Найгучніше кричать не ті, кого б’ють, а ті, хто хоче вдарити першим. Саме так виглядає нещодавня публікація Ірини Федорів на сайті телеканалу “Еспресо” під назвою «Хто з нардепів вирішив стати на захист адвокатів, які захищають зрадників у медіа». Цей матеріал — не аналітика, не журналістика і тим паче не громадянська позиція. Це — публічна істерика, прикрашена словами на кшталт «справедливе обурення» і нашпигована маніпуляціями, подвійними стандартами та брудними натяками на замовлення.
У своїй статті «журналістка» Федорів так би мовити критично аналізує законопроєкт, який, за її словами, спрямований на захист адвокатів, що представляють інтереси осіб, звинувачених у державній зраді та інших злочинах проти державності від критики з боку журналістів та громадськості.
При цьому Федорів намагається всіх переконати, що адвокати мають право відмовитися від представлення клієнтів з будь-яких причин, включаючи репутаційні ризики. А якщо не відмовляються і беруться за резонансні справи то хай і відгрібають по повній весь хейт. Який йде і на клієнта, і на його оточення, і на тих, хто його згідно з законом має виконувати функції захисту.
Федорів пише:
«Зараз суспільство особливу увагу звертає на тих адвокатів, хто системно представляє в суді інтереси зрадників, “суддів Майдану” та інших шкідників державності. І не просто представляють їхні інтереси, а й активно захищають і відбілюють своїх клієнтів у медіаполі»
А з якого це часу адвокат не має права говорити, що його клієнт — не винен, або що провина ще не доведена? В цивілізованій країні саме так і працює принцип правової держави. Це не «захист зрадників», це — захист закону. Бо завтра під ударом опиниться не тільки «поганий хлопець», якого таким призначили «активісти» чи «медіа» , а звичайний громадянин, якого просто оббрехали. І він не зможе знайти адвоката, бо тому страшно буде працювати під обстрілом публікацій таких, як у Федорів.
Цікаво, що пані журналістка чомусь не згадує, що сама неодноразово фігурувала на публічних заходах з президентом-втікачем Януковичем. Ось наприклад на фото вона мило з ним спілкується, і як кажуть «злі язики» самі тоді в 2011 році вона отримала від Януковича карт-бланш і повну підтримку у всіх державних органів в боротьбі проти «дерибану Біличанського лісу» .
То як бути з її ж логікою «якщо ти поруч із зрадником — ти сам зрадник»? Виходить, що Федорів — подруга режиму Януковича? Чи може, подвійні стандарти — це її особистий журналістський метод?
І взагалі ж не секрет, чим ця «журналістка» займалася у той час. Вона отримувала премії, грамоти і публічно не висловлювала жодного критичного зауваження на адресу тодішньої влади. Ба більше, її називали журналісткою “пшонкинського пулу”. Що й забезпечувало їй небідне життя.
Далі у своїй «статті» Федорів у якості прикладу, що ототожнення це добре наводить фото, на якому адвокат Олексій Шевчук сидить поруч з Іллею Кивою. Чому Шевчук на фото разом з Кивою? Тому що Олексій Шевчук був офіційним захисником Киви! Але саме це подається як підтвердження моральної вини адвоката.
Іронія полягає у тому, що цей юридично нікчемний текст розміщується на сайті телеканалу, де Ілля Кива неодноразово був гостем ефірів. На телеканалі “Еспресо” він давав інтерв’ю, виголошував політичні заяви, та навіть співав у прямому ефірі реп разом з одним з топових ведучих каналу .
То може, за логікою Федорів, і “Еспресо” треба оголосити “каналом зрадників”? А відомого ведучого Богдана Буткевича взагалі піддати кенселінгу?
То що там з ототожненням, пані Федорів? Чи це стосується лише адвокатів, а журналісти «то зовсім інше»?
Варто зазначити, що Комісія з питань журналістської етики свого часу винесла попередження Федорів та «Українській правді» та дійшла висновку про наявність у блозі порушень Кодексу етики українського журналіста.
Ірина Федорів, яка була кілька років головою первинного осередку профспілки «Медіафронт» на СТБ, і це вказано у її біографії, жодного разу публічно не виступила ні в суді, ні в блогах, коли юристи Бородянського доводили, що жодної профспілки на телеканалі не існує.
«Іриного голосу я не пам’ятаю ні з перших випадків зняття сюжетів з ефіру, ні після колективного листа журналістів СТБ про цензуру у травні 2010-го, після чого виник рух «Стоп цензура»», — цитує Пашарова fedoriv.info.
Більше того, журналістка пише наклепницькі статті про колегу, грубо порушуючи професійну етику.
Також свого часу її «пішли» з Новин-вікна телеканалу СТБ, з громадської організації РУХ ЧЕСНО, і все звичайно, за власним бажанням.
І ще кілька слів про законопроєкт.
Пані Ірина звинувачує депутатів у тому, що вони нібито хочуть прикрити “поганих адвокатів”, ухваливши законопроєкт 12320. Але вона жодного разу не аналізує текст законопроєкту. Навіть побіжного цитування немає. А варто було б. Бо цей документ прямо спрямований на припинення ототожнення адвоката з клієнтом, захист професійної репутації правників, і можливість відстоювати їхню честь у випадку публічної брехні чи політичних переслідувань.
І саме такі так звані статті, як у Федорів, — і є ті випадки, коли адвокати мають бути захищені. Бо завтра жоден юрист не захоче публічно захищати підозрюваного, знаючи, що після цього отримає ярлик «зрадник» у якому-небудь ЗМІ чи навіть анонімному телеграм-каналі.
А на останок апогей і апофеоз журналістської відповідальності. В самому кінці публікації чорним по білому написано:
“Спеціально для Еспресо. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів”
Так «спеціально для Еспресо» чи «ми не поділяємо»? Це вже не журналістика, а шизофренічна риторика. Виходить, редакція замовила публікацію, яка по факту складається з маніпуляцій і бруду, але водночас публічно відхрестилася від відповідальності. То ви відповідаєте за вміст сайту чи ні?
Як це працює: «ми дали слово» чи «ми тут не при чому»?
Втім, мета цього матеріалу не цькувати ЗМІ. Навпаки. Показати, що і вони можуть стати жертвою «ототожнення».
Необхідно врешті зрозуміти, що право на захист — це основа будь-якої цивілізованої системи. Адвокати — не сторони конфлікту, а захисники закону. Хто сіє ненависть до них, той не бореться за справедливість, а руйнує саму суть державності. Те, що робить Ірина Федорів у своїй публікації — не журналістика. Це аморальне цькування з використанням брудних маніпуляцій.
І якби в Україні діяли такі правила, яких хоче Федорів, то не було б у нас ані правозахисників, ані гарантій від судових помилок. Була б лише нова кастрація демократії — під фанфари «справедливого» обурення, яке, як ми бачимо, зовсім не завжди буває справедливим.
Тож давайте визначатися: ми правова держава, чи шоу з лінчування?
Автор – Ігор Саліженко
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.