Ураховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року No 475/97-ВР Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та
протоколів No 2, 4, 7, 11 до Конвенції та ухвалення Закону України від 23 лютого 2006 року No 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини
в національному судочинстві як інструмента функціонування Конвенції в тому, що вона є частинною національного законодавства.
Свобода висловлювань, свобода вираження поглядів гарантується статтею 10
Конвенції:
- Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу
дотримуватися своїх поглядів і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади й незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. - Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цінності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідними в демократичному суспільстві.
ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що втручання в зазначені права може бути
виправданим лише за умови, що втручання буде здійснене відповідно до закону,
повинно переслідувати законну мету й бути необхідним у демократичному
суспільстві для досягнення цієї мети.
Щодо обмежень, то позиція ЄСПЛ така:
- підстави для обмеження в Конвенції є вичерпними й не підлягають розширенню;
- обмеження повинні бути передбачені законом, який, у свою чергу, має бути
чітким, зрозумілим, щоб особа могла узгоджувати свою поведінку й передбачити її наслідки; - необхідність застосування обмеження має бути переконливо доведена;
- обмеження має бути необхідним у демократичному суспільстві, тобто бути
виправданим і пропорційним.
З урахуванням викладеного КЦС ВС вважає за необхідне в цьому огляді дати
посилання на деякі основні, визначальні для розгляду справ про захист гідності, честі та ділової репутації рішення ЄСПЛ, на які, зокрема, були посилання в судових рішеннях КЦС ВС.
1) Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує
свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється Конвенцією.
З текстом рішення ЄСПЛ від 29 березня 2005 року (заява No 72713/01) у справі «Українська Прес-Група» проти України» можна ознайомитися за посиланням – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_382
З текстом рішення ЄСПЛ від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» можна ознайомитися за посиланням – https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“itemid”:[“001-100218”]}.
2) Свобода висловлювань також охоплює інформацію чи ідеї, які ображають,
шокують чи дратують, але має особливу важливість стосовно преси, завданням якої є передача інформації чи ідей щодо політичних питань та інших питань, які
представляють загальний інтерес.
З текстом рішення ЄСПЛ від 6 листопада 1980 року у справі «Санді Таймс проти Сполученого Королівства» можна ознайомитися за посиланням – https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“fulltext”:[“(\”the%20sunday%20times\”)”],”itemid”:[“001-57583”]}.
З текстом рішення ЄСПЛ від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» можна ознайомитися за посиланням – https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“itemid”:[“001-100218”]}.
З текстом рішення ЄСПЛ від 20 травня 1999 року у справі «Бладет Тромсо і Стенсаас проти Норвегії» можна ознайомитися за посиланням –https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“itemid”:[“001-58369”]}.
З текстом рішення ЄСПЛ від 22 січня 1999 року у справі «Яновський проти Польщі» можна ознайомитися за посиланням – https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“fulltext”:[“\”JANOWSKI%20v.%20POLAND\””],”itemid”:[“001-58909”]}.
3) Політичні діячі та посадові особи, які обіймають політичні (публічні) посади
або здійснюють публічну владу, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики в ЗМІ.
З текстом рішення ЄСПЛ від 1 липня 1997 року у справі «Обершлік проти Австрії (No 2)» (заява No 20834/92) можна ознайомитися за посиланням –
https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“fulltext”:[“\”OBERSCHLICK%20v.%20AUSTRIA\””],”itemid”:[“001-58044”]}.
З текстом рішення ЄСПЛ від 24 червня 2004 року у справі «Принцеса фон Ганновер проти Німеччини» (заява No 59320/00) можна ознайомитися за посиланням – https://hudoc.echr.coe.int/fre#{“itemid”:[“001-61853”]}.
З текстом рішення ЄСПЛ від 25 червня 2019 року у справі «Цу Гуттенберг проти Німеччини» (заява No 14047/16) можна ознайомитися за посиланням –
https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“fulltext”:[“14047/16″],”itemid”:[“001-194903”]}.
4. Національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для свого
висновку про те, що висловлювання, яке було приписано заявникові, мало
наклепницький характер для позивачів.
З текстом рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року (заява No 7877/03)
у справі «Мирський проти України» можна ознайомитися за посиланням –
https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“fulltext”:[“7877/03″],”itemid”:[“001-98656”]}.
5) Звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи
посадовими особами цього органу під час виконання ними своїх службових
обов’язків не може вважатися поширенням відомостей, які принижують честь,
гідність чи ділову репутацію.
З текстом рішення ЄСПЛ від 31 березня 2011 року (заява No 6428/07) у справі «Сірик проти України» можна ознайомитися за посиланням – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_939.
6) Публічне вибачення за розповсюдження відомостей, які не відповідають
дійсності, не передбачено законодавством України.
З текстом рішення ЄСПЛ від 5 травня 2011 року (заява No 33014/05) у справі «Редакція газети «Правоє дєло» та Штекель проти України» можна ознайомитися за посиланням –https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_807.
7) Новини, які базуються на інтерв’ю або відтворенні висловлювань інших осіб
незалежно від того, чи вони були змінені, чи ні, є одним із найважливіших способів інформування громадськості.
З текстом рішення ЄСПЛ від 15 липня 2010 року (заява No 16695/04) у справі «Газета “Україна-центр” проти України» можна ознайомитися за посиланням –https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_594.
8) ЄСПЛ відмовив у прийнятті заяви як очевидно необґрунтованої, адже
подавши дифамаційні позови проти інтернет-ресурсів, на яких були опубліковані
статті негативного характеру, заявники не вжили заходів для визначення власників сайтів, авторів статей та їхніх адрес.
З текстом ухвали ЄСПЛ від 14 травня 2019 року (заява No 42058/08) у справі «Неділенко та Когут проти України» (NEDILENKO AND KOGUT v. UKRAINE) можна ознайомитися за посиланням – https://hudoc.echr.coe.int/eng#{“fulltext”:[“42058/08″],”itemid”:[“001-193901”]}.