклування.

Для захисту прав дітей як вразливої категорії з числа спадкоємців законодавством закріплено право на обов’язкову частку у спадщині, за змістом якої малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця – спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

До обов’язкової частки включається також вартість речей звичайної домашньої обстановки та побуту, а також вартість інших речей та майнових прав. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця – дитини, дійсні лише у частині спадщини, яка перевищує її обов’язкову частку.

Перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. Позбавлення особи права на обов’язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов’язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК.

Приділила увагу лектор питанням щодо права на обов’язкову частку у спадщині, коли заповідана лише частина майна та зменшенню розміру обов’язкової частки у спадщині.

У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 170/581/21 розглядається питання щодо права на обов’язкову частку у спадщині, коли заповідана лише частина майна. Зокрема:

  • Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов’язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов`язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом.
  • Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов’язкової частки у спадщині, обов’язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

У цій справі колегія суддів погодилася з доводами касаційної скарги про те, що у випадку, коли спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК України не застосовуються.

Зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині можливе з урахуванням:

  • характеру відносин між спадкодавцем та спадкоємцем;
  • наявності інших обставин, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Зменшення розміру обов’язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця (Постанова ВС від 18 січня 2023 року у справі № 757/40264/15-ц).

Лариса Гретченко приділила увагу правовим висновкам Верховного Суду стосовно прийняття спадщини дитиною.

Так, у Постанові ВС від 28.09.2022 у справі № 742/2354/20 Суд зазначив, що порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Набуття (надання) повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою не є підставою для того, щоб вважати її повнолітньою. У зв’язку із цим вона має вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України.

Для з’ясування обставини прийняття неповнолітньою особою спадщини необхідно встановити факти, що:

  • спадкоємець є дитиною спадкодавця;
  • на час відкриття спадщини є неповнолітньою особою;
  • неповнолітньою особою не подано заяви про відмову від прийняття спадщини.

Частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб – відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).

Проте з міркувань практичного характеру зазначеним особам (їхнім представникам) доцільно подавати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в тих випадках, коли до складу спадщини входить майно, права на яке вимагають свого включення у свідоцтво про право на спадщину (права власності на нерухоме майно, права на вклад, права інтелектуальної власності тощо) (Постанова ВС від 29.08. 2018 року у справі № 183/4406/16).

Фіксуючи презумпцію прийняття дітьми спадщини, законодавець передбачив право дитини відмовитися від прийняття спадщини.

Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Відмова малолітньої особи від прийняття спадщини реалізується діями батьків (усиновлювачів), опікуна та лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Говорячи про поважні причини пропуску строку прийняття спадщини, Лариса Гретченко розглянула питання, чи є неповнолітній вік дитини та нездійснення її матір’ю/батьком встановлених законодавством обов’язків щодо прийняття спадщини поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини.

У Постанові КЦС/ВС від 16.04.2021 р. у справі № 185/10173/16 Суд відніс до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила вищезазначених статей можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнанні судом поважними.

У судовій практиці поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема:

  • тривала хвороба спадкоємця,
  • складні умови праці, які пов’язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними,
  • перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України,
  • відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прийняття спадщини,
  • необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У Постанові КЦС/ВС від 16.04.2021 р. у справі № 185/10173/16 колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що неповнолітній вік позивачки та нездійснення її матір`ю встановлених законодавством обов`язків щодо прийняття спадщини після смерті батька є поважними причинами, щодо пропуску строку прийняття спадщини позивачкою до її повнолітня.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що зазначені позивачкою причини пропуску строку прийняття спадщини після досягнення нею повноліття, а саме: що про факт наявності спадкового майна після смерті батька позивачці стало відомо в серпні 2016 року при оформленні спадщини після смерті матері, та те що на момент повноліття вона не знала діючого законодавства, та не знала, що її права порушені, думала, що спадщина до неї переходить автоматично, як до неповнолітньої, відповідно до норм ЦК, які були чинні коли вона досягла повноліття, не можуть бути визнані поважними.

Серед обставин воєнного часу, які впливають на реалізацію спадкових прав дітей, лекторкою виділено суміжні правовідносини, які нерідко потребують правового супроводу та потребують судового захисту:

  • встановлення факту смерті (загибелі) особи чи оголошення померлим;
  • встановлення батьківства спадкодавця відносно дитини;
  • встановлення фактів родинних відносин та інших фактів, що мають юридичне значення у справах про спадкування;
  • наявність зруйнованого майна у складі спадкової маси;
  • втрата документів, що підтверджують родинний статус зі спадкодавцем чи правоустановчих документів, та потреба їх відновлення.

Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.