В адвокатській практиці чимало «зелених» тем, які породжують професійні дискусії через контроверзійність правозастосування і правореалізації, з прагненням сформувати «білі» книги.
Однією з таких є проблематика права на доступ адвоката до даних про особу, що померла. «Оскомна» тематика, здавалось би, проте все ще надто «гаряча», аби припинити дебати через загрозу порушення прав людини.
Аналіз і законодавства України, і національного правозастосування, дає підстави дійти таких ключових висновків
- Інформація про померлу особу не є персональними даними, отож, Закон України «Про захист персональних даних» не поширюється на правовий режим інформації про померлих осіб, що зазначено в листі-відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.01.2018 № 2-74/3930-17-131. У ст. 7 Закону України «Про поховання та похоронну справу» закріплено, що держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію», проте особливого порядку цей Закон не містить, незалежно від бланкетної норми.
- У Постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі від 03.07.2019 № 428/3905/16-ц колегією суддів зазначено: «…Виходячи з викладеного та з урахуванням характеру запитуваної адвокатом Особа_11 інформації у відповідача, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що інформація стосовно причин смерті особи та особистих речей, знайдених під час доставки тіла особи до закладу судово-медичної експертизи є конфіденційною, не могла бути надана відповідачем на адвокатський запит, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні» (йшлось про запит адвоката протилежної сторони).
Проте не все так просто на практиці. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є, зокрема сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. Без сумніву, що з буквального тлумачення цієї норми випливає і захист інформації про померлу особу.
Не так давно в Роз’ясненні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо доступу до персональних даних за адвокатськими запитами від 05.08.2020 (URL: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/shhodo-dostupu-do-personalnix-danix-za-advokatskimi-zapitami/) зазначено: «Отже, у випадку якщо адвокатом запитується інформація з обмеженим доступом, а саме конфіденційна інформація про клієнта (персональні дані), у тому числі персональні дані, які стосуються здоров’я, такий запит має відповідати вимогам, які передбачені Законом України «Про захист персональних даних». Так, у Роз’ясненні йшлось про запит адвоката щодо персональних даних його клієнта, вказано про неухильне дотримання адвокатом вимог Закону України «Про захист персональних даних» і належне підтвердження його повноважень на отримання такої інформації. Не безспірна позиція, про що йшлось у попередніх коментарях щодо цієї проблематики, в аспекті регламенту оформлення адвокатських запитів.
Але не може не вражати також й інше: позиція Офісу Уповноваженого щодо конфіденційної інформації про померлу особу
У листі-відповіді № 25886.4/В-13511.3/20/26.4 від 14.09.2020 Представник Офісу Уповноваженого зазначив: «зокрема адвокат має право збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватись з ними та опитувати осіб за їх згодою (п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)».
Звернення заявника до Офісу Уповноваженого (інформація деперсоналізована, наявна згода клієнта на обробку персональних даних) стосувалось неправомірного розголошення закладом охорони здоров’я на адвокатський запит адвоката протилежної сторони конфіденційної інформації про його померлого сина (діагноз, який йому було встановлено, дата видачі та серія листка непрацездатності з копією журналу реєстрації листків непрацездатності тощо).
Отож, з цього листа-відповіді, як видається, випливає така правова позиція Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
- адвокат протилежної сторони правомірно витребував інформацію про померлу особу;
- інформація про померлу особу не є конфіденційною, адже адвокат, який не представляє членів сім’ї померлого, має, на думку представника Офісу Уповноваженого, право на таку інформацію.
Дивною є мотивація позиції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 20, а не п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що регламентує право на звернення з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб). Наголосимо, йшлось саме про адвокатський запит, який має спеціальну регламентацію у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
І, видається, змінилась парадигма правової думки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо доступу адвокатів до права на збір відомостей про факти, що можуть бути використані як докази. Не так давно Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в листі-відповіді від 04.06.2020 вказував: «у випадку, якщо в адвокатському запиті запитується інформація з обмеженим доступом, а саме конфіденційна інформація про особу (персональні дані), то адвокатський запит має відповідати вимогам, які передбачені Законом України «Про захист персональних даних» та містити підтвердження його повноважень на отримання такої інформації, що обумовлено, зокрема статтями 7, 14, 16 вказаного Закону… Як вбачається із доданих до вашої скарги матеріалів не було долучено документів, які б підтверджували Вашу згоду на отримання адвокатом конфіденційної інформації про Вас та стан Вашого здоров’я».
З наведеного випливає, що на думку Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, адвокат не має права на інформацію про свого клієнта, адже не додав згоди на обробку персональних даних (чого не передбачає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), проте на контрасті: після смерті особи її дані втрачають будь-яку «цінність» і можуть бути предметом розголошення навіть адвокатові протилежної сторони.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», у разі смерті фізичної особи члени її сім’ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
У листі-відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 25.01.2018 2/9-8306655 17/26-131 зазначено: «відомості про померлу особу, котра була членом сім’ї або близьким родичем запитувача інформації про неї, які стосуються їх особистих майнових або немайнових відносин, або пов’язані з подіями, що відбувались у їхньому спільному житті, можуть розглядатись як персональні дані особи, яка запитує інформацію про померлу особу. Інформація про померлу особу може надаватись членам її сім’ї, близьким особам та родичам, якщо така інформація необхідна їм для реалізації їх прав, свобод і законних інтересів, за умови надання копій документів, які підтверджують їх родинний зв’язок».
Отож, йдеться не лише про конфіденційність даних про померлу особу, а й про зазіхання на конвенційне (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) і конституційне право (ст. 32 Конституції України) члена сім’ї.
Залишається незрозумілим, від чого залежить праворозуміння Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якщо національне законодавство незмінне в аналізованому контексті?!
Нагадалось із казки «Снігова Королева»: «це дзеркало мало незвичайну властивість — все хороше і прекрасне зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне і погане виступало чіткіше і здавалося ще гіршим». Отаке «королівство кривих дзеркал», у яких викривляються праволюдинні цінності та нівелюється принцип верховенства права.