Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить окремих положень про захист права на працю: Шумило

Заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду – начальник правового управління Касаційного цивільного суду д. ю. н. Михайло Шумило прочитав лекцію «Практика ЄСПЛ та конвенційні права у сфері праці» магістрам першого року навчання юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Про це повідомляє прес-служба Судової влади.

Сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив він, не містить окремих положень про захист права на працю, проте своєю прецедентною практикою ЄСПЛ охоплює це право кількома статтями. Найчастіше застосовуються:

  • ст. 4 (заборона рабства і примусової праці);
  • ст. 6 (право на справедливий суд);
  • ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя);
  • ст. 9 (свобода думки, совісті і релігії);
  • ст. 10 (свобода вираження поглядів);
  • ст. 11 (свобода зібрань та об’єднання);
  • ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту);
  • ст. 14 (заборона дискримінації).

Михайло Шумило навів деякі рішення ЄСПЛ, що стосуються відмови у працевлаштуванні заявників. Він зазначив, що в Україні таких спорів небагато, натомість у країнах Європейського Союзу вони досить поширені.

Так, у рішенні від 6 квітня 2000 року у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece; заява № 34369/97) ЄСПЛ констатував порушення ст. 14 у поєднанні зі ст. 9 Конвенції, оскільки заявникові відмовили в призначенні на посаду бухгалтера, попри успішно складений ним тест, через судимість у зв’язку з тим, що він відмовився носити військову форму з огляду на  свої релігійні переконання. 

«Суд узяв до уваги, наскільки судимість заявника могла вплинути на якість виконання ним обов’язків бухгалтера. Якби заявник мав судимість, наприклад, за підробку документів, корупційні діяння, можливо, Суд і не визнав би порушення», – сказав Михайло Шумило і додав, що це рішення свідчить про неоднозначність такої підстави, як судимість, для відмови у працевлаштуванні.

У рішенні від 20 жовтня 2009 року у справі «Ломбарді Валлаурі проти Італії» (Lombardi Vallauri v. Italy; заява № 39128/05) йдеться про те, що викладачеві філософії права Міланського католицького університету відмовили в продовженні трудового контракту через деякі його погляди, які «явно суперечать католицькій доктрині». Лектор звернув увагу, що ЄСПЛ не визнав у цій справі порушення ст. 8 Конвенції, а зазначив, що інтерес університету у викладанні на основі католицької доктрини не може порушувати ст. 10 Конвенції (свобода вираження поглядів).

Для України актуальною є справа «Найдін проти Румунії» (Naidin v. Romania; заява № 38162/07), яка стосується відмови у прийнятті на роботу через співпрацю зі спецслужбами комуністичного режиму. У ній ЄСПЛ у рішенні від 21 жовтня 2014 року не встановив порушення ст. 14 Конвенції, оскільки взяв до уваги ситуацію, яка склалась у Румунії за комуністичного режиму, а також те, що заявник дав письмову згоду на співпрацю зі спецслужбами. Михайло Шумило зауважив, що є кілька рішень ЄСПЛ проти України щодо люстрації.

Також він звернув увагу на ухвали ЄСПЛ від 11 лютого 2020 року про неприйнятність заяв у справах «Гріммарк проти Швеції» (Grimmark v. Sweden; заява № 43726/17) та «Стін проти Швеції» (Steen v. Sweden; заява № 62309/17). Після навчання медсестер на акушерських курсах їм відмовили у зайнятті посад у жіночих консультаціях, оскільки з релігійних переконань вони відмовлялися брати участь у процедурах переривання вагітності. ЄСПЛ вказав, що згідно з Конвенцією немає права «просуватися по службі або займати посаду на державній службі». Якщо прояви певної свободи можуть мати вплив на інших, Конвенція передбачає можливість обмеження цієї свободи. 

Стосовно питання про звільнення чи відсторонення Михайло Шумило навів рішення ЄСПЛ від 15 січня 2013 року у справі «Евейда проти Сполученого Королівства» (Eweida and Others v. the United Kingdom; заяви № 48420/10, 59842/10, 51671/10 та 36516/10). Заявниця працювала в авіакомпанії, правила дрескоду якої не дозволяли носити хрестик поверх одягу, на що звернуло увагу керівництво. Жінці запропонували зняти хрестик, вона відмовилася виконувати цю вимогу і була відсторонена від роботи без збереження зарплати. ЄСПЛ констатував порушення ст. 9 Конвенції.

У справі «Огневенко проти Росії» (Ognevenko v. Russia; заява № 44873/09) машиніста залізничного потяга звільнили за участь у страйку. Національні суди відмовили йому в поновленні на роботі, оскільки працівникам залізничного транспорту заборонено страйкувати, а також тому, що такі дії машиніста призвели до порушення прав громадян, які не змогли скористатися транспортом. Натомість ЄСПЛ у рішенні від 20 листопада 2018 року констатував порушення ст. 11 Конвенції. Михайло Шумило зауважив, що на це рішення мають звернути увагу українські законодавці, адже сьогодні на національному рівні фактично існує заборона на страйк працівникам залізничного транспорту, що притаманне здебільшого пострадянським країнам. Натомість страйки у сфері транспорту в країнах Західної Європи – це доволі звичне явище.

Крім того, він навів справу «Емель Бойраз проти Туреччини» (Emel Boyraz v. Turkey; заява № 61960/08), яка стосується відмови у прийнятті на роботу з підстав статевої приналежності. Заявницю мали призначити на посаду офіцера служби безпеки енергетичної компанії, однак згодом відмовили, оскільки вона не відповідає вимогам: «не є чоловіком» та «не пройшла військову службу». ЄСПЛ у рішенні від 2 грудня 2014 року встановив, що мало місце, зокрема, порушення ст. 14 у поєднанні зі ст. 8 Конвенції.

Цікавим є рішення ЄСПЛ від 15 червня 2021 року у справі «Меліке проти Туреччини» (Melike v. Turkey; заява  № 35786/19) щодо звільнення через уподобайки у Facebook. Прибиральницю в місцевому управлінні освіти звільнили за лайки під кількома дописами у Facebook. Суд зазначив, що «використання вподобайок у соціальних медіа, яке слід розглядати як спосіб виявлення зацікавленості до контенту або його підтримки, є звичною та популярною формою використання свободи вираження поглядів», а також  наголосив, що «ставлення вподабайки в соціальній мережі не може прирівнюватися до поширення контенту, адже вподобайка виражає симпатію до певного контенту, а не активне бажання його поширювати», та визнав порушення ст. 10 Конвенції.

Серед рішень ЄСПЛ на межі між приватним життям і працею Михайло Шумило навів рішення від 17 жовтня 2019 року у справі «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (López Ribalda and Others v. Spain; заява № 1874/13 та 8567/13), яке стосується відеоспостереження на роботі. Таємне відеоспостереження за касовим апаратом виявило крадіжки продавчинями. Велика Палата ЄСПЛ встановила, що втручання у приватне життя заявниць не досягло високого ступеня значущості, відеоспостереження було виправданим, тому не було порушення ст. 8 Конвенції. Водночас лектор звернув увагу, що в цьому рішенні встановлено критерії, які необхідно враховувати при розгляді таких справ.

У рішенні ЄСПЛ від 12 січня 2016 року у справі «Барбулеску проти Румунії» (Bărbulescu v. Romania; заява № 61496/08) ідеться про таємницю електронного листування працівника на робочому місці. Велика Палата ЄСПЛ встановила порушення ст. 8 Конвенції, водночас навела детальний перелік чинників, які слід враховувати при розгляді таких справ. «Питання таємниці листування дуже важливе, адже воно гарантується Конституцією України», – сказав Михайло Шумило.