25 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) про захист честі, гідності та ділової репутації.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною розміщену на офіційному вебсайті НАБУ інформацію щодо нього як підозрюваного у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація», зобов’язати НАБУ видалити із сайту цю інформацію та його фото. Позивач зазначав, що йому не було вручено повідомлення про підозру у передбачений законом спосіб, тож на момент розміщення інформації на сайті він не мав статусу підозрюваного.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, зазначивши, що інформація, поширена відповідачем в частині набуття позивачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні не відповідає дійсності, оскільки набуття такого статусу здійснюється виключно у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавство.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що заперечення позивача щодо набуття ним статусу підозрюваного у розумінні вимог КПК України у певному кримінальному провадженні мають здійснюватися компетентним судом саме в порядку кримінального, а не цивільного судочинства.
Верховний Суд прийняв постанову, в якій зазначив таке.
Тлумачення частин першої та другої статті 2, частини першої статті 11 ЦПК України свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватноправовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про захист честі, гідності та ділової репутації) не повинен використовуватися учасниками не для захисту цивільних прав та інтересів, а для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та/або спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні.
У справі, що переглядалась,позов пред’явлений для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного та спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні,і відповідні відносини не є цивільними й не стосуються майнового чи немайнового цивільного права або інтересу позивача.
Суди не врахували, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Крім того, суди не звернули уваги, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування набуття статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» чи спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні та ініціювання позовного провадження з такою метою, а тому такий позов не підлягає судовому розгляду.
Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про захист честі, гідності та ділової репутації закрито.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі No 760/16924/18 (провадження No 61-14643св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217601