Україна зробила важливий крок до посилення міжнародних гарантій адвокатської діяльності: 9 березня 2026 року Україна підписала Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката (CETS No. 226). Конвенцію було ухвалено Комітетом міністрів Ради Європи 12 березня 2025 року та відкрито для підписання 13 травня 2025 року в Люксембурзі. Конвенція є першим міжнародним юридично обов’язковим договором, спеціально присвяченим захисту професії адвоката. Водночас станом на серпень 2026 року Україна її ще не ратифікувала, а сама Конвенція ще не набула чинності: для цього необхідні щонайменше вісім ратифікацій, включно із шістьма державами — членами Ради Європи.
Про це повідомляє Юридична газета.
Це принципова відмінність від попередніх європейських стандартів. Рекомендація Комітету міністрів Rec(2000)21, практика ЄСПЛ та інші міжнародні документи вже сформували значний масив гарантій незалежності адвокатів. Проте саме CJ-AV — Комітет експертів Ради Європи із захисту адвокатів — дійшов висновку, що для ефективного захисту професії необхідний юридично обов’язковий інструмент із власним механізмом моніторингу. У 2022–2024 роках CJ-AV провів дев’ять засідань і підготував проєкт Конвенції та пояснювальну доповідь, які у листопаді 2024 року були схвалені CDCJ.
Від незалежності професії — до конкретних гарантій
Конвенція захищає не лише окремого адвоката, а й професію як інституцію. Держави зобов’язані гарантувати незалежність і самоврядність професійних об’єднань адвокатів, відсутність зовнішнього втручання у формування їхніх органів та можливість здійснювати професійні функції. Окремо встановлено обов’язок держави забезпечувати своєчасні та ефективні консультації з професійними об’єднаннями щодо законодавчих, процесуальних та адміністративних змін, які безпосередньо стосуються адвокатської діяльності або регулювання професії.
Це важливо і для українського процесу імплементації. Після набуття Конвенцією чинності консультація держави з адвокатурою з питань регулювання професії буде не лише питанням належної політики чи професійного діалогу, а міжнародним зобов’язанням.
Конвенція встановлює також стандарти доступу до професії: рішення про допуск, продовження або поновлення права практикувати мають ґрунтуватися на об’єктивних, релевантних і прозорих критеріях, прийматися професійним об’єднанням або іншим незалежним органом та підлягати судовому оскарженню.
Конфіденційність — не привілей адвоката, а гарантія клієнта
Окреме місце посідає захист конфіденційності відносин адвокат-клієнт. Конвенція гарантує можливість конфіденційного спілкування незалежно від форми чи засобу комунікації, захист інформації, отриманої від клієнта, та матеріалів, пов’язаних із професійною діяльністю. Пояснювальна доповідь прямо підкреслює виняткову важливість конфіденційності для довірчих відносин адвоката і клієнта.
Практично це означає посилення захисту не тільки паперових справ, а й електронних даних, пристроїв та інших матеріалів адвоката. Стаття 9 передбачає право адвоката мати незалежного адвоката або представника професійного об’єднання під час обшуку, а також під час вилучення чи копіювання документів, даних та обладнання, що використовуються у професійній діяльності, з передбаченими Конвенцією винятками.
Для клієнта це означає додаткову гарантію того, що інформація, передана захиснику, не стане доступною органам держави лише через проведення процесуальної дії щодо адвоката.
Захист від тиску та дисциплінарного переслідування
Конвенція окремо забороняє неправомірне ототожнення адвоката з його клієнтом або позицією клієнта та гарантує можливість професійної діяльності без неправомірних перешкод і втручання. Вона також встановлює вимоги до дисциплінарних процедур: підстави відповідальності мають визначатися професійними стандартами, провадження — здійснюватися незалежним і неупередженим органом, а рішення — підлягати судовому контролю. Санкції повинні відповідати принципам законності, недискримінації та пропорційності; заборона практикувати має застосовуватися лише за найбільш серйозні порушення. Пояснювальна доповідь прямо пов’язує ці гарантії із запобіганням використанню дисциплінарних процедур для залякування або перешкоджання адвокату.
Отже, в перші роки після набуття Конвенцією чинності практичний ефект для України варто очікувати насамперед у трьох сферах: захисті адвокатської таємниці й цифрових матеріалів, посиленні гарантій під час обшуків та інших процесуальних дій і підвищенні стандартів дисциплінарного провадження.
GRAVO: головна новела міжнародного контролю
Найбільша системна відмінність Конвенції — механізм її виконання. Його здійснюватиме незалежна група експертів GRAVO та Комітет сторін. GRAVO зможе аналізувати інформацію не лише від держави, а й від громадянського суспільства, професійних об’єднань та національних правозахисних інституцій. За необхідності можливі країнові візити.
Особливе значення має термінова процедура. Якщо GRAVO отримує достовірну інформацію про ситуацію, яка потребує негайного реагування для запобігання або обмеження серйозних порушень Конвенції, воно може ініціювати спеціальну процедуру. Водночас країнові візити мають субсидіарний характер і застосовуються, коли отриманої інформації недостатньо або в рамках термінових процедур. Саме таку конструкцію CJ-AV свідомо закладав у механізм моніторингу.
Для України це означає, що після ратифікації захист адвокатури матиме не лише національний, а й постійний міжнародний вимір оцінювання. Водночас GRAVO не є судом і не замінює ЄСПЛ: його функція — моніторинг виконання Конвенції, підготовка висновків і рекомендацій.
Україна — не лише учасник, а й один із творців нового стандарту
Для України Конвенція має особливе значення і з огляду на її участь у формуванні самого стандарту. Представник української адвокатури Валентин Гвоздій працював у CJ-AV та був його віцепрезидентом. Саме тому українська сторона має можливість використати досвід підготовки Конвенції не лише для її ратифікації, а й для якісної імплементації.
Висновок із роботи CJ-AV очевидний: ратифікація не повинна завершуватися прийняттям одного закону. Доцільно вже на етапі ратифікації провести повний аналіз відповідності законодавства і правозастосовної практики стандартам CETS No. 226 — від організації адвокатури та доступу до професії до дисциплінарної відповідальності, обшуків і захисту цифрових даних.
Конвенція не створює адвокатуру України заново. Вона підсилює вже закріплену в Конституції модель: стаття 59 гарантує право на професійну правничу допомогу, а стаття 131-2 — незалежність адвокатури. Після надання Верховною Радою згоди на обов’язковість Конвенції вона стане частиною національного законодавства відповідно до статті 9 Конституції України.
Водночас це не означає автоматичної зміни кожної норми українського законодавства. Наступним етапом має стати приведення законодавства та практики у відповідність до міжнародних зобов’язань, якщо буде виявлено прогалини або колізії.
Для адвокатів результат має вимірюватися не символікою міжнародного договору, а конкретними змінами: можливістю безпечніше здійснювати професію, ефективніше захищати конфіденційність клієнта, протистояти неправомірному втручанню та користуватися міжнародним механізмом оцінювання у випадках системних порушень.
Саме в цьому полягає практичний сенс майбутньої ратифікації: Конвенція має стати не просто ще одним міжнародним документом, а стандартом, за яким Україна оцінюватиме реальну незалежність адвокатури та ефективність права на захист.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.