Важливість відновлення діяльності українських державних, громадських і професійних інститутів у Криму після його деокупації зрозуміла усім.
Про це зазначає експертка та юристка Олена Мельник, повідомляє Цензор.НЕТ.
Однак виявляється, що небагато людей розуміють усі складнощі, з якими доведеться стикнутися після деокупації півострова. Подекуди бажання окремих діячів знайти “прості рішення” та реалізувати певні власні амбіції породжує химерні ідеї вирішити “тут і зараз” майбутнє людей, які живуть в окупації. І надто небезпечно, коли такі пропозиції надходять від людей, які користуються авторитетом в суспільстві. Саме така ситуація, на жаль, складається довкола питань, пов’язаних з адвокатурою Криму.
Залишатися людиною з проукраїнською позицією в Криму під російською окупацією не просто складно, а смертельно небезпечно. Залишатися українським адвокатом – небезпечніше в рази. Відомі непоодинокі випадки тиску, переслідувань, позбавлення права займатися професійною діяльністю, ув’язнень і катувань адвокатів, які відмовляються співпрацювати з окупаційною владою.
Втім, є й випадки, коли адвокати, які починали займатися професійною діяльністю ще до окупації півострова, пішли на співпрацю з росіянами і навіть зайняли певні посади в окупаційній владі. Стосовно таких людей вже є низка вироків українських судів та рішення органів адвокатського самоврядування щодо заборони займатися адвокатською діяльністю на території України.
Однак потрібно розуміти, що кількість адвокатів, які отримували свої посвідчення в Україні ще до окупації і залишилися на півострові, налічує кількох сотень. Точну цифру наразі встановити важко, але за оцінками правозахисних організацій, вона може перевищувати 800 людей. І далеко не всі вони підтримують окупантів. Водночас з “материкової України” дати об’єктивну оцінку діяльності кримських адвокатів почасту неможливо через брак достовірної інформації, її викривлену подачу окупантами тощо.
Саме це – головна проблема, коли йдеться про відновлення діяльності української адвокатури після деокупації Криму. Немає універсальних рішень. Як з точки зору права, так і з професійної точки зору, а також моралі, дії і бездіяльність кожного адвоката потрібно буде оцінювати індивідуально, як на предмет дотримання законів України, так і на предмет дотримання професійної етики.
Тому дуже небезпечно, коли зараз в Україні починають лунати заклики заочно давати оцінки всім адвокатам, які залишилися в Криму, і у перспективі – позбавити їх права займатися професійною діяльністю після деокупації півострова. Тим більше насторожує, коли вони лунають від професійних адвокатів, які до того ж захищають країну у лавах ЗСУ.
Йдеться, зокрема, про позицію Іллі Костіна, який займався адвокатською діяльністю з 2005 року, згодом – вступив до ЗСУ, а зараз обіймає посаду керівника відділу розвитку військової юстиції та взаємодії з правоохоронними органами Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України.
Звичайно, радикалізація суджень у людей, які були на війні – зрозуміла. Однак особисті погляди і мотиви не можуть ставати вищими за право і закон.
Політична декларація і реальна шкода
Що ж пропонує пан Костін? Його позиція відображена у “Концепції відновлення української адвокатури на деокупованих територіях Криму і Севастополя”, розробленій за його безпосередньої участі Асоціацією правників України (АПУ), членом правління якої він є.
Цей документ, зокрема, передбачає внесення зміни до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», щоб уможливити проведення установчої конференції адвокатів АРК та Севастополя і відновлення діяльності Ради адвокатів Криму та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Криму до деокупації півострову.
З якою метою? Щоб під час дії воєнного стану розглядати скарги на адвокатів, які знаходяться на окупованій території “і повідомлення яких про розгляд скарги ускладнено чи неможливе”. Читай – покарання колаборантів.
Ця ініціатива може й виглядає привабливою зовні, але по суті являє собою певну політичну декларацію, яка крім того, що не відповідає положенням законодавства про адвокатське самоврядування, ще й орієнтована виключно на “каральні” функції. Користі від неї не вбачається, а от шкоди вона може наробити.
Почнемо з того, що у Раді адвокатів Криму, що логічно, мають бути представлені кримські адвокати. Звичайно, значна їх кількість виїхала з півострова і зараз працює в Україні. Але очевидно, що ті адвокати, які залишилися на півострові, фізично не зможуть брати участь у конференціях Ради адвокатів, обранні її керівних органів, КДКА тощо. Тобто їх апріорі позбавляють представництва і права бути почутими.
Такий підхід виглядає обурливим і лише посилить недовіру до української адвокатури з боку тих кримських адвокатів, які залишаються на півострові і не зрадили Україну.
І це лише одна з багатьох проблем, які може створити впровадження цих пропозицій. Перелік можна продовжувати. Хто і як буде спілкуватись зі свідками проти таких адвокатів? Або яким чином можна отримати підтверджуючі документи з півострова? Хто і як буде збирати і верифікувати інформацію про ймовірні порушення?
Об’єктивно, її реалізація може призвести до того, що після кількох “показових процесів” проти кримських адвокатів, які проводитимуться в Києві, може затвердитися думка, що від адвокатів з Криму в Україні відмовляються.
Знаючи те, як чіпляється російська пропаганда за будь-які приводи посіяти розбрат серед проукраїнських сил, виникає закономірне питання: навіщо підігравати ворогу?
Але що дивує найбільше, навіть без створення таких “паралельних структур”, бо органи, які пропонує створити пан Костін, навряд чи можна назвати Радою адвокатів і КДКА в повному сенсі, питання позбавлення зрадників статусу українського адвоката вже вирішуються.
Нещодавній приклад – позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю колаборантки Юлії Марчук, яка “очолила” окупаційну “адвокатську палату Севастополя”. Є відповідні дисциплінарні рішення і стосовно інших адвокатів-зрадників. Тобто моніторинг і оцінка їхньої діяльності відбуваються в межах існуючої системи адвокатського самоврядування.
Тим більше незрозумілими за таких умов видаються заклики карати всіх “тут і зараз”. Адже, напевно, всі погодяться, що в поточній ситуації Україна не має права на помилку і ухвалення “швидких”, але необґрунтованих рішень, які зашкодять в першу чергу тим проукраїнські налаштованим людям, які живуть в окупації.
Вирішення проблем, чи особисті “розбірки”
Втім, найбільш прикрим у цій ситуації є те, що у ініціативах Іллі Костіна стосовно кримської адвокатури вбачається не стільки реальне бажання забезпечити її повноцінне функціонування після деокупації Криму та очистити від зрадників, скільки спроба використати цю тему, як певний політичний інструмент, ймовірно, навіть в особистих цілях.
Вже довгий час тему кримської адвокатури він намагається використати для конфлікту з Національною асоціацією адвокатів України. У публічних дописах, виступах і інтерв’ю Ілля Костін неодноразово закидав керівництву НААУ “легітимізацію кримських зрадників” та певну “проросійськість”, втім, не наводячи якихось конкретних прикладів. При цьому він раз по раз зводив розгляд дисциплінарних проваджень, які стосуються його, як адвоката, до певних закидів політизованого характеру до органів адвокатського самоврядування.
Зрештою, це вилилося у концепцію “діючу систему адвокатури треба зруйнувати”, яку він оприлюднив, висуваючись у члени правління АПУ , а потім неодноразово повторював. Тут важко щось коментувати, особливо зважаючи, що займатися відновленням української адвокатури в Криму він пропонує в межах діючої системи адвокатури. Тож щирість його позиції викликає певні питання.
Тим більше, що сам Ілля Костін раніше безпосередньо працював в тій самій системі, яку зараз хоче зламати: і в Раді адвокатів Київської області, і в КДКА, й активно співпрацював і приятелював з тими керівниками органів адвокатського самоврядування, на яких зараз активно вішає ярлики “зрадників” і “колаборантів”. Втім, після того як його “попросили” із цих органів через неодноразові скандали, пан Костін почав “таврувати” спочатку окремих представників адвокатури, а згодом – систему в цілому.
Зважаючи на це, в його сумнівних пропозиціях створити в системі адвокатури органи з чіткими “каральними” функціями вбачається радше політична складова, ніж реальне опікування інтересами кримських адвокатів. Особливо зважаючи на те, що навіть свій статус військового він де-факто використовує для підвищення медійної впізнаваності. Яку в подальшому можна буде конвертувати у додаткові бали, наприклад, для того, щоб очолити органи, створення яких сам Ілля Костін зараз і лобіює. Тим більше, він і сам кримчанин та довгий час практикував на півострові.
Відкритим залишається головне питання, чому керівник відділу розвитку військової юстиції та взаємодії з правоохоронними органами Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України у публічній площині концентрується на питаннях “руйнування системи адвокатури”, а не на вирішенні питань, пов’язаних із відновленням системи військової юстиції, а саме військової прокуратури та судів.
Прикро, що при цьому кримські адвокати, які і без того перебувають у надскладній ситуації, стають ще й заручниками певних політичних амбіцій. Адже зараз вони, в першу чергу, потребують підтримки з України, а не погроз і спекуляцій.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.