Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді – ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові угоду про визнання винуватості, укладену в кримінальному провадженні, яке внесене 21.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000000216, у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Харкова, громадянина України, з вищою освітою, який є самозайнятою особою – адвокатом, одруженого, який має на утримані двох малолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України.
15.07.2024 у судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладену 15.07.2024 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22022220000000216 від 21.03.2022, з одного боку, та обвинуваченим у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншого боку, в присутності його захисника адвоката ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яку надано суду.
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним на підставі угоди про визнання винуватості.
22.02.2022 президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24.02.2022 о 05 годині президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому, Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, виконано пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах і складах ЗС України, а також підрозділах ЗС та інших військових формуваннях, після чого РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24.02.2022 о 05 год. 00 хв., за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_6 , Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні Сили РФ та Федеральну службу військ національної гвардії Російської Федерації.
Так, одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних сил України (далі ЗС України), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ДПС України), підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі НГ України) для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об`єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який діє по теперішній час.
Разом з цим, встановлено громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 2003 року підтримував зв`язок з мешканцем АДРЕСА_2 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
Так, 16.03.2022 у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючого у Слобідському районі м.Харкова, під час керування особистим автомобілем «Honda Civic», р.н. « НОМЕР_2 », прямуючи через перехрестя вул. Льва Ландау та пр-ту Гагаріна міста Харкова, виник злочинний умисел, направлений на збір та поширення в умовах воєнного стану інформації про розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, при тому, що дана інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, з метою подальшої передачі зазначених відомостей з використанням месенджера «Телеграм» особі «Спорник Дима».
Після чого, діючи умисно та свідомо, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, 16.03.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням додатку «Телеграм», який встановлено на його особистому ноутбуці «марки Lenovo G580» передав особі «Спорник Дима» відомості щодо місцезнаходження військової техніки, її кількості та найменування, інформацію щодо розташування в м. Харкові особового складу ЗС України, наявних укріплень та озброєння, їх характер, а також про їх переміщення по зазначеному населеному пункті, вказував точні місця із прив`язкою до конкретних адрес, перехресть, назв вулиць та орієнтовних відстаней зафіксованих орієнтирів на місцевості, що давало змогу ідентифікувати на місцевості вищевказані сили і засоби.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних протиправних дій, а саме у поширенні 16.03.2022 в умовах воєнного стану інформації про розташування Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, тобто у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст.114?2 КК України.
Відомості про укладену угоду про визнання винуватості, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
В угоді про визнання винуватості зазначено, що обвинувачений ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення у ході судового розгляду обвинувального акту.
Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 114-2 КК України, з урахуванням вимог ст. 69 КК України, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, у тому числі повного визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та викриття злочинних дій інших осіб в іншому кримінальному провадженні, покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього кодексу, а саме позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 просили суд прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості від 15.07.2024.
Мотиви суду при вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості
Вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
Вимогами п.1 ч.4 ст.469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодотяжких злочинів.
Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до тяжких злочинів, а саме до кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
Потерпілі по кримінальному провадженню відсутні.
Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, та погоджується на призначення узгодженого покарання, що він підтвердив під час судового засідання.
Також судом встановлено, обвинувачений ОСОБА_5 розуміє характер обвинувачення, вид покарання, застосування якого до нього передбачено угодою, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ст.473 КПК України, зокрема обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і 424 КПК України, та відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Судом з`ясовано, що ОСОБА_5 добровільно уклав угоду про визнання винуватості, її укладання не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що ним було підтверджено в судовому засіданні.
Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону.
Умови угоди не суперечать вимогами КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю.
Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч.7 ст. 474 КПК України.
Таким чином, суд доходить висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.114-2 КК України, тобто поширення в умовах воєнного стану інформації про розташування Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає:
-активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає у наданні ОСОБА_5 добровільно стороні обвинувачення доказів, які визнанні у даному кримінальному провадженні речовими, на підставі даних яких, були встановлені обставини, що мають значення для кримінального провадження, про що зазначено стороною обвинувачення та підтверджуються матеріалами даного кримінального провадження;
-щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження, про що зазначається стороною обвинувачення та підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Суд зазначає, що передбачені п.1 ч.1ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.11.2018 у справі № 297/562/17.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені ст.67 КК України, відсутні.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлено, що він має вищу освіту, є самозайнятою особою – адвокатом, одружений, має на утримані двох малолітніх дітей, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
З огляду на наявність кількох обставин,що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи ОСОБА_5 ,відсутність обставин,що обтяжують покарання,суд вважає за можливе застосувати ст.69 КК і призначити обвинуваченому більш м`яке покарання,ніж передбачено санкцією ч. 2 ст.114-2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість ) місяців.
Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Арешт майна, накладений постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 23.03.2022, підлягає скасуванню відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.
Постановою начальника 3 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області ОСОБА_8 від 22.03.2022, відповідно до ст.615 КПК України, застосовано до ОСОБА_5 запобідний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався судом, зокрема, ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 02.07.2024 до 30.08.2024.
Згідно даних протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.03.2022, ОСОБА_5 об 11-00 годині 22.03.2022 , відповідно до ч.4 ст.208 КПК України, був затриманий як підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» суд залишає без змін до набрання цим вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.373, 374, 376, 394, 475 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 15.07.2024 у кримінальному провадженні №22022220000000216від 21.03.2022, укладену на стадії судового розгляду між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22022220000000216 від 21.03.2022, з одного боку, та обвинуваченим у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншого боку, в присутності його захисника адвоката ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
Строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з дня проголошення вироку з 15.07.2024.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період з 22.03.2022 по 14.07.2024 включно, з розрахунку один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.
Після набрання вироком законної сили речові докази по справі, а саме:
– ноутбук марки «Lenovo», модель «G580», серійний номер НОМЕР_3 конфіскувати в дохід держави;
– мобільний телефон «Motorola» чорного кольору, imei: НОМЕР_4 ; адаптер Good Ram з карткою пам`яті micro sd San Disk 2 gb; Флеш накопичувач Good Ram 16 gb ZIP сріблясто-чорного кольору; флеш накопичувач Kingston 8 gb DTSE9 срібного кольору; флеш накопичувач Philips 16 gb s/n RHU31403000009 срібного кольору; жорсткий диск Seagate Barracuda7200.12 1 TB s/n 9VPBF9DM, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_7 від 02.03.2017р.; посвідчення адвоката України на ім`я ОСОБА_5 №002527від 11.08.2021р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_5 серії ХВ №002527від 11.08 2021 р., передані на зберігання адвокату ОСОБА_9 , – вважати повернутими власнику майна.
– паспорт громадянина України НОМЕР_8 , виданий Київським РВ ХМУУМВС України в Харківській області 06.12.2002р. на ім`я ОСОБА_5 повернути ОСОБА_5 .
Скасувати арешт майна, накладений постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 23.03.2022.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі “Харківський слідчий ізолятор” залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя- ОСОБА_1
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.