Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України та Міністерства юстиції України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року (головуючий суддя – Донець В.А.),
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року (головуючий суддя – Бужак Н.П, судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.)
у справі №640/27721/20
за позовом ОСОБА_1
до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення.
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення від 31 серпня 2020 року №2 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі – ЦЕКК) про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
2. В обґрунтування протиправності та безпідставності притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач послався на відсутність повноважень у ЦЕКК розглядати питання дисциплінарної відповідальності судових експертів державних спеціалізованих установ; відсутність підстав для відкриття дисциплінарного провадження; відкриття дисциплінарного провадження на підставі скарги адвоката, який не підтвердив обсяг своїх повноважень; адвокатом долучено до скарги висновок, який є процесуальним джерелом у кримінальному провадженні без обов`язкового дозволу органу досудового розслідування на його розголошення (оприлюднення), що залишено поза увагою ЦЕКК під час прийняття оскаржуваного рішення; порушення відповідачем вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо незаконного втручання в проведення судової експертизи та порушення гарантій позивача як судового експерта; неврахування ЦЕКК того, що на день подання адвокатом скарги питання допустимості висновку судом не вирішено; в оскаржуваному рішенні не зазначено, за які конкретно порушення законодавства про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що відповідно до вимог пункту 1 розділу VI “Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів” могло бути підставою для притягнення атестованих судових експертів до обраного ЦЕКК виду відповідальності; оскаржуване рішення не передбачено нормами закону є суб`єктивним баченням ЦЕКК; відповідачем не забезпечено неупередженого розгляду питання про дисциплінарну відповідальність.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 31 серпня 2020 року №2.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ЦЕКК звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комісією судових експертів у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9, за результатами проведення комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) у кримінальному провадженні №12016100000001206, 11 грудня 2019 року складено висновок №28255/19-35/33653/19-61.
7. 14 травня 2020 року до Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України адвокатом ОСОБА_4 подано дисциплінарну скаргу на судового експерта ОСОБА_2 (свідоцтво №394-15, видане ЕКК КНДІСЕ МЮ України 03 вересня 2015 року) та судового експерта ОСОБА_1 (свідоцтво №407-15, видане ЕКК КНДІСЕ МЮ України 06 листопада 2015 року) за результатом складеного висновку експертів щодо проведення комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та кримінального аналізу ходи) від 11 грудня 2019 року №28255/19-35/33653/19-61.
8. У скарзі вказує на те, що судові експерти не дотримались методик проведення психологічної експертизи, так як вийшли за межі спеціальних знань у сфері психологічної експертизи, визначеної розділом 6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, порушили пункти 2.2, 2.3 цієї Інструкції та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
9. Директором Департаменту експертного забезпечення правосуддя направлено до дисциплінарної палати ЦЕКК подання від 27 травня 2020 року про розгляд на засіданні Дисциплінарної палати скарги адвоката ОСОБА_4 та доданих до неї документів.
10. Рішенням Дисциплінарної палати ЦЕКК від 01 червня 2020 року №3 відкрито дисциплінарне провадження відносно судового експерта ОСОБА_1 , витребувано в нього пояснення з метою перевірки відповідності висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз, вирішено провести його аналіз. Проведення аналізу доручено члену дисциплінарної палати ЦЕКК, фахівцю Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 .
11. Листом від 03 червня 2020 року Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_1 про відкриття дисциплінарного провадження та необхідність надання пояснень.
12. За результатами аналізу висновку експертів від 11 грудня 2019 року №28255/19-35/33653/19-61 членом дисциплінарної палати ЦЕКК ОСОБА_5 складено довідку від 15 червня 2020 року, відповідно до якої завдання, хід психологічного дослідження та його результати (висновки) при проведенні комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) не відносяться до предмету, кола завдань та методик судово-психологічної експертизи. У психологічній частині дослідження при проведенні комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) містяться порушення частини сьомої статті 69 Кримінального процесуального кодексу України, пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 4.5, 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та пунктів 6.4, 6.6 розділу VI Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
13. Листом від 10 червня 2020 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз направив до Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України пояснення ОСОБА_1 на скаргу адвоката ОСОБА_4
14. Міністерство юстиції України листом від 19 червня 2020 року №681/6.3/28-20 повідомило позивача про засідання дисциплінарної палати ЦЕКК щодо розгляду питання його дисциплінарної відповідальності.
15. За результатами аналізу висновку експертів від 11 грудня 2019 року №28255/19-35/33653/19-61 членом дисциплінарної палати Комісії ОСОБА_5 складено довідку від 30 червня 2020 року, відповідно до висновків якої завдання, хід психологічного дослідження та його результати (висновки) при проведенні комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) в частині психологічних досліджень не в повній мірі відповідають методичним засадам саме судової психологічної експертизи. На сьогоднішній день методика комплексних досліджень з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) – відсутня, тому висновок експертів-психологів потребує аргументації саме у межах предмету судових психологічних досліджень.
16. 07 липня 2020 року позивачем подано заяву про відвід членам дисциплінарної палати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
17. 31 серпня 2020 року позивачем подано заперечення на скаргу адвоката ОСОБА_4 та заяву про відвід членам дисциплінарної палати ЦЕКК ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
18. Рішенням дисциплінарної палати ЦЕКК від 31 серпня 2020 року №2 вирішено притягнути судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
19. Не погоджуючись з таким рішенням та притягненням до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції враховував тлумачення пункту 22 статті 92 Конституції України, надані Конституційним Судом України в Рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб).
21. До позивача було застосовано вид дисциплінарної відповідальності, який визначений не законом України, а нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України, що не відповідає пункту 22 статті 92 Конституції України з урахуванням тлумачення, наданого Конституційним Судом України в Рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001.
22. В Законі України «Про судову експертизу» відсутні норми, де б визначалися діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушення, що утворюють їх склад), не містить таких норм і Положення № 301/5 в частині визначення діянь, за вчинення яких експерт міг би притягуватися до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.
23. Суд прийшов до висновку про незастосування до спірних правовідносин підпункту 1 пункту 13 Розділу VІ Положення № 301/5, оскільки вони не відповідають вимогам пункту 22 статті 92 Конституції України. У той же час підстави для звернення з поданням до Верховного Суду на підставі абзацу другого частини четвертої статті 7 КАС України відсутні.
24. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 – особи, що не брала участь у розгляді справи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона не є учасником спірних правовідносин, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується її прав та інтересів, ним не вирішувалися права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника. Також зазначала, що висновок експертизи, про який вказано у апеляційній скарзі, є доказом у кримінальному провадженні, а отже не може бути предметом судового розгляду у адміністративній справі та йому не може бути надана відповідна оцінка щодо законності чи протиправності.
25. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції також звертав увагу на те, що Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Тобто, чітко визначено питання відповідальності експерта за вчинення кримінального правопорушення під час здійснення діяльності експерта.
26. Закон, який би передбачав відповідальність експерта за вчинення дисциплінарного правопорушення під час здійснення ним експертної діяльності, відсутній. Положення № 301/5 в силу вимог Конституції України не може підміняти собою закон, який би визначав склад правопорушення як підставу притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та заходи державно-примусового впливу на його вчинення.
27. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незважаючи на допущені процесуальні порушення в силу вимог КАС України це не може бути підставою для скасування по суті правильне рішення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
28. ЦЕКК та Міністерство юстиції України звернулися з касаційною скаргою, в якій вказували на те, що повноваження ЦЕКК на прийняття рішення щодо притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності чітко врегульовано Законом України «Про судову експертизу» (далі – Закон №4038-XII) та Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів (далі – Положення №301/5).
29. Вказує на те, що порядок притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності та підстави, відповідно до яких виноситься таке питання на розгляд Комісії визначено Положенням №301/5, яке прийнято на підставі Закону, є чинним, позивачем або іншими особами не оскаржується.
30. Зокрема вважають, що в силу приписів Закону №4038-XII, Положення №301/5 і Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі – Інструкція №53/5) в їх сукупності, вбачається виконання ЦЕКК завдань з розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів за допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної та адміністративної відповідальності.
31. Також у касаційній скарзі вказується на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового позовного провадження без участі сторін, чим порушено право відповідачів бути заслуханими у відкритому судовому засіданні, що призвело до неповного дослідження обставин справи та порушення таких основних засад (принципів) адміністративного судочинства, як гласність і відкритість судового процесу, а також змагальності сторін, визначених частиною третьою статті 2 КАС України.
32. Крім того, вказують на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ухвалою від 19 травня 2021 року Міністерство юстиції України залучено до участі у справі в якості відповідача, та у цей же день ухвалено рішення по суті позовних вимог без дослідження правової позиції сторони у справі, чим грубо порушено принцип рівності учасників судового процесу перед судом, а також у порушення вимог статті 48 КАС України розгляд справи не було розпочато спочатку.
33. Під час ухвалення оскаржуваних рішень судами не було дотримано вимог до якості судового рішення та неповно досліджено обставини справи, що є підставою для скасування цих судових рішень відповідно до вимог частин першої і третьої статті 351 КАС України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
35. Касаційне провадження за касаційними скаргами ЦЕКК та Міністерства юстиції України у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки на дату прийняття постанови судом апеляційної інстанції був відсутній висновок Верховного Суду щодо процедури притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності.
36. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу оскарження рішення ЦЕКК про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
37. Процедура притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності визначено Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року №301/5, яке прийнято в розвиток статті 14 Закону України від 25 лютого 1994 року №4038-XII «Про судову експертизу».
38. Відповідно до статті 14 Закону №4038-XII судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
39. Вказана стаття передбачає, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
40. Однак, ні в цій статті, ні в законі вцілому не передбачено діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
41. Так, відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
42. Як зазначено в правовій позиції Конституційного Суду України викладеній в рішенні від 30 травня 2001 року №7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб): «Наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України).
Системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності – діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».
43. Отже, на підставі вказаної статті Конституції України та рішення Конституційного Суду України підстави (засади) юридичної відповідальності, а в контексті спірних правовідносин дисциплінарної, мають врегульовуватися виключно законами України.
44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження відповідно до підпункту 1 пункту 13 Положення №301/5.
45. Водночас, Закон №4038-XII не містить норми, де б визначались діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад). Не містить таких норм і Положення №301/5 в частині визначення діянь, за вчинення яких експерт міг би притягуватись до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.
46. З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач застосував до позивача вид дисциплінарної відповідальності, який визначений не законом України, а нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України, що не відповідає пункту 22 статті 92 Конституції України з урахуванням тлумачення, наданого Конституційним Судом України в рішенні від 30 травня 2001 року №7-рп/2001.
47. Відповідно до положень статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів (частина перша). Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (частина друга вказаної статті). Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (частина четверта цієї статті) .
48. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не застосували до спірних правовідносин підпункт 1 пункту 13 Розділу VI Положення №301/5, посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам пункту 22 статті 92 Основного Закону України та скасували спірне рішення №2 дисциплінарної палати ЦЕКК від 31 серпня 2020 року про притягнення позивача як судового експерта до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.
49. Водночас, суди правильно вказали на відсутність підстав для звернення з поданням до Верховного Суду на підставі абзацу другого частини четвертої статті 7 КАС України, з огляду на те, що до повноважень Конституційного Суду України відповідно до статті 150 Конституції України не віднесено вирішення питання конституційності правових актів Міністерства юстиції України.
50. Що стосується доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права Верховний Суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
51. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень відсутні.
52. Отже, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження. В контексті спірних правовідносин приписи підпункту 1 пункту 13 Розділу VI Положення №301/5 не відповідають вимогам пункту 22 статті 92 Основного Закону України, оскільки не можуть бути предметом регулювання підзаконним нормативно-правовим актом, а отже не можуть застосовуватися.
53. Відсутність належного правового регулювання в Законі №4038-XII підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності та відповідальності експерта за такі діяння потребує внесення законодавчих змін.
54. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
55. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
56. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України та Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в справі №640/27721/20 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.