25 травня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося засідання у справі № 761/39656/18 щодо колишнього керівника ДП «Адміністрація морських портів України» Андрія Амеліна та шести інших обвинувачених. Центральною подією засідання стали розгорнуті заперечення обвинуваченого Артема Раковича щодо допустимості цифрових доказів сторони обвинувачення — і ці заперечення є показовими для будь-якого провадження, де доказова база ґрунтується на електронних носіях.
Фабула провадження
Обвинувачення охоплює сімох осіб за ч. 5 ст. 191, ч. 3 та 4 ст. 358 КК України — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у ДП «Адміністрація морських портів України». Справу розглядає колегія суддів у складі головуючого Галабали М.В., суддів Строгого І.Л. та Ногачевського В.В.
Що заявив захист: перелік конкретних порушень
Обвинувачений Ракович А.О. заявив низку заперечень щодо допустимості доказів, кожне з яких стосується конкретного процесуального дефекту.
Щодо ноутбука: у протоколі огляду відсутні реквізити ухвали суду, на підставі якої проводився обшук 8 грудня 2016 року, а серійний номер пристрою у протоколі не збігається з фактичним. Окремо — часовий розрив у протоколі огляду від 13 грудня 2016 року: слідча дія завершена о 18:00 13 грудня і продовжена лише о 18:00 14 грудня. За цей проміжок доля ноутбука, умови його зберігання та виключення доступу третіх осіб документально не підтверджені.
Щодо мобільних телефонів та інших носіїв: протоколи містять розбіжності у номерах кримінальних проваджень, кількості досліджених носіїв та їхніх ідентифікаційних номерах. В окремих випадках пристрої, які оглядалися, не збігаються з тими, що надалі визнавалися речовими доказами.
Щодо процедури дослідження: після первинного огляду пристроїв було створено дев’ять відеозаписів, а подальші протоколи складалися на підставі перегляду саме цих записів — а не безпосереднього дослідження пристроїв. Скріншоти у додатках до протоколів, за твердженням захисту, не були належним чином засвідчені.
Щодо нічних слідчих дій: у протоколі огляду системного блоку час завершення — 22:40, що потенційно суперечить вимогам КПК щодо допустимого часу проведення слідчих дій.
Щодо хронологічної несумісності: опис документів провадження № 42018000000000044, відкритого у 2018 році, міститься як додаток до протоколу, датованого 2016 роком. Ця обставина, за позицією захисту, потребує окремої процесуальної оцінки.
Щодо приватного листування: серед матеріалів справи міститься фрагмент листування одного з контактів Раковича з його малолітнім сином, який, на думку захисту, не має жодного відношення до предмета обвинувачення. Захист вважає цей доказ очевидно недопустимим.
Стандарт ЄСПЛ щодо цифрових доказів
Заперечення Раковича виходять за межі конкретної справи і стосуються системної проблеми — стандарту перевірки цифрових доказів у кримінальному процесі.
Спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR звернули увагу на практику ЄСПЛ: стаття 6 ЄКПЛ не встановлює окремих правил допустимості доказів — це питання регулюється національним законодавством. Проте визначальним критерієм залишається загальна справедливість провадження, включно зі способом отримання доказів та реальною можливістю захисту ефективно оскаржити їхню достовірність. У справі «Bykov v. Russia» (пп. 89–90) ЄСПЛ наголосив на необхідності перевірки того, чи мав захист можливість оскаржити автентичність доказів. У справі «Macharik v. the Czech Republic» (пп. 51–52) Суд підкреслив важливість оцінки якості доказів та обставин їх отримання для усунення сумнівів щодо надійності.
Цифровий доказ — це не лише інформація на екрані. Його надійність залежить від можливості встановити походження носія, спосіб вилучення, умови зберігання, коло доступу, порядок копіювання та незмінність даних. Розбіжності в ідентифікаційних даних, хронології слідчих дій, маркуванні носіїв чи оформленні похідних матеріалів можуть поставити під сумнів цілісність доказу. При цьому оцінювати слід не кожну технічну невідповідність окремо, а їх сукупний вплив на здатність захисту перевірити походження, зміст і незмінність цифрової інформації.
Питання ст. 8 ЄКПЛ: листування з дитиною
Окремий вимір справи — включення до матеріалів провадження фрагмента приватного листування, що стосується малолітньої дитини обвинуваченого. Місія IAC ISHR звернула увагу: відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Söderman v. Sweden» (пп. 78–79), коли втручання стосується особливо важливих аспектів особистої ідентичності або найбільш інтимних сфер приватного життя, межі розсуду держави істотно звужуються. Суд має ретельно оцінити не лише допустимість таких доказів, а й необхідність та пропорційність використання інформації, яка не є безпосередньо релевантною для доведення обвинувачення.
Що далі
Місія IAC ISHR наразі не фіксує обставин, які б однозначно свідчили про порушення права на справедливий суд. Водночас спосіб, у який суд оцінить сукупність заявлених дефектів — чи розгляне їх як самостійні підстави для визнання доказів недопустимими, чи оцінить їх кумулятивний вплив на справедливість провадження — матиме принципове значення як для цієї справи, так і для формування практики поводження з цифровими доказами у ВАКС. Справу рекомендовано до подальшого моніторингу.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.