Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі Перканюк І.П., Бондар Ю.В., Михальова К.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представники позивача Старовойтова Д.А., Яценко Д.С., Рибалко К.С.
відповідача ОСОБА_2 ,
представник відповідача Максименюк О.М.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Бровариу загальномупозовному провадженніцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, –
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Старовойтова Д.А., зазначено, що 18 травня 2023 року йому стало відомо про поширення щодо нього недостовірної інформації, шляхом розміщення на публічній (з доступом усіх користувачів) сторінці відповідача – ОСОБА_3 – в соціальній мережі FасеВоок, допису, в якому містяться негативні неправдиві відомості про здійснення, нібито, інтегрованим агентом НАБУ дій, спрямованих на встановлення у його офісі адвоката «прослуховуючих пристроїв» та фіксування запису розмов голови Верховного Суду, на той час ОСОБА_4 , адвокатів, суддів. Позивачем зазначено, що відомості, вказані у дописі, складають таємницю досудового розслідування у кримінальному провадженні та об`єктивно не могли бути відомі автору публікації, яка не є учасником даної справи, а також нею не було зазначено у дописі джерело інформації та не вказано на наявність дозволу слідчого або прокурора на її розголошення. Окрім цього, обурення позивача викликало форма подачі вказаної інформації, оскільки у дописі відповідача, «агентом НАБУ» було вказано красиву студентку, через яку сам позивач, ОСОБА_5 та інші судді «слину пускали», а сам позивач «зваблював як міг», та їх «злочинна організація посипалась» через власну збоченість та хіть.
Поширена відповідачем негативна та недостовірна інформація порушує його особисті немайнові права, зокрема ганьбить честь, гідність, завдає шкоди діловій репутації, ставить під сумніви професійні, ділові та моральні якості. Інформація має характер наклепу, тому не є оціночним судженням і підлягає спростуванню.
Позивач просить визнати поширену в мережі інтернет у соціальній мережі Facebook інформацію на сторінці ОСОБА_2 за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » такою, що є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язати відповідача не пізніше 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію.
В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, до суду подали відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вони є безпідставними. Аналізуючи зміст допису, сторона відповідача дійшла висновку про відсутність у ньому фактичних даних та вважає, що з огляду на характер використання мовних засобів (епітетів, гіпербол, метафор) наведені висловлювання є оціночними судженнями (суб`єктивною оцінкою) певної особи (навіть не відповідача), а відтак не підлягають спростуванню. Також сторона відповідача зауважує, що у позовній заяві зазначено про віднесення інформації щодо зібрання доказів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 та позивача – агентом під прикриттям до категорії таємної, що, при цьому, не робить її недостовірною. Належних доказів на підтвердження позиції позивача про здійснення спірного допису відповідачем позовна заява та додатки до неї не містять, також відсутні підтверджені наслідки спричиненої спірною публікацією шкоди позивачу, тому сторона відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, зазначив, що є публічною, відомою особою, працював адвокатом та наполягає, що у його офісі на період січня 2023 року травня 2023 року не було студентів -жінок-практиканток, які б відповідали опису у дописі відповідача та могли вчинити зазначені нею дії.
Аналогічні показання надали допитані у якості свідків у судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та його представника, відповідача та його представника, заслухавши показання свідків, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
З долучених позивачем письмових доказів вбачається, що Інститутом держави і права ім.В.М. Корецького НАН України 20.06.2019 року на ім`я ОСОБА_1 видано диплом кандидата наук, копію якого долучено до матеріалів справи. Також матеріали містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3756/10 на ім`я ОСОБА_1 .
У мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook у судовому засіданні вивчено опубліковану інформацію за посиланням: «https://www.facebook.com/100000699419138/post/6753632344670012/?mibextid=WC7FNe» зі світлиною особи жіночої статі та текстом, що відповідає наведеному у позовній заяві та яка, за доводами сторони позивача, є недостовірною інформацією та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Окрім цього, за клопотанням позивача та його представника у судовому засіданні було вивчено сторінку користувача ОСОБА_3 – в соціальній мережі FасеВоок.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно із ст.ст.4ч.1;5ч.1ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.1, 2ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч.1,3ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2ст. 15 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ізст. 28 Конституції Україникожен має право на повагу до його гідності.
Застаттею 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно роз`яснень пунктів 1, 2, 3, 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»Конституцією Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно достатті 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно дост. 200 ЦК Україниінформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Устатті 201 ЦК Українипередбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК Українивизначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Відповідно до вимогст. 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
На підставіст. 275 ЦК Українифізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Згідно з частиною першоюстатті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно зістаттею 1 Закону України «Про інформацію»під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Відповідно дост. 14 вказаного Законупоширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації.
Відповідно дост. 26 Закону України «Про інформацію»джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об`єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України “Про інформацію”оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Згідно із п. 13Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокремастаттею 61 ЦПК. У деяких випадках тягар доказування регулюється нормами матеріального права. Наприклад, згідно з частиною третьоюстатті 277 ЦКнегативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, – з одного боку (приватний інтерес), а з іншого – недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації.
Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістаттею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі “Проніна проти України”, заява №63566/00).
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факту поширення відносно нього саме відповідачем в мережі «FасеВоок» інформації, яка не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність та його ділову репутацію, оскільки стороною позивача клопотання про призначення відповідної експертизи для встановлення належності сторінки в мережі «FасеВоок» та автора оспорюваного допису не заявлялось.
Окрім цього, позивачем не доведено, що спірна інформація є недостовірною, оскільки за змістом його позовної заяви, наведена інформація про залучення «агента жіночої статі під прикриттям» є таємною та міститься у матеріалах кримінальної справи, а відповідач не був учасником тієї справи та не міг володіти нею, при цьому, вироку, який набув чинності та містив би посилання на зібрані та використані у цій справі докази, у тому числі й на докази, що судом визнавалися неналежними та недопустимими суду не було надано. А висловлювання у дописі, на які посилався позивач у позовній заяві як такі, що принижують його честь та гідність – «слину пускали», а сам позивач «зваблював як міг», та їх «злочинна організація посипалась» через власну збоченість та хіть – є оціночними судженнями (суб`єктивною оцінкою) певної особи, тому не підлягають спростуванню.
Поряд з цим, позивачем у судовому засіданні не доведено жодним доказом, що вказані вище висловлювання порушили його особисті немайнові права.
За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог стороною позивача, а відтак в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.28,34,55,68Конституції України,ст.ст.15,16,200,201,275,277,297,299,1167ч.1ЦК України,ст.ст.1,14,26,30Закону України«Про інформацію`від 2жовтня 1992року N2657-XII,ст.ст.4,5,10,12,13,76-81,89,133,141,259,263-265,268ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Писанець Н.В.