Якщо висновком ВЛК підтверджено прямий зв’язок травми військовослужбовця із захистом Батьківщини, а захворювання та стаціонарне лікування є прямим наслідком цієї травми, підстава для виплати додаткової збільшеної винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року зберігається протягом усього періоду лікування – адже особа перебуває на стаціонарному лікуванні саме у зв’язку з тією самою травмою, що підтверджена висновком ВЛК.
Переривати виплату чи відмовляти в ній лише через те, що поточний медичний діагноз формулюється як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми – адже причинно-наслідковий зв’язок з травмою, пов’язаною із захистом Батьківщини, не перервався та встановлений постановою ВЛК. Якщо військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні у зв’язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, вирішальним для виплати додаткової винагороди є встановлення ВЛК причинного зв’язку такого поранення(контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що прямо передбачено Постановою № 168 та має бути підтверджено відповідними медичними документами. Постанова № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я за медичними показниками, пов’язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов’язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.
19 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Особа_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 600/367/24 за позовом Особа_1 до Військової частини про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позов обґрунтований тим, що за період стаціонарного лікування у зв’язку з пораненням, отриманим під час виконання обов’язків із захисту Батьківщини, відповідач протиправно не виплатив позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022 року (далі – Постанова № 168). Відповідач вказав, що у спірний період позивач перебував на лікуванні не безпосередньо з приводу поранення, а внаслідок захворювань, тому підстави для виплати відсутні.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн саме за періоди фактичного перебування на стаціонарному лікуванні у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою про обставини травми та матеріалами справи. Водночас суд установив відсутність правових підстав для нарахування такої винагороди за інші періоди, коли позивач не перебував на стаціонарному лікуванні або вже отримував підвищену винагороду за безпосередню участь у бойових діях.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першоїінтанції та відмовив у задоволенні позову. Суд вказав, що у спірні періоди позивач перебував на стаціонарному лікуванні саме внаслідок захворювань та наслідків раніше отриманої акубаротравми, а не з приводу первинного поранення як такого.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
У період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення – за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.
Саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв’язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво) – пов’язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво) – пов’язане з виконанням обов’язків військової служби»; а також «Захворювання – не пов’язане з проходженням військової служби» та ін.
Військово-лікарська комісія визначає причинний зв’язок між пораненням і подальшими захворюваннями, а тому її висновок має вирішальне значення для встановлення права на виплату. Якщо встановлено, що поранення пов’язане із захистом Батьківщини, то подальше лікування його наслідків також охоплюється відповідним правовим режимом.
У цій справі позивач отримав акубаротравму під час захисту Батьківщини, що підтверджено довідкою та постановою ВЛК. Медичні документи прямо вказують, що діагнози, з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди є наслідками перенесеної акубаротравми. Отже, таке лікування є лікуванням у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 березня 2026 року у справі № 600/367/24 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134979602
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.