Хмельницький міськрайонний суд постановив стягнути з рф 1,4 млн грн відшкодування на користь ветерана АТО

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

головуючого судді Колієва С.А.,

секретаря судового засідання Кучерук Н.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні, третя особи, що не заявляє самостійних вимог Міністерство закордонних справ України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , –

встановив:

23 вересня 2022 року до Хмельницького міськарйонного суду Хмельницької області звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з російської федерації на його користь3745660,50 гривень в якості відшкодування збитків (упущеної вигоди) та 3654300,00 гривень в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №12 від 18.03.2014 року він був призваний на військову службу по мобілізації та в період з 18.03.2014 року по 13.10.2018 рік проходив військову службу у лавах Збройних сил України. В період з 17.12.2016 по 12.07.2017 рік та з 03.08.2017 рік по 07.12.2017 рік він приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у зв`язку із чим набув статус учасника бойових дій (довідка серія АБ №008953 від 09.10.2017 року). 13.10.2018 року він був звільнений з військової служби. Під час перебування в зоні АТО стан його здоров`я значно погіршився та у зв`язку із отриманими захворюваннями він проходив відповідне лікування та йому були встановлені діагнози: ознаки відкритої внутрішньої гідроцефалії, після травматичний стресовий розлад з вираженими астенічними проявами зі зниженням стійкості до стресу, розладами адаптації формування обмеженої поведінки як прояву агарофобії та логоневрозу; поширений остеохондроз хребта 2 ст зі значним порушенням статико-динамічної функції, хронічним постійно часто рецидивуючим вертеброгенним шийним а попереково-крижовим больовим та нейродистрофічним синдромами; обосічний плече лопатковий періатит; вегето-судинна дистонія по змішаному типу, хронічний гастродуоденіт, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний вторинний коліт. У зв`язку із цими захворюваннями 28.01.2019 року він отримав статус інваліда війни 3 групи. За висновками проведеної МСЕК йому було встановлено 30% втрати працездатності, у група інвалідності встановлена довічно. Зазначив, що його середній розмір заробітку, який він отримував до втрати працездатності становив 10646,62 гривень, який не перевищував 5-ти кратного розміру мінімальної заробітної плати станом на січень 2019 рік. За таких обставин втрата його заробітку за період з 01.01.2019 рік по 31.12.2022 рік становить 489430,50 гривень. Крім цього враховуючи граничний він перебування на військовій службі та вихід на пенсію за вислугою років (60 років 33 роки = 27 років), а також враховуючи розмір мінімальної заробітної плати його втрати заробітку за 27 років складуть (120600 (середня сума за рік яка розраховуються як: 6700 * 5 * 0,3 *12) *27 років) буде складати 3256200 гривень. Також з 24.02.2022 року відбулося військове вторгнення російської федерації на територію України. Внаслідок військових дій, ракетних обстрілів, йому та його сім`ї (дружині та малолітній доньці) постійно доводиться переховуватися в укриттях задля порятунку життя. Постійній стрес, переживання за життя та здоров`я себе і своєї сім`ї, спричинили у нього сильні моральні страждання та погіршили його стан здоров`я. Розмір моральної шкоди, яка була спричинена такими діями, він оцінює 3 сумі 3654300 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов, з урахуванням поданих уточнень, підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні. Надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом розміщення на сайті суду відповідного оголошення про розгляд справи. Відзив на позов не подав.

Представник третьої особи Міністерства закордонних справ України в судове засідання не з`явився. Подав письмове клопотання, в якому просив суд розглянути справу за його відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18.03.2014 року ОСОБА_1 згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року був призваний на військову службу у Збройні Сили України з оголошенням мобілізації. В період з 18.03.2014 року проходив військову службу у Збройних Силах України, звідки був звільнений згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 21.09.2018 року у запас та з 13.10.2018 року виключений із списків о/с військового комісаріату.

В період з 17 грудня 2016 року по 12 липня 2017 рік та в період з 03 серпня 2017 року по 07 грудня 2017 рік ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (вказане підтвердженого довідками т.в.о. в/ч НОМЕР_2 №578 від 14.07.2017 року та №94 від 24.01.2018 року).

09.10.2017 року ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника бойових дій.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія АВ №0038283 28.01.2019 року ОСОБА_1 вперше було встановлено третю групу інвалідності; причина інвалідності захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

05.02.2020 року за наслідками повторного огляду МСЕК ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності безтерміново; причина інвалідності захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 28.01.2019 року ОСОБА_1 було встановлено ступні втрати професійної працездатності у розмірі 30%; причина втрати працездатності захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

Також встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку із отриманими захворюваннями періодично проходить лікування, що підтверджено випискою із медичної картки стаціонарного хворого №5015, епікризом на вибувшего з відділення денного стаціонару Красилівського РЦПМСД, медичним висновком від 31.08.2022 року лікаря загальної практики КНП «Красилівський РЦПМСД».

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схваленопостановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України – повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженимЗаконом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

За приписами частин першої та другої ст.1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності – загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Для визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого середньомісячний заробіток (дохід) за дванадцять або за три останні календарні місяці перед припиненням роботи, що було викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно частини 1 ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Як встановлено з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 в період з березня 2014 року був призваний та проходив військову службу у Збройних Силах України звідки був звільнений 13.10.2018 року. В період з 17 грудня 2016 року по 12 липня 2017 рік та в період з 03 серпня 2017 року по 07 грудня 2017 рік позивач . безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

В цей період ОСОБА_1 отримав ушкодження здоров`я внаслідок чого йому була встановлена 3 група інвалідності та встановлено 30% втрати професійної працездатності.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь втраченого внаслідок ушкодження здоров`я заробітку є обґрунтованими.

Визначаючи розмір суми яка підлягає стягненню суд виходиться із наступного.

Так, згідно представленої довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні 12 місяців роботи перед звільненням його середній заробіток склав 10646,53 гривень. Натомість на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби мінімальний розмір заробітної плати в України становив 3723 гривні. Отже оскільки середній заробіток позивача (10646,53 гривень) був меншим ніж 5-ти кратний розмір мінімальної заробітної плати встановленої в Україні (18615 гривень) розрахунок втраченого заробітку слід проводити саме із 5-ти кратний розмір мінімальної заробітної плати встановленої в Україні (18615 гривень).

Таким чином сума втраченого заробітку позивача за період з 13.10.2018 року по 23.09.2022 рік (день подачі позову) буде становити 264518,62 гривень.

Крім того, зважаючи на факт отримання ОСОБА_1 ушкодження здоров`я, пов`язаного із захистом Батьківщини, розв`язаною військовою агресією російської федерації проти України, те, що ОСОБА_1 у зв`язку із ушкодженням здоров`я продовжує потребувати медичну допомогу (періодично проходить відповідне лікування), на що витрачає кошти, вважаю за існування передбачених положеннями абз. 2 ч.1 ст.1202 істотних обставин, які дозволяють суду стягнути відповідну шкоду одноразово за три роки наперед.

Отже за період з 23.09.2022 року по 23.09.2025 рік розмір такого відшкодування становитиме 201042,00 гривень (18615 *0,3 *36 місяців).

Всього за період з 13.10.2018 року по 23.09.2025 рік сума втраченого заробітку яка підлягає стягненню на користь позивача становить 465560,62 гривень.

Стосовно відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ч. 1ст. 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як передбачено ч. 1ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч.ч. 3, 5ст. 23 ЦК Україниякщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, отримання ушкодження здоров`я, ОСОБА_1 зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і побоювання за свою безпеку, безпеку своїх рідних, були порушені його нормальні життєві зв`язки, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями держави російська федерація.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції враховує характер допущеного державою російська федерація правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , позбавлення його можливості реалізації своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості.

Відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди слід визначити у розмірі 1 000000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1195, 1197, 1202, ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 81, 141, 223, 258-268, 280-282 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заробітку втраченого внаслідок зменшення професійної працездатності грошові кошти у сумі 465560,62 гривень.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 1 000000,00 (один мільйон) гривень.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: російська федерація

Третя особа: Міністерство закордонних справ України, 01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1