Обставини справи: ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона не пізніше січня 2017 р., будучи громадянкою України, за власною ініціативою, разом із іншими особами, з мотивів особистої неприязні до діючої в Україні влади, з метою завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а також з метою участі в злочинній діяльності терористичної організації «ДНР», перебуваючи в м. Донецьк, яка є тимчасово окупованою територією, створила та забезпечила функціонування мережі інформаторів, які, в свою чергу, здійснювали збір інформації про переміщення підрозділів та військової техніки ЗСУ, інших військових формувань та правоохоронних органів, задіяних у проведенні АТО на території Донецької області, для подальшого використання учасниками вказаної терористичної організації зазначеної інформації у веденні терористичної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів України – здійсненні артилерійських обстрілів місць дислокації військових формувань України, які беруть участь у проведенні АТО на території Донецької області, зриву планів бойового застосування ЗСУ, інших військових формувань та правоохоронних органів України в районі проведення АТО.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватою та засудив ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111 КК (в ред. Закону No1689-VII від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3 КК (в ред. Закону No1689-VII від 07.10.2014).
Апеляційний суд залишив без зміни це вирок.
Захисник у касаційній скарзі стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали у неналежному повідомленні ОСОБА_1 щодо здійснення відносно неї кримінального
провадження.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вважає вказані доводи захисника у касаційній скарзі безпідставними та вважає, що з огляду на специфіку спеціального досудового розслідування та судового провадження (in absentia), органом досудового розслідування було вжито не тільки прямо передбачених КПК заходів щодо інформування підозрюваної особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, але й додаткових заходів, які забезпечили ефективне інформування ОСОБА_1 (шляхом направлення листів на електронну пошту).
Як вбачається з матеріалів провадження, на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду, досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111,
ч. 1 ст. 258-3 КК, здійснювалося в порядку спеціального досудового
розслідування, а судовий розгляд – у спеціальному судовому провадженні,
згідно з ухвалою місцевого суду.
Також з матеріалів провадження вбачається, що орган досудового розслідування – СБУ – здійснювала повідомлення ОСОБА_1 щодо
кримінального провадження шляхом оприлюднення відповідної інформації як на
сайті СБУ, так і шляхом направлення повідомлень на електрону адресу ОСОБА_1.
Аналогічно СБУ оприлюднила інформацію щодо пред’явленої підозри.
У подальшому передбачена законом інформація щодо вказаного кримінального провадження була опублікована у ЗМІ («Урядовий кур’єр), та на сайті суду.
Детальніше з текстом постанови колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 25.01.2023 у справі No 225/1957/21 (провадження No 51-2566км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108686126.