Європейський суд з прав людини (п’ята секція) у рішенні у справі Sylvie Vallée v. France (заява № 13598/21) від 3 вересня 2026 року одноголосно не встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (захист права власності) — попри те, що держава конфіскувала на користь скарбниці два об’єкти нерухомого майна, які перебували у спільній власності подружжя, у межах кримінального провадження, порушеного виключно проти чоловіка заявниці за зловживання довірою (abus de confiance за французьким правом).
Суд визнав втручання пропорційним і таким, що не поклало на заявницю особливого й надмірного тягаря, з огляду на широку межу розсуду, яку Конвенція залишає державам у питаннях регулювання користування майном.
Обставини справи
Заявниця одружилася зі своїм чоловіком (у рішенні позначений як «M. C.») 1987 року за французьким режимом спільності набутого майна (régime de la communauté réduite aux acquêts). У 1999 та 2003 роках подружжя спільно придбало квартиру в Ренні та земельну ділянку у Верн-сюр-Сеш, на якій згодом збудувало житловий будинок. З 2004 по 2013 рік чоловік заявниці, працюючи бухгалтером у групі компаній, що спеціалізувалася на продажу мотоциклів, систематично привласнював кошти роботодавця — 212 чеків на загальну суму 675 923,37 євро, які зараховував на спільний банківський рахунок подружжя.
У 2014 році щодо чоловіка відкрили кримінальне провадження за зловживання довірою; він визнав провину. Слідчий суддя виніс частковий висновок про відсутність підстав для переслідування заявниці за приховування майна, здобутого злочинним шляхом, — оскільки не було доведено, що вона знала про зловживання, — і водночас наклав арешт на обидва об’єкти нерухомості як прямий чи непрямий продукт злочину. У 2015 та 2017 роках суд першої інстанції та апеляційний суд Ренна засудили чоловіка до вісімнадцяти місяців позбавлення волі та конфіскували нерухомість повністю: національні суди встановили, що понад 338 000 євро зі здобутих злочином коштів пішло на погашення іпотечних кредитів і ремонт та облаштування будинку (басейн, тераса, кухня, інтер’єр).
Заявниця домагалася повернення своєї частки в спільному майні через процедуру вирішення спорів щодо виконання судового рішення (стаття 710 Кримінального процесуального кодексу Франції). У 2018 році апеляційний суд Ренна задовольнив її вимогу, обмеживши конфіскацію часткою чоловіка, однак у 2020 році Касаційний суд Франції це рішення скасував, спираючись на висновок цивільної палати: конфіскація спільного майна в повному обсязі не може залишати за доброчесним з подружжя обтяжених прав на нього, оскільки поділ спільного майна можливий лише після припинення шлюбного режиму спільності, а закон не передбачає часткового припинення цього режиму. У 2021 та 2022 роках майно продали за 663 705 євро; кошти спрямували на відшкодування цивільному позивачу.
Окремо Конституційна рада Франції у двох рішеннях 2021 року визнала неконституційними положення статті 131-21 Кримінального кодексу Франції в частині, що не передбачала права третьої особи — зокрема доброчесного з подружжя — бути заслуханою до ухвалення рішення про конфіскацію її майна; законодавець усунув цю прогалину законом того ж року. Ці зміни, однак, набрали чинності вже після подій цієї справи.
Позиція Суду
Суд визнав статтю 1 Першого протоколу застосовною і кваліфікував конфіскацію як втручання в право заявниці на мирне володіння майном — з огляду на особливості французького режиму спільності майна подружжя, за яким конфісковане майно юридично належало не заявниці особисто, а спільноті подружжя. Оцінюючи втручання за другим абзацом статті 1 Першого протоколу (регулювання державами користування майном), Суд встановив, що воно було передбачене законом (частина п’ята статті 131-21 Кримінального кодексу Франції) і переслідувало легітимну мету — недопущення отримання злочинцем невиправданої вигоди та боротьбу зі злочинністю.
Щодо пропорційності Суд застосував критерії, сформульовані у справі Petruzzo and Others v. Italy (nos. 1986/09 and 67556/13, § 162, 9 October 2025): ступінь вини чи необачності зацікавленої особи, старанність національних органів влади, можливість викласти свою позицію перед компетентними органами та можливість отримати відшкодування від особи, відповідальної за злочин. Критерій вини заявниці Суд визнав нерелевантним з огляду на специфіку спільного майна подружжя. Водночас Суд зазначив, що заявниця роками користувалася перевагами від злочину: житловий будинок, у якому вона мешкала до 2021 року, був повністю відремонтований і облаштований за кошти, здобуті злочинним шляхом, а ці самі кошти йшли на погашення іпотечних кредитів упродовж кількох років. Органи влади, за оцінкою Суду, діяли оперативно (арешт накладено на початку слідства, без утрати заявницею права користування житлом протягом усіх шести років провадження), а заявниця, хоча й не мала статусу сторони кримінального провадження проти чоловіка (відповідна процесуальна гарантія на момент подій ще не існувала), фактично скористалася на той час ефективним засобом захисту — процедурою за статтею 710 Кримінального процесуального кодексу Франції, у межах якої її аргументи розглянули по суті, хоча зрештою й відхилили. Крім того, Суд врахував, що заявниця не позбавлена компенсації: спільність подружжя за французьким цивільним правом має право на компенсацію (droit à récompense за статтею 1417 Цивільного кодексу Франції), яка підлягає реалізації під час майбутнього поділу спільного майна.
З огляду на широку межу розсуду, яку Конвенція залишає державам у цій сфері, Суд дійшов висновку, що на заявницю не покладено особливого й надмірного тягаря і що справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом її прав дотримано.
Значення для української практики (аналітична позиція)
Рішення підтверджує усталений підхід Суду: конфіскація як кримінально-правовий інструмент регулюється другим абзацом статті 1 Першого протоколу навіть щодо особи, яку саму не притягнуто до кримінальної відповідальності, — якщо для такої особи існує, хоча б відкладена в часі, компенсаційна процедура за національним правом і вона мала реальну можливість тим чи іншим шляхом викласти свою позицію. Це аналітичний орієнтир, який не замінює оцінки конкретних обставин: у кожній справі потрібно окремо перевіряти, чи справді існував ефективний засіб захисту на момент подій та чи компенсаційний механізм не є ілюзорним.
Для української практики це рішення становить цікавий контраст із підходом Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який у постанові від 19.06.2024 у справі №676/4542/22 визнав неможливим застосування спеціальної конфіскації до автомобіля, що є спільною сумісною власністю подружжя, саме через неподільність речі та захист прав другого з подружжя, який не є засудженим (детальніше — за посиланням у блоці нижче). Зіставлення цих двох підходів — французького (де в разі неподільного нерухомого майна оплатне вилучення в повному обсязі допускається за наявності компенсаційного механізму для доброчесного співвласника) і українського (де для рухомого майна пріоритет надано захисту частки невинного власника без конфіскації) — потребує окремого порівняльно-правового аналізу і не дає підстав для однозначного висновку про те, яка модель більшою мірою відповідає статті 1 Першого протоколу; обидва підходи можуть визнаватися конвенційними в межах наданої державам межі розсуду.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Неможливо застосувати спеціальну конфіскацію до автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя — протилежний за результатом підхід Касаційного кримінального суду ВС до конфіскації спільного майна подружжя, коли засуджений лише один із них.
- Щодо солідарного зобов’язання подружжя у стягненні необґрунтованих активів у дохід держави — суміжний український механізм розподілу майнової відповідальності між подружжям у справах про стягнення активів у дохід держави.
- Непропорційний розмір стягнення за порушення митних правил за відсутності умислу порушує Конвенцію — інший приклад застосування Судом стандарту пропорційності втручання за статтею 1 Першого протоколу, з протилежним результатом (порушення констатовано).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.