Учасники круглого столу «Безоплатна правова допомога в Україні. Шляхи виходу з кризи», який відбувся в Національній асоціації адвокатури України, визнали чинну систему безоплатної правової допомоги в Україні такою, що несе ризики незалежній діяльності адвокатів та потребує негайних змін.
Під час заходу адвокат Анжеліка Моісєєва виступила з доповіддю щодо особливостей організації надання БВПД у провадженнях щодо злочинів проти національної безпеки.
“Ми стверджуємо, що позиція центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги з питань організації захисту при провадженні досудового розслідування злочинів проти основ національної безпеки є деструктивною“
адвокат моісєєва
Так, з початком війни істотно зросла кількість проваджень по розслідуванню злочинів проти основ національної безпеки. При цьому в більшості випадків підозрювані відсутні на території України і їх інтереси не представляють захисники за угодою. До захисту в таких провадженнях залучаються адвокати, що надають безоплатну правову допомогу.
Злочини цієї категорії є складними. В умовах сьогодення саме ці злочини викликають найбільший осуд в людей. Давно відома проблема ототожнення адвоката з клієнтом відчувається в цих випадках найгостріше. Однак, незважаючи ні на які обставини і чинники, в цих проблемних провадженнях забезпечується повноцінна реалізація права на захист. Таку функцію виконують адвокати, які надають безоплатну правову допомогу.
Захист в кримінальних провадженнях по злочинам проти національної безпеки здійснюється адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, професійно і активно. Незважаючи на значний суспільний резонанс, адвокати повністю виконують свою конституційну місію.
Разом з тим, організація надання безоплатної правової допомоги в таких провадженнях постійно стикається з неконструктивним відношенням з боку КЦ та РЦ.
Так, КЦ БПД займає позицію звинувачення адвокатів, котрі приймають участь в кримінальних провадженнях за відсутності підозрюваного (обвинуваченого) в порушенні Правил адвокатської етики.
Зокрема, саме таку позицію публічно висловлював в.о. директора КЦ Баранов.
В першу чергу, висловлена позиція не ґрунтується на законі.
Кримінальне процесуальне законодавство регулює порядок здійснення провадження «in absentia» тобто за відсутності обвинуваченого.
Аналоги провадження in absentia використовуються в ряді європейських країн.
Практика ЄСПЛ засвідчує відповідність розгляду справ in absentia вимогам Конвенції в разі дотримання певних гарантій та умов для забезпечення загальної справедливості провадження (рішення Великої Палати ЄСПЛ від 1 березня 2006 року у справі «Сейдовіч проти Італії» (Sejdovic v. Italy); рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2015 року у справі «Санадер проти Хорватії» (Sanader v. Croatia)). Однією з таких умов є представництво захисниками інтересів осіб, чиї справи розглядають in absentia.
Провадження in absentia є законодавчо врегульованою процедурою, що відповідає міжнародним стандартам справедливості за умови участі в ній захисника відсутнього підозрюваного (обвинуваченого). Чинне законодавство визначає участь захисника обов’язковою умовою провадження за відсутності обвинуваченого (спеціальне досудове розслідування, спеціальне судове провадження, обрання запобіжного заходу за правилами ч. 6 ст. 193 КПК України).
Отже, участь захисника в кримінальному провадженні, що здійснюється за відсутності підозрюваного (обвинуваченого) відповідає не тільки приписам кримінального процесуального законодавства, але і міжнародним стандартам забезпечення справедливості судового розгляду.
В той же час, своїми діями та публічними висловлюваннями посадові особи Координаційного центру оцінюють діяльність адвоката в судовому засіданні за відсутності клієнта як неприйнятну. В першу чергу, Центри не мають права втручатись в адвокатську діяльність і оцінювати процесуальну позицію захисника. Втручання в позицію адвоката у справі прямо заборонено законом. Форма участі (самостійно чи разом з клієнтом) є складовою позиції адвоката у справі. Тому в діяльності посадових осіб Центів безоплатної правової допомоги є явне втручання в позицію адвоката.
Крім того, загрожуючи відмовою в оплаті виконаної роботи, посадові особи Центів безоплатної правової допомоги намагаються створити в адвокатів інтерес до забезпечення присутності своїх клієнтів в усіх слідчих і процесуальних діях. Такий інтерес є співзвучним інтересу правоохоронних органів, котрі намагаються перекласти на адвоката частину свого обов’язку по належному повідомленню підозрюваного, врученню йому процесуальних документів тощо. Тим більше коли мова йде про злочини, в яких підозрюються громадяни країни-агресора, зв’язок з якими правоохоронці не можуть встановити. Постійно з боку суду, слідчих, прокурорів лунають пропозиції до адвоката зв’язатись з таким клієнтом, написати йому в соцмережах, зателефонувати. Такі пропозиції є явно провокаційними, спрямованими на використання адвоката в цілях правоохоронної системи. І до такої діяльності фактично долучаються посадові особи Центрів безоплатної правової допомоги.
У позиціях посадових осіб Центрів безоплатної правової допомоги потенційно наявна загроза здійснення тиску на право адвоката обрати таку процесуальну позицію по справі, котра полягає в самостійній участі в засіданні за відсутності клієнта, заявленні слідчому судді про те, що клієнту невідомо про подане клопотання, про порушення способу повідомлення підозрюваного тощо. Така позиція виявляється дефектною, оскільки оплата участі в судовому засіданні виявляється під загрозою. Клієнт адвоката, який надає безоплатну правову допомогу, виявляється обмеженим у своїх правах порівняно з клієнтом адвоката за договором.
Також посадові особи Центрів безоплатної правової допомоги роблять висновки про узгодження чи неузгодження адвокатом позиції з клієнтом виключно на підставі факту наявності особистої зустрічі адвоката з клієнтом. В такий спосіб клієнти адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу, позбавляються можливості узгодити позицію з адвокатом по телефону чи будь-яким іншим засобом зв’язку. Адвокат примушується до ініціювання обов’язкової особистої зустрічі з клієнтом. Сама можливість надання правової допомоги особі, з якою не було особистої зустрічі, заперечується. І взагалі оцінка посадовими особами Центрів безоплатної правової допомоги питання про узгодження позиції адвоката і клієнта представляє собою втручання в адвокатську таємницю.
Отже, своїми висловлюваннями та рішеннями посадові особи Центрів безоплатної правової допомоги не тільки втручається в правову позицію адвоката у справі, але і здійснює тиск на адвоката, спонукаючи його до обрання комфортної для інших органів позиції.
Відповідно до п. 11 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» яка має назву «Гарантії адвокатської діяльності» забороняється втручання у правову позицію адвоката.
Отже, позиція посадових осіб Центів безоплатної правової допомоги щодо наявності порушень в діях адвоката, котрий здійснює захист відсутнього підозрюваного (обвинуваченого) при розгляді клопотання обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, при провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, не ґрунтується на нормах чинного кримінального процесуального законодавства та міжнародних стандартах забезпечення справедливості кримінального провадження.
Вибір конкретних форм та способів участі в слідчих і процесуальних діях, судових засіданнях у кримінальному провадженні в межах, встановлених чинним законодавством, належить до обсягу поняття «позиція адвоката по справі», втручання до якої заборонене відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Пряме чи опосередковане втручання органів БПД до позиції адвоката по справі, в тому числі в тому числі у спосіб публічних негативних оцінок правомірної поведінки адвокатів та також у спосіб необґрунтованого надання переваг в оплаті в залежності від особистої участі в слідчих і процесуальних діях його клієнта, забороняється.
Факт спілкування адвоката з клієнтом, а також зміст, спосіб, форма, засоби та інші властивості такого спілкування входить до поняття «адвокатська таємниця».
Адвокат є вільним у виборі форм, способів, засобів комунікації із клієнтом.