Про критерії прийнятності заяв, поданих до ЄСПЛ, розповів під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, Ігор Караман, доктор права, юрист Секретаріату ЄСПЛ (2008-2012, 2017-2021) та співробітник РЄ, тренер програми РЄ «HELP», член НКР НААУ.
Лектор відзначив, для того, щоб Суд визнав заяву прийнятною, вона має відповідати певним вимогам (умовам), у протилежному випадку скарги не розглядатимуться. Такі вимоги передбачені в статтях 34-35 Конвенції та умовно можуть бути класифіковані наступним чином:
- Процесуальна неприйнятність:
- невичерпання національних засобів правового захисту;
- недотримання строку звернення;
- анонімні заяви;
- ідентичні заяви;
- зловживання правом на подання заяви.
- Неприйнятність, що стосується юрисдикції Суду:
- несумісності ratione materiae, ratione personae, ratione loci та ratione temporis.
- Неприйнятність, що стосується суті заяв:
- явна необґрунтованість заяви;
- відсутність суттєвої шкоди для заявника.
Ігор Караман детально проаналізував кожен із вищезазначених критеріїв, розпочавши із процесуальної неприйнятності. Так, першою умовою для звернення до Європейського суду з прав людини має бути вичерпання національних засобів правового захисту.
Заявники зобов’язані вичерпати лише такі національні засоби правового захисту, до яких вони мають доступ самостійно, і які є ефективними в теорії та на практиці, тобто:
(1) є доступними;
(2) можуть поновити порушені права;
(3) мають розумну перспективу успіху (Molla Sali проти Греції).
Якщо про невичерпання стверджує держава-відповідач, то вона повинна довести наявність ефективних національних засобів правового захисту (Dalia проти Франції). Якщо держава довела, що національний засіб правового захисту достатньо визначений в законодавстві і в судовій практиці, має розумні перспективи успіху (П. проти України), заявник повинен продемонструвати, що:
- національний засіб правового захисту насправді був використаний (Grasser проти Німеччини);
- національний засіб правового захисту за вказаних обставин виявився недостатнім і неефективним (Selmouni проти Франції);
- існували певні обставини, які звільнили його від виконання зазначеної вимоги, наприклад, адміністративна практика (Akdivar та інші проти Туреччини);
- сумніви заявника в ефективності національного правового захисту – не підстава для невичерпання (щоб звільнити від вичерпання, має бути усталена національна судова практика, яка показувала б таку неефективність, або суперечлива практика вищого суду).
Наступною обов’язковою умовою прийнятності скарги є дотримання строку звернення. Встановлення на рівні статті 35 Конвенції чотиримісячному строку для звернення до Суду здійснено з метою забезпечення правової визначеності та розгляду справ в розумний час.
Отже, початок відліку від остаточного рішення:
- розпочинається з моменту прийняття остаточного рішення використаним національним засобом правового захисту (Paul and Audrey Edwards проти СК). Заявник повинен використати лише ефективні та доступні національні засоби правового захисту (Moreira Barbosa проти Португалії);
- беруться до уваги лише звичайні та ефективні національні засоби правового захисту (не потрібно звертатися до органів, які не мають ані функцій, ані повноважень надати ефективне поновлення прав (Fernie проти СК), до органів з дискреційними повноваженнями (Williams проти СК), тощо);
- якщо заявник подав клопотання про повторне відкриття провадження, чотиримісячний строк не подовжується (Berdzenishvili проти Росії), а в разі подання заяви до Суду протягом чотирьох місяців після постановлення ухвали про відхилення клопотання заяву буде визнано неприйнятною. Виняток: у разі успішного клопотання та повторного відкриття провадження відносно тих питань Конвенції, які стали підставою для повторного відкриття та предметом розгляду надзвичайним органом, Суд може продовжити чотиримісячний строк (Sapeyan проти Вірменії).
Якщо від початку очевидно, що ефективні національні засоби правового захисту відсутні, відлік чотирьох місяців починається з того дня, коли мав місце факт оскаржуваної дії, або з того дня, коли заявника безпосередньо торкнулися наслідки такої дії, або коли він дізнався про цю дію чи дізнався про її негативні для нього наслідки (Dennis та інші проти СК).
Якщо ж заявник скористався реально існуючим та ефективним засобом правового захисту і лише згодом дізнався про обставини, якими нівелюється його ефективність, чотиримісячний строк може розпочатися в той день, коли заявник вперше дізнався або мав дізнатися про такі обставини (Varnava та інші проти Туреччини, Полях та інші проти України).
У разі триваючої ситуації та за відсутності національних засобів правового захисту чотиримісячний строк починається з моменту припинення триваючої ситуації (Ulke проти Туреччини).
У разі неприпинення триваючої ситуації правило чотирьох місяців не застосовується (Iordache проти Румунії).
Деякі приклади триваючих ситуацій:
- невиконання остаточних судових рішень;
- тривалість національного судового провадження;
- тривалість утримання під вартою;
- тривалість розслідування за ст. ст. 2, 3, 8 Конвенції, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції;
- законодавство, яке обмежує те чи інше право.
Суд не буде розглядати заяву, якщо вона за своєю суттю анонімна та ідентична до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі.
Якщо особа з тих чи інших підстав бажає, аби її заява була анонімною, вона має подати до Суду відповідне клопотання. За відсутності такого клопотання, заява буде визнана неприйнятною. Що стосується псевдонімів, таке використання допускається, особливо під час воєнних дій (Shamayev та ін. проти Грузії та Росії).
Неприйнятними також визнаються ідентичні заяви, тобто заява:
(1) ідентична до заяви, яка вже була розглянута Судом (у т. ч. дружнє врегулювання, визнання неприйнятною, рішення по суті). Серед критеріїв, що свідчать про ідентичність заяв: ті самі особи, ті самі факти, ті самі скарги. Однак це не стосується передчасно поданих скарг, які були визнані неприйнятними за невичерпання національних засобів правового захисту, відповідно нова скарга може бути подана після закінчення провадження на національному рівні протягом 4-х місяців з моменту прийняття остаточного рішення;
(2) ідентична до заяви, яка була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання (наприклад, Комітет ООН з прав людини). Такий орган повинен бути судовим або квазісудовим, може встановити відповідальність держави та надати юридичне виправлення ситуації, інституційні та процесуальні гарантії.
Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подачу скарги. Прикладом зловживання можуть бути випадки:
- введення Суду в оману (зазначення фальшивих ПІБ, фальсифікація документів, неповідомлення про нові/важливі факти чи події) (Бескрила проти України, Збираник і Сметанін проти України);
- вживання образливих висловлювань, погроз, провокацій (Chernitsyn проти Росії);
- умисне розголошення конфіденційної інформації під час дружнього врегулювання (Hadrabová проти Чехії);
- явно сутяжницька заява (звернення до ЄСПЛ з кожного приводу) або така, що вочевидь суперечить праву на подання заяви (Zambrano проти Франції);
- подача скарги шляхом порушення прав інших осіб за Конвенцією (Koch проти Польщі).
Далі Ігор Караман розглянув детально юрисдикційну неприйнятність, сфокусувавши увагу на критерії ratione personae, ratione materiae, ratione temporis та ratione loci.
- Несумісність ratione personae (суб’єктна несумісність)
Статус заявника
Заяву має право подавати:
- будь-яка фізична особа (незалежно від її громадянства, місця проживання, цивільного стану, дієздатності, віку (батьки подають за неповнолітніх дітей), тощо);
- будь-яка «неурядова» юридична особа. Заяви від державних та місцевих органів влади, організацій/компаній, що знаходяться під контролем держави, не мають інституційної та функціональної незалежності від держави, є неприйнятними (Municipal Section of Antilly проти Франції). Критерії «неурядової» організації: регулюється корпоративним правом, не здійснює функцій публічного права, підлягає юрисдикції звичайних, а не адміністративних судів, також беруться до уваги фактичні та юридичні обставини в кожному випадку (Словенія проти Хорватії);
- будь-яка група осіб.
Статус потерпілого
Терміном «потерпілий» у статті 34 Конвенції позначається особа або особи, що є прямо чи непрямо потерпіли від оскаржуваного порушення. Таким чином, стаття 34 стосується не лише особи або осіб, що прямо потерпіли від оскаржуваного правопорушення, а й також будь-якого непрямого потерпілого, якому це порушення могло завдати збитків або який має серйозний особистий інтерес щодо його припинення.
Якщо потерпілий від якогось стверджуваного порушення помер до подання заяви, особа, яка має законні інтереси у справі, будучи родичем померлого, може подати заяву, посилаючись на шкоду, пов’язану зі смертю або із зникненням.
У деяких окремих випадках Суд визнав, що заявник може бути потенційним потерпілим, наприклад, якщо він не має змоги встановити через секретність дозволених законодавством заходів, що оскаржувані положення були дійсно застосовані до нього (Klass et autres проти Німеччини), або коли щодо іноземця прийнято постанову про екстрадицію, яка ще не виконана, а через екстрадицію йому загрожує в країні призначення ризик бути підданим поводженню, що суперечить статті 3 Конвенції, або зазіхання на його права, гарантовані статтею 8 Конвенції (Soering проти Сполученого Королівства).
Статус відповідача
Стверджуване порушення має бути скоєне Договірною державою або певним чином мати до неї відношення. Скарг на дії окремих осіб не розглядаються (Durini проти Італії). Водночас, держава може нести відповідальність в разі мовчазної згоди її органів влади з діями приватних осіб, якими порушуються передбачені Конвенцією права інших осіб (Ilascu та ін. проти Молдови та Росії, Ірина Смірнова проти України); позитивні обов’язки (розслідування, виконання судових рішень проти приватних осіб, тощо).
Скарги за Конвенцією/Протоколами можна подавати лише на держави, які ратифікували Конвенцію/відповідний протокол (Horsham проти СК). Скарги на міжнародні організації, які не приєдналися до Конвенції, – неприйнятні (Stephens проти Кіпру, Туреччини та ООН).
- Несумісність ratione materiae (предметна несумісність)
Основні типи несумісних скарг:
- скарги щодо прав, не захищених Конвенцією або протоколами до неї (право на отримання водійських прав (X проти Німеччини); право іноземних громадян на в’їзд та проживання на територію держави (Penafiel Salgado проти Іспанії), скарги за іншими міжнародними договорами (ЄСХ, МПГПП), тощо;
- скарги, які виходять за межі прав, захищених Конвенцією або Протоколами (наприклад, ст. 3, 8 щодо мінімального рівня жорстокості/суворості; щодо автономних понять за ЄКПЛ);
- скарги щодо положення, щодо якого існує застереження держави-відповідача (ст. 57 ЄКПЛ);
- скарги щодо стверджуваного недотримання державою своїх зобов’язань за рішенням ЄСПЛ, якщо лише не порушується нове питання за ЄКПЛ в ході виконання рішення ЄСПЛ.
- Несумісність ratione temporis (часова несумісність)
Стосується часової компетенції Суду на розгляд стверджуваних порушень. Конвенція не покладає на Договірну Сторону зобов’язань у зв’язку з дією чи фактом, які мали місце, або з ситуацією, яка припинила існування, до дати набуття чинності Конвенції стосовно вказаної Сторони (Blečić проти Хорватії). Водночас, Суд може брати до уваги факти, які мали місце до ратифікації, якщо вони створили ситуацію, що виходить за межі цієї дати або можуть мати важливе значення для розуміння фактів, які мали місце після такої дати (Broniowski проти Польщі). Нездатність використаних в подальшому національних засобів правового захисту захистити право, порушене в результаті такого втручання, не дає підстав для попадання такого втручання під часову юрисдикцію Суду (Meltex проти Вірменії).
- Несумісність ratione loci (територіальна несумісність)
Прийнятність ratione loci вимагає, щоб стверджуване порушення Конвенції мало місце у межах юрисдикції держави-відповідача або на території, реально контрольованій цією державою (Кіпр проти Туреччини, Україна проти Росії (щодо Криму).
Якщо заяви ґрунтуються на подіях, що відбувалися поза межами території Договірної Сторони, і якщо не існує жодного зв’язку між цими подіями і органом влади в межах юрисдикції цієї держави, такі заяви відхиляються як несумісні з Конвенцією ratione loci.
Однак зрозуміло, що держава є відповідальною за:
- за дії своїх дипломатичних та консульських представників за кордоном (M. проти Данії);
- дії, вчинені на борту літаків чи суден, які зареєстровані чи курсують/ходять під прапором вказаної держави (Bankovic та інші проти Бельгії та інших; Медведєв та ін. проти Франції);
- дії своїх агентів, які законно чи незаконно діють в іншій державі, в т. ч. дії своїх військових за кордоном (Hassan проти СК, Al-Skeini проти СК, Jaloud проти Нідерландів).
Наприкінці заходу лектор проаналізував неприйнятність, що стосується суті заяв:
- Явна необґрунтованість заяви
Навіть за умови дотримання процесуальних критеріїв неприйнятності та сумісності заяви з Конвенцією, вона може бути визнана неприйнятною через відсутність порушення по суті.
Будь-яка заява, за результатами розгляду якої не будуть виявлені ознаки порушення гарантованого Конвенцією права, вважатиметься «явно необґрунтованою». Ігор Караман зазначив, що це є найбільш поширеною причиною відхилення заяв.
Типи явно необґрунтованих скарг:
- скарги по типу «четвертої інстанції»;
- скарги, де явно або вочевидь відсутнє порушення;
- недоведені доказами (непідтверджені документально) скарги;
- заплутані/надумані скарги.
- Відсутність суттєвої шкоди
Критерій відсутності суттєвої шкоди було додано до статті 35 Конвенції Протоколом № 14. Цей критерій дає можливість Суду відхиляти усі справи, які вважаються «незначними», відповідно до принципу, що міжнародний суд не повинен розглядати такі справи (de minimis non curat praetor).
Він складається з самого критерію прийнятності та гарантії-застереження (чи вимагає повага до прав людини розгляду справи по суті).
Критерій відсутності суттєвої шкоди не застосовний до статей 2, 3 та 5 Конвенції.
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.